Постанова № 10050661, 09.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2007 р.Справа № 12/115-2305

15 год. 10 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

За позовом: Приватного підприємства «Поліс», м. Тернопіль

до відповідача: Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про: скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2006р. №0000422309/0

За участю представників сторін:

позивача:

відповідача: Полівчак С.С. –податковий інспектор, довіреність №27950/7/10-015 від 18.04.2007р.

Суть справи:

Приватне підприємство «Поліс», м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, надалі відповідач, про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2006р. №0000422309/0.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що підприємством у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за наявності усіх необхідних первинних документів включені суми податку на додану вартість до податкового кредиту. В підтвердження викладеного додає Акт Тернопільської ОДПІ від 12.10.2006р. №17589/23-09/31830820 «Про результати невиїзної перевірки по питанню правильності нарахування та своєчасності спати податку на додану вартість до бюджету за період з 01.04.2004р. по 31.08.2005р.», податкове повідомлення-рішення від 31.10.2006р. №0000422309/0/72195, Рішення Тернопільської ОДПІ від 07.12.2006р. №82474/7/25-011 «Про результати розгляду первинної скарги», Рішення ДПА в Тернопільській області від 07.02.2007р. №1578/10/25-007 «Про результати розгляду повторної скарги», Рішення ДПА України від 17.04.2007р. №3702/6/25-0115 «Про результати розгляду повторної скарги», видаткові та податкові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів.

Представник позивача в судове засідання, 09.07.2007р., не з’явився.

Тернопільська ОДПІ у поданих запереченнях проти позову від 18.06.2007р. №42500/7/10-015 позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що контрагент позивача –ПП «Багро»не виступало власником переданих ПП «Поліс»товарно-матеріальних цінностей, поставка товару в розумінні п.п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»не відбулася. В порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону по ПДВ позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Багро», оскільки суми податку на додану вартість, віднесенні до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця цих товарів, податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції.

Разом з тим, податкова інспекція у запереченнях зазначає, що згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»крім інших обов’язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця –ПП «Багро», якому ПП «Поліс»перерахувало відповідні суми податку на додану вартість та які повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді таку суму податку не сплачували і як наслідок вказані суми податку на додану вартість неправомірно включені до податкового кредиту ПП «Поліс».

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено.

12 жовтня 2006 року працівниками Тернопільської ОДПІ проведена перевірка діяльності позивача, за результатами якої складений Акт №17589/23-09/31830820, надалі Акт перевірки.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті перевірки порушення приватним підприємством «Поліс»п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.4.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємство зависило податковий кредит за:

-- за липень 2004 року на 1667 грн.;

-- за вересень 2004 року на 3244,58 грн.;

-- за жовтень 2004 року на 669,80 грн.;

-- грудень 2004 року на 600,80 грн.;

-- за лютий 2005 року на 186,65 грн.;

-- за березень 2005 року на 720,19 грн.;

-- за квітень 2005 року на 2574,56 грн.;

-- за травень 2005 року на 1803,26 грн.;

-- за липень 2005 року на 1650 грн.;

-- за серпень 2005 року на 1605,78 грн.,

що всього на загальну суму становить 14722,62 грн.

31 жовтня 2006 року Тернопільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000422309/0/72195, яким згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі Акту перевірки від 12.10.2006р. №17589/23-09/31830820, за встановлені порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»приватному підприємству «Поліс»визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14722,62 грн. основного платежу та 7361,15 грн. штрафних санкцій.

Приватним підприємством «Поліс»прийняте 31.10.2006р. Тернопільською ОДПІ податкове повідомлення-рішення №0000422309/0/72195 оскаржувалося до Тернопільської ОДПІ, ДПА в Тернопільській області та до ДПА України, однак рішеннями від 07.12.2006р. №82474/7/25-011, від 07.02.2007р. №1578/10/25-007 та від 17.04.2007р. №3702/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ залишено без змін.

Тому, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав шляхом скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 31.10.2006р. №0000422309/0/72195 в судовому порядку.

Дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон №168/97), який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Закон №168/97 визначає платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яку імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Стаття 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (пункт 11) надає право органам державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Як свідчать матеріали справи за результатами перевірки –позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму 14722,62 грн.

Тернопільська ОДПІ в Акті перевірки щодо завищення ПП «Поліс»податкового кредиту та в обґрунтованість правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у запереченнях проти позову зазначає наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перевезення (доставка) товару повинна бути оформлена відповідною документацією. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346. Відповідно до пункту 2 зазначеного Наказу ведення зазначених форм первинного обліку суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

Відповідно до п.п. 11.1-11.4, п.п. 11.5-11.7 п. 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України», які затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Як зафіксовано в Акті перевірки посадовими особами ПП «Поліс»не представлено первинних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів автомобіля), що засвідчують перевезення товарно-матеріальних цінностей від постачальника ПП «Багро». Представлені документи для перевірки посадовими особами ПП «Поліс»підтверджують відсутність власних транспортних засобів на балансі підприємства та договорів оренди автомобіля для перевезення товару, документів, які б підтверджували оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад ПП «Поліс»не представлено.

Перевіряючими в Акті перевірки (стор. 7 Акту) зроблений висновок, що ненадходження товарно-матеріальних цінностей на ПП «Поліс»від ПП «Багро»і той факт, що ПП «Багро»не виступав власником реалізованого товару ПП «Поліс»поставка товару в розумінні статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»не відбулася. В порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ ПП «Багро»виписало податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачали перехід права власності.

За твердженням відповідача, викладених у запереченні, ПП «Поліс»в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Багро», оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця цих товарів, податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією.

Також, Тернопільська ОДПІ стверджує, що згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»крім інших обов’язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця –ПП «Багро», якому ПП «Поліс»перерахувало відповідні суми податку на додану вартість та які повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді таку суму податку не сплачували і як наслідок вказані суми податку на додану вартість неправомірно включені до податкового кредиту ПП «Поліс».

В підтвердження викладеного додає листи ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 04.10.2005р. №15903/7/23-902 «Про надання інформації по проведення зустрічної перевірки», ДПІ у Печерському районі м. Києва №16409/7/15-1110 «Про надання інформації», ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.10.2005р. №16069/7/16-306, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.10.2005р. №16574/7/23-902 «Про надання інформації про проведення зустрічної перевірки», ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.10.2005р. №5102/7/16-306 «Про надання інформації», ДПІ у голосіївському районі м. Києва від 21.10.2005р. №53/7/902 «Про надання інформації про проведення зустрічної перевірки», ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 14.11.2005р. №7070/7/15-106 «Про надання інформації».

Виходячи з норм Закону України «Про податок на додану вартість» та дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що твердження Тернопільської ОДПІ, викладенні в Акті перевірки та у заперечені на позов не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються наступним.

Підпункт 7.2.4, 7.2.6 статті 7 Закону передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як зазначено в Акті перевірки від 12.10.2006р. позивач по справі –ПП «Поліс»згідно свідоцтва №26746135 від 08.02.2002р. є платником податку на додану вартість.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно з вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6. п. 7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

До складу податкового кредиту звітного періоду за положеннями ст. 7 Закону №168 відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні або при одержанні послуг по визначених цінах, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару чи одержання послуг до складу валових витрат, до яких п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відносить суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із вказаною нормою, а саме 7.4.1. ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару чи послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав товар або отримав послуги Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 Закону передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податку накладну. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на право включення суми ПДВ до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В підтвердження правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість позивач представив суду належним чином завірені копії видаткових накладних на видачу товару №154 від 06.07.2004р., №196 від 25.08.2004р., №218 від 20.09.2004р., №248 від 25.10.2004р., №304 від 29.12.2004р., №37 від 18.02.2005р., №47 від 02.03.2005р., №68 від 28.03.2005р., №107 від 16.05.2005р., №138 від 21.06.2005р., №146 від 01.07.2005р., №191 від 23.08.2005р.; податкові накладні №154 від 06.07.2004р., №196 від 25.08.2004р., №218 від 20.09.2004р., №248 від 25.10.2004р., №304 від 29.12.2004р., №37 від 18.02.2005р., №47 від 02.03.2005р., №68 від 28.03.2005р., №107 від 16.05.2005р., №138 від 21.06.2005р., №146 від 01.07.2005р., №191 від 23.08.2005р., а також платіжні доручення про перерахування коштів, а саме №44 від 06.07.2004р., №57 від 25.08.2004р., №59 від 31.08.2004р., №67 від 08.09.2004р., №81 від 26.10.2004р., №82 від 27.10.2004р., №85 від 04.11.2004р., №115 від 24.01.2005р., №125 від 17.02.2005р., №129 від 02.03.2005р., №140 від 28.03.2005р., №150 від 05.04.2005р., №151 від 12.04.2005р., №156 від 26.04.2005р., №172 від 19.05.2005р., №183 від 21.06.2005р., №184 від 22.06.2005р., №185 від 25.06.2005р., №187 від 01.07.2005р., №199 від 27.07.2005р., №201 від 15.08.2005р., №№212 від 23.08.2005р. Дані документи долучені до матеріалів справи.

Нормами Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку здійснення ним витрат саме у зв’язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт. послуг), і вважається, що всі витрати платника податку є пов’язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Відповідно до п.п. 5.11 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин, враховуючи ту обставину, що ПП «Поліс»в підтвердження правомірності включення сум податку до податкового кредиту за звітні періоди подав всі необхідні докази та документи, які вимагаються Законом України „Про податок на додану вартість” та Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, та проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Разом з тим, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об’єднаної податкової інспекції від 31.10.2006р. №0000422309/0/72195 про визначення приватному підприємству «Поліс»суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість –в сумі 14722,62 грн. основного платежу та 7361,15 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства «Поліс», вул. Винниченка,4, м. Тернопіль, код 31830820, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.           Виконавчий лист видати за заявою ПП «Поліс»

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „ 11” липня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя