Постанова № 10050653, 27.06.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2007 р.Справа № 14/59-1746

17 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сендс" вул. Поліська, 11, м. Тернопіль

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень Тернопільської об'єднаної податкової інспекції № 0000023500/0 від 11.10.2006 р., № 0000023500/1 від 08.11.2006 р., № 0000023500/2 від 16.01.2007 р., № 0000023500/3 від 26.03.2007 р.

За участю представників сторін:

позивача: Сабадаш Н.О., довіреність від 03.01.2007р.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сендс" звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень Тернопільської об'єднаної податкової інспекції № 0000023500/0 від 11.10.2006 р., № 0000023500/1 від 08.11.2006 р., № 0000023500/2 від 16.01.2007 р., № 0000023500/3 від 26.03.2007 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Сендс" податку на додану вартість, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Сендс" (код за ЄДРПОУ 33198893), посадовими особами контролюючого органу 04.10.2006р. складено акт за №17355/32//35-30/33198893. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.07.2005 року по 31.07.2005 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон, Закон про ПДВ) внаслідок чого ним зайво включено до податкового кредиту за липень місяць 2005 року 17068 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 11.10.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000023500/0/66519 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 25602 грн. (в т.ч. 17068 грн. за основним платежем, 8534 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.

За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг податкове-повідомлення рішення №0000023500/0/66519 від 11.10.2006р. залишено без змін, а скаргу без задоволення, з огляду на що відповідачем по справі прийняті податкові повідомлення-рішення №№0000023500/1/74611 від 08.11.2006р. та №0000023500/2/2051 від 16.01.2006р. які містять нові терміни сплати сум податкових зобов'язань, що ними визначені.

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Даючи правову оцінку висновкам, які містяться у матеріалах перевірки суд враховує, що нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій позивача із його контрагентом, - приватним підприємством "ГЛОБО".

Так, як свідчать відомості акту невиїзної перевірки від 4 жовтня 2006 року №17355/32/35-30/33198893 та первинні документи долучені учасниками спору до матеріалів справи, господарські зобов'язання між наведеними вище суб'єктами господарювання виникли на підставі договору на ремонтно-монтажні роботи від 15 липня 2005 року №15/07-01, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Сендc" ("замовник") доручає, а приватне підприємство "ГЛОБО" ("підрядник") зобов'язується своїми силами і засобами виконати відповідно до умов договору та згідно з актом від 15 липня 2005 року роботу з заміни цементної стяжки загальною площею 4011 квадратних метрів, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її.

Згідно з актом здачі-приймання робіт від 21 липня 2005 року №21/07-1 підрядником (ПП "ГЛОБО") були проведені роботи (розбирання цементних покриттів підлог - 4011 кв.м., улаштування цементних покриттів - 4011 кв.м., розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шари - 270 кв.м.) загальною вартістю 102408 грн., в тому числі 17068 грн. ПДВ.

За наслідками перевірки правильності відображення вказаної операції у податковому обліку позивача, контролюючим органом констатовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Сендc" вимог законодавства з питань оподаткування, а відтак донараховано останньому 17068 грн. податку на додану вартість за липень 2005 року.

При цьому, як слідує із тексту акта перевірки податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначено з огляду на те, що:

- ні в договорі на ремонтно-монтажні роботи від 15 липня 2005 року №15/07-01, ні в акті здачі-приймання робіт від 21 липня 2005 року №21/07-1 не вказано об'єкту чи місця із зазначенням адреси, де виконувались роботи, та відсутнє чітке підтвердження, які саме роботи виконувались. Подібні твердження контролюючого органу, на переконання суду, прийняті без дослідження всіх первинних документів в сукупності, зокрема акту від 15.07.2005 року та кошторису, у яких відображено в повному обсязі найменування та характеристика ремонтно-монтажних робіт, що підлягали виконанню за договором, та листів від 15.07.05 р. № 15/07-03 та № 18, що містять вичерпну інформацію про місцезнаходження приміщення, у якому вказані ремонти проводяться;

- ПП "ГЛОБО" не маючи штатних та найманих працівників для здійснення ремонтних робіт, з метою виконання взятих на себе зобов'язань уклало договір від 15 липня 2005 року №15/07-02 з ТОВ "Дарт-Мекс-Нью" (підрядник). В той же час, за інформацією державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (лист від 24 січня 206 року в матеріалах справи) товариство з обмеженою відповідальністю "Дарт-Мекс-Нью" за юридичною адресою не знаходиться, протягом звітних періодів з січня по вересень 2005 року звітувало без показників фінансово-господарської діяльності.

Оцінюючи вказані доводи контролюючого органу суд враховує, що за наслідками відображення операції між позивачем та ПП "ГЛОБО" у їх податковому обліку, особа –продавець, тобто ПП "ГЛОБО" зобов'язаний на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю (ТОВ "Сендс") ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону. Державною податковою інспекцією до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які вказували б на порушення ПП "ГЛОБО" у липні 2005 р. вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірній операції із позивачем. Щодо взаємовідносин вказаного суб'єкта господарювання із ТОВ "Дарт-Мекс-Нью" то суд враховує, що їх відповідність вимогам закону досліджувались господарським судом м. Києва у адміністративній справі №11/313-А. При цьому, відмовивши у задоволенні вимог контролюючого органу про визнання господарського зобов'язання недійсним, у мотивувальній частині ухвали від 25.01.07 року (стор.6 ), що у встановленому порядку набрала законної сили, апеляційний суд констатував, що у приватного підприємства "ГЛОБО" відповідно до законодавства виникло право на включення сплаченої в ціні послуги суми до складу податкового кредиту.

Поряд із цим слід зазначити, що Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року та Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 21.02.2007р. та 13.03.2007 р. (копії у справі) зазначили, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, за наслідками розгляду справи судом фактів перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями, і як наслідок - бюджетного відшкодування за спірні періоди не встановлено, а відтак суд констатує, що посилання контролюючого органу на приписи п.1.8 статті 8 Закону є безпідставними, а ототожнення податкового кредиту із бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, є таким що положенням цього Закону не відповідає, оскільки порядок обчислення, правила нарахування, підстави виникнення податкового кредиту та бюджетного відшкодування регламентуються не одними і тими ж, а різними статтями Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо посилань державної податкової інспекції на те, що приватним підприємством "ГЛОБО" виписано податкову накладну від 21 липня 2005 року №021 з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: в графі 5 "кількість (об'єм, обсяг)" проставлено вартість робіт без податку на додану вартість - 85340 грн., графа 6 "ціна продажу одиниці продукції без ПДВ" не заповнена, суд констатує наступне.

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відомості податкової накладної яка платником податків на відповідний запит направлена до контролюючого органу, та долучена останнім до матеріалів справи, дають можливість ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, вказаний документ містить дані про номенклатуру придбаних робіт, їхню вартість, обсяг продажу з врахуванням та без врахування ПДВ, відповідну суму податку на додану вартість, що у свою чергу, вказує на відсутність підстав для виключення із складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем своєму контрагенту у складі ціни придбання товару, навіть при незначних недоліках при заповнені податкової накладної.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що встановивши самостійно помилкове відображення відомостей графи 6 податкової накладної № 021 у графі 5 ПП "ГЛОБО" надано податкову накладну за тим же номером (оригінал у справі), у якій вказано механічну помилку було виправлено.

Суд вважає за необхідне зазначити і те що документи використані контролюючим органом в процесі проведеної невиїзної перевірки, здобуті останнім поза межами повноважень, у спосіб та в порядку, які законом не передбачені. Так, направивши 16.08.2006 року вимогу платнику податків за №9087/10/85-30/08 з посиланням на п. 5 ст. 11 Закону України "Про держану податкову службу Україні", державною податковою інспекцією не враховано, що наведена правова норма надає право контролюючому органу одержувати безоплатно від платників податків довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а не первинних документів оформлених за результатами господарських операцій.

Таким чином, оспорюваний правовий акт індивідуальної дії прийнятий без з'ясування всіх фактичних обставин в сукупності, а отже у відповідача не було правових підстав для збільшення бази оподаткування по податку на додану вартість та його донарахування товариству з обмеженою відповідальністю згідно із рішенням що оскаржується.

При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної податкової інспекції № 0000023500/0 від 11.10.2006 р., № 0000023500/1 від 08.11.2006 р., № 0000023500/2 від 16.01.2007 р., № 0000023500/3 від 26.03.2007 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сендс" (вул. Поліська,11, м. Тернопіль, код ЗКПО 33198893, р/р 2600400019914 в ТФ ВАТ "УкрЕксімбанк" м. Тернополя, МФО 338879, ІПН №331988919189) - 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

4. Видати виконавчий лист за заявою ТОВ "Сендс".

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя