Постанова № 10050585, 11.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2007 р.Справа № 15а/129-2580

16 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, проспект Ст. Бандери, 3, м. Тернопіль

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Романівське", с. Романівка Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 112,28 грн.

за участю представників сторін:

позивача: головний спеціаліст-юрисконсульт Франчук М.М. - доручення№ 05-430 від 07.05.2007р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Тернопільський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, м. Тернопіль звернувся у господарський суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Романівське", с. Романівка Тернопільського району про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 112,28 грн.

Провадження у справі здійснюється відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є, згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, діяльність якої регламентується "Основами законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та Законом України "Про зайнятість населення".

При цьому держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом, який створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за дотриманням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом та Статутом Фонду.

Таким чином, з перелічених ознак, слід дійти висновку, що Фонд наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників, які діють у сфері соціального страхування, тобто у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративно-правові відносини, які є формою вираження державно-управлінських відносин, завжди мають державно-владний характер, у яких один із суб’єктів наділений державою владними повноваженням щодо інших учасників адміністративно-правових відносин.

Виникнення адміністративно-правових відносин - це, за своєю суттю, юридичний рівень об’єктивізації загальної волі держави в реальній поведінці конкретних суб’єктів.

Фонд загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття є носієм прав та обов’язків, які реалізуються у галузі державного управління у соціальній сфері, а тому реалізація Фондом його функцій, у тому числі щодо звернення за примусовим стягнення з платників страхових внесків на випадок безробіття у судовому порядку, є проявом владних повноважень стосовно роботодавців, як платників цих внесків.

Таким чином, господарський суд розглядаючи адміністративну справу, діє на підставі ст. 4, 6, 18 та п. 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

У розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено його процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання сторони.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю, обґрунтовуючи тим, що відповідач, в порушення вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття”, яким передбачено нарахування і сплату в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків, не виконав своїх зобов’язань, внаслідок чого утворилася недоїмка в сумі 112,28 грн.; крім того, долучив до матеріалів справи розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2006 рік, подану Сільськогосподарським ТзОВ "Романівське" до Фонду 15.01.2007р. (супровідний лист від 11.07.2007р. № 05/657).

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.

Тернопільський районний центр зайнятості, проспект Ст. Бандери, 3, м. Тернопіль є юридичною особою і включений до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 25935737, що підтверджується довідкою № 31-440 від 03.07.2007р. Головного управління статистики у Тернопільській області.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Романівське", с. Романівка Тернопільського району Тернопільської області є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 30864932, що підтверджується довідкою № 31-440 від 03.07.2007р. Головного управління статистики у Тернопільській області; крім того, як роботодавець - зареєстроване платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Тернопільському районному центрі зайнятості.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч вимог законодавства не сплачував внески в повному розмірі, у зв’язку з чим допустив заборгованість по їх сплаті на суму 112,28 грн.

Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі – страхування на випадок безробіття) - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Страхувальниками є роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески. Страховиком є Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ст. 4 даного Закону страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Законом України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” визначено розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.12.2000.р №339.

Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для роботодавців та застрахованих осіб встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Страхові внески нараховуються на календарний рік для роботодавців –у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці (ст. 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття”).

Таким чином, названі вище закони та інші нормативно правові акти чітко визначили, що всі роботодавці (підприємства, установи, організації та фізичні особи), які використовують найману працю, повинні сплачувати страхові відрахування до Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття, за найманих працівників у порядку і розмірах передбачених законодавством.

Згідно наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій розрахункових відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2006 рік та І квартал 2007 рік (поданих відповідачем до Фонду, відповідно 15.01.2007р. та 16.04.2007р.), які містять підписи керівника, головного бухгалтера товариства та відтиск печатки юридичної особи, заборгованість платника - Сільськогосподарського ТзОВ "Романівське" зі сплати страхових внесків становить 10844,33 грн.

Рішеннями господарського суду Тернопільської області від 25.12.2003р. у справі № 12/291-3096, від 31.01.2006р. у справі № 7/245-3550, від 14.03.2007р. у справі № 12/23-225 задоволено позовні вимоги Тернопільського районного центру зайнятості та постановлено стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Романівське" 10986,64 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків.

Як стверджує позивач, відповідачем частково сплачено недоїмку в розмірі 254,59 грн. (платіжне доручення № 8025 від 27.03.2006р.); а тому, станом на час розгляду справи в сумі заборгованість Сільськогосподарського ТзОВ "Романівське" складає 112,28 грн. (10844,33 грн. –10732,05 грн.).

Статями 69 - 71 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинства є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що заборгованість відповідача доведено матеріалами справи в заявленій позивачем сумі, а також зважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Романівське", с. Романівка Тернопільського району 112,28 грн. недоїмки обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Зважаючи на норми ч. 4 ст. 94 КАС України, беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній з відповідача не стягується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69 - 71, 94, 158, 162, 163, 164, 167, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Романівське", с. Романівка Тернопільського району (ідентифікаційний код 30864932) на користь Тернопільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, проспект Ст. Бандери, 3, м. Тернопіль (р/р 37176301900513 в ГУДКУ в Тернопільській області, код платежу 50040100, МФО 838012, ідентифікаційний код 25935737) 112,28 грн. недоїмки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі “16” липня 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя