Постанова № 10050506, 20.06.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2007 р.Справа № 6/44-846

15 год. 40 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Державного підприємства «Мишковицький спиртзавод», вул. Січових стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За участю представників сторін:

позивача: Кріль М.П.

відповідача: не з’явився.

Суть справи:

Державне підприємство «Мишковицький спиртзавод»звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000052306/0/11663 від 14 лютого 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2006 року на 39659 грн., №0000062306/0/11662 від 15 лютого 2007 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на суму 39569 грн. і за вересень 2006 року на 50476 грн. та про визначення 75714 грн. податкового зобов’язання по податку на додану вартість, у т.ч. 50476 грн. за основним платежем та 25238 грн. штрафними санкціями.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував тим, що відповідачем необґрунтовано виключено з податкового кредиту товариства суми податку на додану вартість.

У письмових запереченнях на позов та згідно з поясненнями даними представником податкової служби у попередніх засіданнях, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на винесення рішень у відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судове засідання, призначене вперше на 06 квітня 2007 року відкладалось, востаннє на 20 червня 2007 року.

20 червня 2007 року уповноважений представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст.ст.33,35 КАС України. Причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав, що відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Учасникам судового процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання, аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, беручи до уваги пояснення представників сторін, у т.ч. дані у попередніх судових засіданнях, судом встановлено наступне:

- працівниками податкової служби з 02 по 05 лютого 2007 року проведено невиїзну позапланову перевірку ДП «Мишковицький спиртзавод», а з 26 січня по 07 лютого 2007 року виїзну позапланову перевірку, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за серпень, листопад 2006 року.

За результатами перевірки, 05 та 12 лютого 2007 року складено відповідні Акти №№873/23-623/00375154,1191/23-623/00375154, якими, серед іншого, виявлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.1., 7.4.5, .п.7.4, п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7, п.11.6.ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року №3235-ІV (далі –Закону №3235-V), п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»№1729 від 27 грудня 2001 року, що полягали у завищенні бюджетного відшкодування за серпень 2006 року в сумі 39659 грн., за вересень 2006 року в сумі 50476 грн. та за листопад 2006 року на суму 39659 грн.

Перевірками та наданими сторонами доказами встановлено, що на підставі договору №ДГ-1-т-06 від 16 листопада 2005 року, укладеного між ТОВ «Укренерго»та ДП «Мишковицький спиртзавод», по актах прийому передачі, позивачу поставлено природний газ, а також по відповідному договору, ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп’яний дім»поставлено сільськогосподарську продукцію.

За наслідками операцій, позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні, зокрема:

на газ –№102 від 31.07.06р. на суму 237954,78 грн. у т.ч. 39659,13 грн. ПДВ;

           № 43 від 31.08.06р. на суму 237954,78 грн. у т.ч. 39659,13 грн. ПДВ;

№179 від 31.10.06р. на суму 237954,78 грн. у т.ч. 39659,13 грн. ПДВ;

на зерно - №249 від 29.08.06р. на суму 64905,50 грн. у т.ч. 10817,58 грн. ПДВ.

Оплата вартості одержаних газу та сільськогосподарської продукції, з врахування податку на додану вартість, позивачем проведена, що стверджується актом перевірки, поданими суду копіями платіжних доручень, і незаперечно відповідачем.

На думку працівників податкової служби, відносячи суми ПДВ до бюджетного відшкодування, по операції з зерном, позивачем, порушено вище перелічені вимоги Закону №168/97-ВР, які полягали у:

- ненадходженні до бюджету суми податку на додану вартість від контрагента позивача –ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп’яний дім»;

- незначними показниками суми податку, що підлягає сплаті у звітності ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп’яний дім»;

- відсутності на балансі контрагента основних засобів, складських, офісних приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів;

а по операції з газом:

- недотримано приписів ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»№1729 від 27 грудня 2001 року, відповідно до яких постачання споживачам природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, повинно здійснюватись із застосуванням нульової ставки ПДВ, в той час, як суму ПДВ нараховано за ставкою 20%.

На підставі актів перевірок, відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000052306/0/11663 від 14 лютого 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 39659 грн. ПДВ сплаченого в ціні поставленого газу в жовтні 2006 року, заявлену до відшкодування за листопад 2006 року,

№0000062306/0/11662 від 15 лютого 2007 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на суму 39569 грн. і за вересень 2006 року на 50476 грн. та про визначення 75714 грн. податкового зобов’язання по податку на додану вартість, у т.ч. 50476 грн. за основним платежем та 25238 грн. штрафних санкцій.

В своїй позовній заяві позивач просить скасувати вказані рішення.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписи статей 6,19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зобов’язують суб’єктів владних повноважень приймати свої рішення на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов’язок доведення обставин, які стали підставою прийняття суб’єктом владних повноважень оспорюваних рішень, приналежно до спірних правовідносин, покладається на відповідний податковий орган.

Крім того, рішення суб’єктів владних повноважень повинно прийматись на підставі і у відповідності до законів України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення (ч.3 ст.2, ст. 9 КАС України).

Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, щодо обґрунтованості прийняття рішень №0000052306/0/11663 від 14 лютого 2007 року, №0000062306/0/11662 від 15 лютого 2007 року відповідачем не доведено.

Так, у акті перевірки №873/23-623/00375154, на підставі аналізу даних інформаційної довідки від 26 жовтня 2006 року №33379/7/23-3 (копія в матеріалах справи) посадовими особами ДПІ зазначено, що платник податків, - ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім" декларував незначні показники сум податку, що підлягають сплаті до бюджету. Разом з тим, ототожнення в акті перевірки податкового зобов'язання (п.7.3 ст. 7 Закону) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону) є таким, що положенням цього Закону не відповідає. Із тексту даної довідки також слідує, що товариство не має заборгованості із сплати податку на додану вартість.

Поза увагою контролюючого органу залишені й інші відомості стосовно контрагента позивача - ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім", що безпосередньо стосуються спірних правовідносин, а саме :

- статус - постійне діюче протягом 12 місяців підприємство;

- дата реєстрації платником ПДВ - 30.08.2005 року;

- загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2006 року, - 252411 грн., в тому числі за операціями із державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод" –20905,60 грн.

Крім того, згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), приписів Закону №168/97-ВР, право платника податків на отримання податкового кредиту не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів, яким приналежно до даної справи в частині здійснення господарської операції по закупці зерна є ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп’яний дім», від їх податкового обліку, (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (наявна у матеріалах справи) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України 17.03.2001 №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Жодних допустимих доказів, які вказували б на порушення ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп’яний дім»вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірній операції із позивачем, а відтак і задекларованих ДП «Мишковицький спиртзавод»сум податкового кредиту, контролюючим органом суду не представлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення державним підприємством п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону за результатами його господарської співпраці із ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім".

Щодо порушення позивачем ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»№1729 від 27 грудня 2001 року, відповідно до яких постачання споживачам природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, повинно здійснюватись за нульовою ставкою, то статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування“ передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. В свою чергу, згідно з п.20 статті 2 Бюджетного кодексу України, Закон про Державний бюджет України являється законом, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду, і не є законом з питань оподаткування, як помилково вважає відповідач.

Крім того, пунктом 11.2 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість“ передбачено, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що йому не суперечить.

Пунктом 11.4 статті 11 Закону №168/97-ВР також визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону - окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Відповідно до п.6.1 статті 6 Закону №168/97-ВР, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону оподатковуються за ставкою 20 відсотків, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом.

До числа звільнених від оподаткування, чи тих, що оподатковуються за нульовою ставкою фінансово - господарські операції між ДП «Мишковицький спиртзавод» та ТОВ "Укренерго" Законом не віднесені.

Таким чином, твердження контролюючого органу з приводу завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за фінансово - господарськими операціями із ТОВ Укренерго" на положеннях законодавства з питань оподаткування не ґрунтуються.

В судовому порядку спірні господарські зобов’язання між ДП «Мишковицький спирзавод»та його контрагентами, недійсними не визнавались.

Відповідно до положень п. 1.7, 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР, в редакції чинній станом на час здійснення господарських операцій, податковий кредит звітного періоду складався із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносились суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при їх придбанні, у разі їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до актів №№873/23-623/00375154,1191/23-623/00375154, при проведенні перевірки, податковим органом не ставиться під сумнів факт поставки придбаних товарно-матеріальних цінностей, їх оплати з врахуванням податку на додану вартість та подальше використання у господарській діяльності. Дані обставини представником відповідача не заперечено і в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності.

Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначалось вище, на поставлені газ та сільськогосподарську продукцію, його контрагентами видано податкові накладні, які є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами (п.п.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР)

Порушень вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР щодо належного оформлення податкових накладних відповідачем не встановлено.

Від-так, отримавши податкові накладні, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, позивач набув права на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні такої різниці та за відсутності податкового боргу попереднього періоду, отримана сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до декларацій ДП «Мишковицький спиртзавод» за липень, серпень, жовтень 2006 року та висновків перевіряючих, викладених у п.3.1.3 Акту перевірки від 05 лютого 2007 року №№873/23-623/00375154, п.3.1.3 Акту перевірки від 12 лютого 2007 року № 1191/23-623/00375154, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у липні, серпні та жовтні 2006 року мала від’ємне значення, у зв’язку з чим перейшла до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (серпня, вересня, листопада 2006р.).

Беручи до уваги приписи перелічених норм Закону №168/97-ВР, зважаючи на від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту в серпні, вересні, листопаді 2006 року, фактичну сплату отримувачем товарно-матеріальних цінностей суми податку на додану вартість по спірних господарських операціях, позивачем правомірно віднесено 39659,13 грн. ПДВ за серпень 2006 року, (39659,13 грн. + 10817,58 грн.) 50476,71 грн. ПДВ за вересень та 39659,13 грн. ПДВ за листопад 2006 року, до сум бюджетного відшкодування.

Заслуговує на увагу і та обставина, що на підставі Акту податкової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за серпень 2006 року №873/23-623/00375154 від 05 лютого 2007 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № №0000062306/0/11662 від 15 лютого 2007 року про зменшення платнику суми бюджетного відшкодування в т.ч. і за вересень 2006 року, тобто за період, який не обревізовувався.

З огляду на вищевикладене, правомірність прийняття оспорюваних рішень відповідачем належним чином не доведено. А тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,112,136,157-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

1.Визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000052306/0/11663 від 14 лютого 2007 року та №0000062306/0/11662 від 15 лютого 2007 року.

2. Стягнути з Державного бюджету України -

- на користь Державного підприємства «Мишковицький спиртзавод», (вул. Січових стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, код 0375154)–85 грн., сплаченого державного мита.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 09 липня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя