Рішення № 10050464, 02.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2007 р.Справа № 4/103-1546 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі вул. Грушевського, 3, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Збараж" вул. Старозбаразька, 2, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область

про стягнення 4054 грн. 94 коп..

За участю представників сторін:

позивача: юрисконсульт Домбик Т.С., довіреність№ 479/04 від 05.03.07р.

відповідача:

Суть справи:

В судовому засіданні представнику позивача права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз”яснено.

Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі, вул.Грушевського, 3, м.Збараж звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Збараж", вул. Старозбаразька, 2, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область 4054 грн. 94 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій за віком призначених на пільгових умовах.

Відповідач витребуваних судом документів не подав, повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про час і місце розгляду спору був повідомлений ухвалою про порушення провадження у справі від 04.04.2007р., ухвалами про відкладення розгляду справи від 27.04.2007р., від 11.05.2007р. та від 18.05.2007р.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

Пенсійне страхування відповідно до ст.ст.2,4 „Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998р. є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування і здійснюється в порядку, передбаченому законом та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні;

Відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні щодо порядку та розміру сплати збору на пенсійне страхування регулюються Законом України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. (далі-Закон), Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 06.06.1997р. ( далі - Закон про збір), Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. (Далі –Закон про пенсійне страхування), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі Інструкція №21-1);

Згідно абз.4п.1ст.2 Закону про збір об’єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (п.1: суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, п.2: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п.1, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, а згідно абз.3 п.1 ст.4 цього ж Закону (Закону про збір) на обов’язкове державне пенсійне страхування для зазначених вище платників збору встановлена ставка збору в розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абз.4п.1ст.2 цього Закону, тобто в розмірі фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій;

Згідно ч. 2 “Прикінцевих положень”Закону України, розділу 6 „Повідомлення про сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування”, розділу 7 „Порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розділу 6 „Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах” Інструкції №21-1 відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах здійснюються підприємствами на підставі повідомлень про розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. „б-з” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року органами Пенсійного Фонду.

Згідно Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як слідує із матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі відповідно до п.6.4. Інструкції №21-1 направило відповідачу повідомлення розрахунок №172 від 25.01.2006р. фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за 2005 рік із зазначенням щомісячних сум до відшкодування.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов’язання щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах не виконав, тому станом на 01.03.2007р. його недоїмка до Пенсійного фонду становить 4054 грн.94 коп.

Вищезазначена сума недоїмки до Пенсійного фонду України підтверджується даними картки особового рахунку відповідача про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій станом на 01.03.2007р. та узгоджена із відповідачем, про що свідчить акт звірки, підписаний сторонами.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а господарським судом не здобуто будь-яких відомостей, які б свідчили про погашення Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старий Збараж" заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а відтак, у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України слід вважати, що позивачем доказано належними і допустимими доказами його вимоги про стягнення з відповідача 4054 грн.94 коп., тому позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений і неоспорений відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати, згідно з нормою ст. 49 ГПК України та ст. 3 Декрету Кабміну України “Про державне мито”, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Збараж", вул. Старозбаразька, 2, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30828098, на користь Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі, вул. Грушевського, 3, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 21156321 –4054 (чотири тисячі п’ятдесят чотири) грн. 94 коп. боргу.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Збараж", вул. Старозбаразька, 2, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30828098 –в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 10.07.2007 року через місцевий господарський суд.

          Суддя                                                                                Н.М. Бурда