Рішення № 100504161, 20.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15588/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо вимоги у листі від 20.07.2021 року № 192868 про заміну довідки від 19.12.2013 року № 311;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 11.07.2021 року розрахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати з липня 2000 року на підставі довідки від 19.12.2013 року № 311, видану Адміністрацією Єлізовського міського поселення Російської Федерації де заробітну плату помножити на тисячу розділити на десять та помножити на курс рубля, який затребуваний відповідачем для обрахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.07.2021 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком при цьому надав всі наявні документи для призначення пенсії. Окрім того, для призначення пенсії позивач подавав відповідачу довідку про стаж роботи для пенсії за віком від 19.12.2013 року № 320 видану Адміністрацією Єлізовського міського поселення Російської Федерації, а також довідку про нараховану та виплачену заробітну плату від 19.12.2013 року № 311 видану Адміністрацією Єлізовського міського поселення Російської Федерації за період роботи з 03.03.1997 року по 11.01.2008 року та з 05.01.2009 року по 25.12.2009 року та з 11.01.2011 року по 29.11.2013 року. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 20.07.2021 року № 192868 повідомило, що довідку № 311 від 19.12.2013 року врахувати для розрахунку пенсії неможливо, оскільки відсутня інформація, що зазначені суми враховуються для призначення пенсії та суми вказані в тисячах, і запропоновано провести заміну даної довідки з урахуванням вищезазначених зауважень до 11.10.2021 року. В разі підтвердження зарплата буде врахована. Позивач вважає дії відповідача щодо вимоги про зміну довідки такими, що не відповідають нормам матеріального права. У зв`язку з відсутністю в нього повної заробітної плати за 60 календарних місяців роботи підряд до липня 2000 року, то згідно з вимогами ч.1 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробіток починаючи з липня 2000 року. Позивач також зазначає, що довідка № 320 від 19.12.2013 року містить повні відомості про періоди роботи із зазначенням наказів про прийняття на роботу та про звільнення, а також зазначено, що довідка видана для надання до Пенсійного фонду взамін трудової книжки. Період страхового стажу за спірні періоди відповідачем були включені для обчислення пенсії та не ставились під сумнів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору та надано строк на усунення недоліків.

13.09.2021 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, а саме надано докази (квитанцію) про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження по справі та встановлено порядок її розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до положень ст. 263 КАС України. Одночасно витребувано від ГУ ПФУ в Одеській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1

11.10.2021 року до канцелярії суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з додатком копії пенсійної справи ОСОБА_1 . В своєму відзиві відповідач наголошує на тому, що його дії є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Так, 12.07.2021 року позивач звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком та доданими документами. Рішенням Головного управління від 20.07.2021 року № 155250012165 позивачу призначено пенсію з 11.07.2021 року у розмірі 2200 гривень, при стажі роботи 35 років. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачена форма довідки про заробітну плату. У такій довідці повинно бути вказано, зокрема, що зазначені суми враховуються для призначення пенсії. Проте, таких відомостей надана позивачем довідка не містить. Крім того, суми заробітної плати вказано у тисячах, що унеможливлює здійснення перерахунку. Враховуючи наведене, листом Головного управління від 20.07.2021 року № 192868 повідомлено позивача про те, що врахування довідки № 311 від 13.12.2013 року для розрахунку розміру пенсії підстави відсутні, а тому запропоновано провести заміну довідки.

12.10.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення/перерахунок пенсії. Згідно з переліком документів, що були додані позивачем до заяви, 12.07.2021 року ним подано довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року за № 311 та документ за номером 320 про стаж, що визначений Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Довідкою про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року є Довідка № 311 видана 19.12.2013 року Адміністрацією Єлізовського міського поселення Російської Федерації, яка містить відомості про розмір нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати з 03.03.1997 року по 11.01.2008 року. В довідці зазначено, що вона видана без урахування районного коефіцієнта і північних надбавок. Одноразові виплати і компенсації, на які не нараховувались страхові внески в довідку не включені. Компенсація за невикористану відпустку (при звільненні) не включена. З включених в довідку сум проводилися відрахування до Фонду державного соціального страхування. З усіх включених в довідку сум проведені відрахування в ПФ РФ за встановленими тарифами. Реєстраційний номер платника в ПФ РФ 051002025218.

Також 19.12.2013 року Адміністрацією Єлізовського міського поселення Російської Федерації позивачу була видана довідка № 320 про стаж роботи для пенсії за віком.

20 липня 2021 року Центральне об`єднане управління ПФУ в м. Одесі прийняло Рішення № 155250012165 про призначення ОСОБА_1 з 11.07.2021 року пенсії за віком.

В той же день, 20.07.2021 року Головне управління ПФУ в Одеській області склало на ім`я позивача лист яким повідомляє останнього, що до заяви № 5519 від 12.07.2021 року про призначення пенсії неможливо врахувати Довідку № 311 від 13.12.2013 року для розрахунку розміру пенсії, оскільки відсутня інформація, що зазначені суми враховуються для призначення пенсії та суми вказані в тисячах, запропоновано позивачу провести заміну даної довідки з урахуванням вищезазначених зауважень до 11.10.2021 року. В разі підтвердження зарплата буде врахована.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 48 Конституції України кожному гарантується право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок) за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 64 Закону №1058-IV визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Згідно з п. 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

13.03.1992 року між державами-учасниками Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держави-учасника Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СССР, або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держави-учасника Співдружності без легалізації.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 45 Закону №1058-IV, перерахунок пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву подано до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву подано після 15 числа.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Держава гарантує кожному виплату пенсії за умови наявності відповідного стажу роботи. До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Одночасно зі стажем відбувається зарахування й заробітної плати, на підставі якої й здійснюється визначення розміру пенсії або ж її перерахування. Розмір заробітної плати встановлюється на підставі наданих пенсіонером довідок про заробітну плату (дохід) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності довідки первинним документам. У випадку надходження відповідної заяви про перерахунок та необхідних для цього документів, органи пенсійного фонду здійснюють такий перерахунок пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву подано до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву подано після 15 числа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві у відповідності до вимог чинного законодавства призначена пенсія за віком. Проте, вказана пенсія призначена без урахування заробітної плати, отриманої позивачем від Адміністрації Єлізовського міського поселення Камчатського краю Російської Федерації.

Зі змісту довідки № 311 виданої 19.12.2013 року Адміністрацією Єлізовського міського поселення Камчатського краю вбачається, що вона видана на підставі особових рахунків за 1997-2013 р.р. Крім того, довідка завірена печаткою вказаного підприємства - Адміністрацією Єлізовського міського поселення Камчатського краю Російської Федерації, містить відомості про фактичну суму нарахованої і отриманої заробітної плати позивача за період з 1997 по 2008 та з 2009 по 2013, а також відомості про відрахування внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не було вжито достатніх дій для перевірки правильності даних, наведених у трудовій книжці позивача.

В свою чергу позивачем з свого боку, як особою, яка звертається з заявою про призначення пенсії, було дотримано усі вимоги чинного на момент подачі заяви законодавства.

Отже, дії відповідача стосовно відмови у нарахуванні позивачу пенсії виходячи з розміру заробітної плати (доходу) за фактичний страховий стаж на підставі довідки № 311 є протиправними, оскільки в зазначеній довідці підприємством, а саме Адміністрацією Єлізовського міського поселення, чітко відображений період роботи та розмір отриманих заробітних плат позивачем, реєстраційний номер платника в Пенсійному Фонді РФ, особовий рахунок та відомості про нарахування страхових внесків до пенсійного органу. До того ж, місцезнаходження та адреси підприємства, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки відповідачу відоме.

При цьому, позивач не може бути позбавлений права на обчислення пенсії згідно з вказаною вище довідкою через те, що суми отриманих позивачем заробітних плат в ній вказані в тисячах. Факту подання позивачем документів, які містять недостовірні відомості не встановлено, а періоди роботи позивача в Адміністрації Єлізовського міського поселення враховані відповідачем під час встановлення необхідного стажу для призначення пенсії за віком.

Отже, неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, довідки про заробітну плату позивача від 19.12.2013 року № 311 виданої Адміністрацією Єлізовського міського поселення Камчатського краю (Російська Федерація) за період роботи з 03.03.1997 по 11.01.2008, з 05.01.2009 по 25.12.2009, з 11.01.2011 по 29.11.2013 при призначенні позивачеві пенсії, є протиправним.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 11.07.2021 (з дати призначення), з врахуванням зазначеної довідки про заробітну плату.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

За приписами ст. 245 КАС України у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17 та від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18

Суд наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), № 7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії та виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, передбачені нормами Закону № 1058-IV та належить до компетенції відповідача. Тому у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині щодо порядку розрахунку розміру заробітної плати (доходу) виходячи зі спірної довідки, а саме заробітну плату помножити на тисячу розділити на десять та помножити на курс рубля.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 08.09.2021 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо вимоги у листі від 20.07.2021 року № 192868 про заміну довідки від 19.12.2013 року № 311.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 11.07.2021 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати з липня 2000 року на підставі довідки від 19.12.2013 року № 311.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук