Рішення № 100504146, 22.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 жовтня 2021 р.справа № 400/2001/21

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаУправління соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Управління соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (надалі - відповідач або Управління соціального захисту), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові в призначенні позивачці державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 1 лютого 2020 р.;

- зобов`язати відповідача призначити позивачці державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 1 лютого 2020 р.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач протиправно повторно відмовив їй в призначенні соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, незважаючи на наявність у неї права на таку допомогу, підтвердженого в судовому порядку.

Позовна заява залишалась без руху (а. с. 19-20).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (а. с. 28-29).

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до ст. 262 ч. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, сім`я ОСОБА_1 має статус багатодітної малозабезпеченої родини та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту.

З 1 лютого 2018 р. позивачці вперше була призначена призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям.

7 лютого 2020 р. позивачка звернулась до Управління соціального захисту з заявою про подальше призначення державної соціальної допомоги.

Рішенням від 4 березня 2020 р. відповідач відмовив в призначенні державної соціальної допомоги на підставі п. 12 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250 (надалі - Порядок № 250) (в редакції, чинній станом на 4 березня 2020 р.), згідно з яким, у разі коли особами, які входять до складу сім`ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

В якості недостовірних відомостей, відповідач розцінив незазначення ОСОБА_1 інформації про наявність у неї на праві власності земельних ділянок (паю) площею 8,8552 га.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивачка оскаржила його до суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 р. у справі № 400/2735/20, у задоволені позову відмовлено (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/92444848).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 р., рішення суду першої інстанції скасоване та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволені:

- визнані протиправними дії Управління соціального захисту щодо відмови в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям;

- скасоване рішення Управління соціального захисту від 4 березня 2020 р. про відмову в призначенні соціальної допомоги;

- зобов`язано Управління соціального захисту призначити позивачці державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 1 лютого 2020 р. (постанова суду доступна за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/93849412).

В мотивувальній частині постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду зокрема наведено такий висновок: "Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що не зазначення апелянтом відомостей про наявність у її власності земельного паю площею 8,8552 га, не є навмисним поданням недостовірних відомостей чи прихованням відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям та на визначення її розміру, оскільки вказані земельні ділянки відповідно до договору оренди від 12.04.2015 р. надавались у безоплатне користування, а тому сім`єю апелянта прибуток з цих земельних ділянок не отримувався.".

4 січня 2021 р. представник ОСОБА_1 подав до Управління соціального захисту адвокатський запит, в якому просив повідомити про виконання рішення суду в частині призначення державної соціальної допомоги (а. с. 4).

У відповіді, вкладеній в листі від 9 лютого 2021 р. № 132/03-09, Управляння соціального захисту поінформувало, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду, воно здійснило розрахунок сукупного середньомісячного доходу сім`ї ОСОБА_1 та за наслідками такого розрахунку встановило, що дохід позивачки перевищує рівень забезпечення прожиткового мінімуму та відмовив позивачці в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (а. с. 12-13).

Як слідує з розрахунку, наведеному в згаданому листі, до доходу позивачки відповідач включив дохід від земельних ділянок в загальному розмірі 12 106,13 грн., який складається з доходу за липень-жовтень (рік не вказаний) в розмірі 10 697,08 грн. та листопад-грудень (рік також не вказаний) в розмірі 1 409,05 грн.

Підставою для повторної відмови в призначенні державної соціальної допомоги послугував п. 14 Порядку № 250, який цитується відповідачем в листі.

Згідно з п. 14 Порядку № 250, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім`ї. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Мінсоцполітики, Мінекономіки, Мінфіном, Держстатом, МОНмолодьспортом.

Суд звертає увагу на те, що з 24 липня 2020 р. і до тепер діє інша редакція Порядку № 250, який в п. 7 передбачає інший алгоритм розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї - розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім`ї. Розмір прожиткового мінімуму для сім`ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення. До стабілізації економічного становища в Україні прожитковий мінімум для сім`ї та розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей державного бюджету і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати розміру прожиткового мінімуму для малозабезпеченої сім`ї, крім випадків, передбачених абзацом п`ятим цього пункту.

За приписами ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 2 липня 2002 р. № 13-рп/2002 Конституційний Суд України повторив раніше викладені положення попередніх рішень, зокрема те, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 р. № 1-зп) і не поширюється на правовідносини, які виникли й закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 р. № 3-рп).

Так як відмова в призначенні державної соціальної допомоги викладена в листі відповідача датованому 9 лютого 2021 р., останній не вправі був визначати розмір державної соціальної допомоги позивачки на підставі механізму передбаченому в п. 14 Порядку № 250, так як відповідна редакція нормативного акту була зміна 24 липня 2020 р. і п. 7 Порядку № 250 запроваджувався новий порядок розрахунку розміру державної соціальної допомоги.

Як передбачено ст. 370 ч. 1 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Враховуючи, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду встановлено, що позивачка не отримувала дохід від земельних ділянок, відповідач не вправі знову покладати в основу свого рішення цю обставину і на цій підставі роботи розрахунок сукупного середньомісячного доходу сім`ї ОСОБА_1 .

Натомість відповідач протиправно, повторно прийняв рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, хоча формально і застосувавши іншу підставу Порядку № 250 (п. 14 замість п. 12 як при первинній відмові в призначенні допомоги).

Так як відмова відповідача в призначенні позивачці державної соціальної допомоги у цій справі здійснена з іншої підстави, ніж та, яка була предметом спору у справі № 400/2735/20, суд вважає, що в такому випадку між сторонами виникли нові спірні правовідносини, відмінні від спору у справі № 400/2735/20, а тому відсутні підстави вважати, що позивач просить про судовий захист з тих же підстав, що і у справі № 400/2735/20, що виключає можливість закриття провадження у цій справі з підстав, передбачених ст. 238 ч. 1 п. 4 КАС України чи вжиття заходів в порядку ст. 383 КАС України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка сплатила судовий збір в розмірі 908,0 грн. (а. с. 1), доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

На підставі ст. 139 ч. 1 КАС України, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, ЄДРПОУ 03194648) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, ЄДРПОУ 03194648) щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 1 лютого 2020 р.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, ЄДРПОУ 03194648) призначити з 1 лютого 2020 р. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, ЄДРПОУ 03194648) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 908,0 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз