Рішення № 100503985, 21.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року справа №380/9391/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Новак Л.М.

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:

визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;

зобов`язати прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року вже було зобов`язано відповідача розглянути його заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення із врахуванням висновків суду. Згадане рішення законної сили набрало. Стверджує, що отримав копію рішення про відмову у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги. Відмова у призначенні йому вказаної допомоги є протиправною та спрямована на чергове порушення його законного права на її отримання. Вказує, що жодних зауважень ні МВС України, ні ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області до складу МСЕК, яка проводила йому медико-соціальну експертизу ніколи не висловлювала. Даними відомствами не ініціювались жодні перевірки Міністерством охорони здоров`я України з питань дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. Покликання відповідача на відсутність в складі МСЕК представника закладу охорони здоров`я МВС як на підставу відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не ґрунтуються на вимогах закону.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що на МВС покладено лише обов`язок у прийнятті відповідного рішення, а не у проведенні виплати одноразової грошової допомоги. Зазначає, що повноваження щодо розгляду заяви позивача є виключною компетенцією МВС і здійснюється ним за наявності необхідного переліку документів. Суд не повинен і не може втручатися у здійснення цих повноважень шляхом зобов`язання прийняти відповідачем конкретного рішення.

Окрім того, на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законом умов відповідач повинен вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 30.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Як вбачається із виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №807123, яка міститься в матеріалах справи, позивачу присвоєно третю групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним із проходженням в органах внутрішніх справ.

Наведене підтверджується також листом Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи №346 від 05.10.2018 року.

У січні 2019 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою (рапортом), в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності через захворювання пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згадана заява із додатками була повернута позивачу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі №1.380.2019.005344 позов задоволено частково; зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно подати в Міністерство внутрішніх справ України заяву (рапорт) ОСОБА_1 від січня 2019 року з доданими до неї документами про призначення, виплату ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від січня 2019 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами та прийняти рішення, із врахуванням висновків суду; у задоволенні інших вимог позовної заяви відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі №1.380.2019.005344 апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.005344 - без змін.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі №1.380.2019.005344 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.005344 повернуто скаржнику.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 року у справі №1.380.2019.005344 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.005344.

Згідно із висновком Головного управління МВС України у Львівській області Про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року по справі №1.380.2019.005344 позивачу у зв`язку з інвалідністю на підставі п.3.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 264 300 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта про нещасний випадок невиробничого характеру №20 затвердженого головою ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області від 08.12.2020 року та акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 05.05.2005 року о 14 год. 30 хв. складеного головою ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області 08.12.2020 року, обставинами, що призвели до нещасного випадку, у зв`язку з яким позивачу було встановлено третю групу інвалідності, є швидке пересування потерпілого та його неуважність при цьому, що призвело до падіння з висоти власного зросту; вказаний нещасний випадок слід кваліфікувати як такий, що стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №Г-11273/15 від 29.04.2021 року позивача повідомлено, що за результатами розгляду його документів Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальну експертизу йому проведено з порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зокрема, повідомлено, що у порушення вимог Положення при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України висловлено зауваження до актів за формами НТ* №26-2018 від 26.03.2018 року та Н-5* від 26.03.2018 року. Наявність зазначених недоліків унеможливила затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги згідно з Порядком.

Не погодившись із такою відповіддю позивач звернувся із даним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є відмова у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №580-VIII), право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Законом №580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).

Відповідно до ч.6 ст.23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №850).

Відповідно до п.2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 п.3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пункт 7 Порядку №850 передбачає, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цього Порядку; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно із п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Як передбачено пунктом 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Суд звертає увагу, що перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, визначений пунктом 14 Порядку №850, є вичерпним.

Зазначену відповідачем підставу для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги як незалучення працівників закладів охорони здоров`я МВС України при проведенні медико-соціальної експертизи під час встановлення інвалідності працівнику міліції пункт 14 Порядку №850 не містить.

За таких обставин, суд вважає, що відмова відповідача у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, викладена у листі №Г-11273/15 від 29.04.2021 року, є протиправною.

Окрім того, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 17.02.2021 року у справі №380/6136/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«…Дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

…

Разом з тим, зважаючи на зміст оскаржуваних відмов відповідача і ту обставину, що відповідач, фактично, не навів у своєму наказі чітких підстав для відмови, не проаналізував наявність всіх необхідних документів, вимога до наявності яких ставиться,колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволу…»

Аналогічні правові висновки містяться також і у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №802/1675/17-а.

У даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що матеріали справи (довідка військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» №33; постанова медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» №68 від 23.08.2018 року; акт про нещасний випадок невиробничого характеру №20 затверджений головою ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області від 08.12.2020 року; акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 05.05.2005 року о 14 год. 30 хв. складений головою ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області 08.12.2020 року) містять розбіжності щодо обставин виникнення захворювання позивача, яке слугувало підставою для встановлення йому інвалідності.

Зокрема, у вказаних документах зазначено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, однак, не пов`язане з виконанням службових обов`язків.

Згадане питання відповідачем не досліджувалось, що сторонами не заперечується.

Однак, суд вважає, що воно має значення для призначення чи відмови у призначенні допомоги позивачу у зв`язку із встановленням йому третьої групи інвалідності.

Суд зазначає, що прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги належить до повноважень відповідача, а до повноважень суду - перевірка правомірності прийняття такого рішення чи відмови у його прийнятті.

У спірних правовідносинах відповідач, відмовляючи у призначенні одноразової допомоги позивачу, не досліджував питання, яке стосується вказаних розбіжностей, а тому суд не може надавати оцінку правомірності дії, яка ще не вчинена та давати вказівку на вчинення її у певний спосіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що захистити порушене позивача, зобов`язуючи відповідача прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, не видається можливим.

Відтак, у цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Підсумовучи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Окрім того, суд, враховуючи встановлені обставини, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, з метою захисту порушеного права, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, з урахуванням висновків викладених судом у рішенні.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не належить стягувати із сторін.

Керуючись ст.ст. 9, 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (адреса: м.Київ, вул.Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Я.Мартинюк