Рішення № 100503582, 22.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року м. Київ № 320/2229/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Оперуповноваженого міжрайонного відділу №4 Управління захисту економіки в Київській області Бойка Олександра Валентиновича, про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач-1), Оперуповноваженого міжрайонного відділу №4 Управління захисту економіки в Київській області Бойка Олександра Валентиновича (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України у сфері протидії корупції щодо здійснення заходів, дій та прийняття рішень стосовно дотримання вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_1 як суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції";

- визнати протиправними дії оперуповноваженого міжрайонного відділу № 4 Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітана поліції Бойка Олександра Валентиновича по збору інформації, здійсненню моніторингу, проведенню перевірки достовірності відомостей для складання та врученню ОСОБА_1 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, від 25 жовтня 2018 року;

- зобов`язати Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України утриматись від збору інформації, здійснення моніторингу, проведення перевірки та здійснення інших заходів, дій та прийняття рішень стосовно дотримання вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_1 як суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності й повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції, а відтак такі повноваження (компетенція) відсутні в Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 р., 18 листопада 2019 р. та 15 січня 2020 р. витребувано докази по справі.

4 листопада 2019 р. від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволені просив відмовити. Вказує, що чіткого законодавчого розмежування, у яких випадках такий протокол складає працівник органу поліції, а в яких працівник НАЗК - немає. Зазначає, що системний аналіз норм права, якими визначено правовий статус Департаменту захисту економіки Національної поліції України і його структурних підрозділів та порядок провадження у справах про адміністративне правопорушення, аналіз матеріалів адміністративного провадження відносно позивача, вказує на те, що уповноважена особа УЗЕ в Київській області здійснювала збір інформації щодо не повідомлення позивачем про суттєві зміни у майновому стані та склала протокол про відповідне адміністративне правопорушення за наявності правової підстави, в межах реалізації наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 р. витребувано докази від Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

28 вересня 2020 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

28 вересня 2020 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25 жовтня 2018 р. в приміщені Вишнівської міської ради позивачу відповідачем-2 було вручено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, яке передбачено ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Позивач зазначив, що цей протокол був складений у приміщенні управління захисту економіки в Київській області ДЗЕ Національної поліції України за адресою: Київська область, м. Боярка, вул.. Хрещатик, 88, на підставі розгляду матеріалів перевірки про порушення Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до цього протоколу позивачу було інкриміновано порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 1 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 р. № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», а саме: що позивач начебто не повідомив про суттєві зміни у майновому стані, які виникли у зв`язку з отриманням прибутку від продажу автомобіля.

Позивач вважає щодо відповідачі не мають повноважень та компетенції щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому дії відповідача-2 були протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання корупції» далі - Закон № 1700) ним визначаються правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Статтею 1 Закону № 1700 встановлено, що спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Відповідно до вимог статті 11 Закону № 1700 виключно агентству з питань запобігання корупції належать повноваження, зокрема, проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Так, відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, правопорушень, припиняє виявлені кримінальні правопорушення, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.

Згідно з вимогами підпунктом 2 пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Департамент захисту економіки Національної поліції України, утворений постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. № 830, є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України.

Відповідно до вимог пункту 1 розділу І Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 7 листопада 2015 р. № 81, Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Одним із основних завдань Департаменту згідно з Положенням є боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування, протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

На підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14 серпня 2016 року №1 «Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції» розпочало свою діяльність Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному Закону №1700-VII, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач зазначає, як підставі для визнання протиправних дій та зобов`язання вчинити певні дії, наступну підставу - здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності й повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції, а відтак такі повноваження (компетенції) відсутні в Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України у сфері протидії корупції щодо здійснення заходів, дій та прийняття рішень стосовно дотримання вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_1 як суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", суд зазначає наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Положеннями пункту 5 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі N 820/3713/17 за змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

У постанові Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі N 802/833/17-а сформовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Суд зазначає, що вказана позовна вимога стосуються саме встановлення наявності/відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень і заявлені позивачем, як фізичною особою, до суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, наведеними вище правовими нормами передбачено, що компетенційний спір може виникати виключно між суб`єктами владних повноважень. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини. Це означає, що фізична особа не може бути позивачем у спорі про наявність/відсутність компетенції суб`єкта владних повноважень.

За приписами ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Указаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Заявлені у цій справі позивачем як фізичною особою позовні вимоги про наявність/відсутність компетенції суб`єкта владних повноважень не є юридичним спором у правовідносинах, розгляд яких передбачено нормами чинного процесуального закону і у зазначеному у позові формулюванні не може бути самостійним предметом судового розгляду.

За таких обставин, а також беручи до уваги правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі N 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі N 9901/70/19, за відсутності компетенційного спору між позивачем та відповідачем провадження у справі щодо цієї позовної вимоги про встановлення наявності/відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень підлягає закриттю.

Суд також зазначає, що позивач може скористатися альтернативними способами захисту порушеного або оспорюваного права чи інтересу шляхом звернення до суду з іншим предметом та підставами позову.

Одночасно на виконання приписів ст.ст.238-239 КАС України суд роз`яснює, що цей спір не може бути вирішено судами, у т.ч. у порядку адміністративного судочинства, а у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У зв`язку з цим, суд вважає що позовна вимога про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України у сфері протидії корупції щодо здійснення заходів, дій та прийняття рішень стосовно дотримання вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_1 як суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії оперуповноваженого міжрайонного відділу № 4 Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_2 по збору інформації, здійсненню моніторингу, проведенню перевірки достовірності відомостей для складання та врученню ОСОБА_1 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, від 25 жовтня 2018 року та зобов`язання Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України утриматись від збору інформації, здійснення моніторингу, проведення перевірки та здійснення інших заходів, дій та прийняття рішень стосовно дотримання вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_1 як суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", суд зазначає, що ці позовні вимоги є похідними від первинних вимог.

Суд зазначає, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу; установити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (установити факт порушення), і визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, для захисту якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивач стверджував, що відповідач-2 не мав права вчиняти вказані у позові дії саме через відсутність компетенції на вчинення таких дій. Разом з тим, судом встановлено, що позивач як фізична особа не є суб`єктом звернення у справах про встановлення компетенції.

За таких обставин суд визнає, що підстави для задоволення позову і в цій частині позовних вимог відсутні через неправильно обраний спосіб захисту.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України у сфері протидії корупції щодо здійснення заходів, дій та прийняття рішень стосовно дотримання вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_1 як суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" закрити.

На виконання приписів ст.ст.238-239 КАС України суд роз`яснює, що спір в цій частині позовних вимог не може бути вирішено судами, у т.ч. у порядку адміністративного судочинства, а у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач-1 - Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, адреса: вул.. Межгірська, 8, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 40111732.

Відповідач-2 - Оперуповноважений міжрайонного відділу № 4 управління соціального захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітан поліції Бойко Олександр Валентинович, адреса: вул.. Хрещатик, 88, м. Боярка, Київська область, 08154.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 22 жовтня 2021 року.