Рішення № 100503581, 22.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року м. Київ справа №320/1213/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Артель" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 р. № 0001531304 та № 0001521304;

- визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 лютого 2019 р. № 0001551304;

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 лютого 2019 р. № Ю-0001541304.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення та вимога. Стверджував, що ці рішення контролюючого органу є незаконними, прийнятими з порушенням вимог чинного податкового законодавства та без дослідження всіх наявних документів.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

1 квітня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що під час перевірки позивачем не надано документи, які б підтверджували зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, в результаті чого порушено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме: занижена сума податку на доходи фізичних осіб, штраф за це правопорушення становить 12 084 грн. 96 коп. Зазначає, що відповідачем під час перевірки встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у вересні 2017 року з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді заниження вартості реалізованого авто генеральному директору підприємства Василевському С.В. на суму 192 485 грн. 81 коп., в результаті чого порушено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Контролюючий орган вважає, що рішення податкового органу, які оскаржуються у цій справі, є обґрунтованими та такими, що винесені на підставі чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 жовтня 2019 р. У подальшому у справі призначалися судові засідання. Останнє судове засідання призначено на 13 січня 2020 р. 13 січня 2020 р. сторони в судове засідання не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕЛЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період: 1 липня 2016 р. по 30 вересня 2018 р., валютного - за період з 1 липня 2016 р. по 30 вересня 2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 липня 2016 р. по 30 вересня 2018 р.

За результатами складено Акт перевірки від 28 грудня 2018 р. № 1183/10-36-14-02-13/30554583, яким встановлено наступні порушення:

- п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 465 644 грн., в т.ч. по періодах: за 3 квартал 2016 року на суму 61 312 грн. (у т.ч. 3 квартал 2016 року на суму 61 312 грн.), за 2017 рік на суму 146 142 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2017 року на суму 146142 грн.), за півріччя 2018 року на суму 30 002 грн. (у т.ч. за 2 квартал 2018 р. на суму 30 002 грн.), за 3 квартал 2018 року на суму 228 188 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2018 р. на суму 228 188 грн.);

- п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 44.1 ст. 44 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 263 841 грн., в т.ч. по періодах: за липень 2016 р. на суму 17 110 грн., за вересень 2016 р. на суму 28 769 грн., за жовтень 2016 р. на суму 22 246 грн. за вересень 2017 р. на суму 151 224 грн., за лютий 2018 р. на суму 11 156 грн., за липень 2018 р. на суму 33 336 грн.;

- п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016 р. - 2018 р. в сумі 46 732 грн. 00 коп.;

- ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 р. - 2017 р. в сумі 18 557 грн. 00 коп.;

- пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, пп. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження військового збору за 2016 р. - 2018 р. в сумі 3894 грн. 00 коп.;

- п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями).

6 лютого 2019 р. Головним управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001521304, яким встановлено порушення ст. 164 п. 164.2, пп. 164.2.17 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України. У зв`язку з цим контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 розділу 2 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 79 981 грн. 00 коп. (складається із збільшення податкового зобов`язання на суму 46 732 грн. 00 коп. та із штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 33 249 грн. 00 коп.).

6 лютого 2019 р. Головним управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001531304, яким встановлено порушення ст. 164 п. 164.2, пп. 164.2.17 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України. У зв`язку з цим контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 розділу 2 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 6 665 грн. 00 коп. (складається із збільшення податкового зобов`язання на суму 3894 грн. 00 коп. та із штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 2771 грн. 00 коп.).

6 лютого 2019 р. Головним управління ДФС у Київській області прийнято рішення №0001551304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 9279 грн. 00 коп.

6 лютого 2019 р. контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0001541304, якою зобов`язано позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18 557 грн. 00 коп.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленням-рішенням, рішенням та вимогою, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України).

Згідно з вимогами пп.163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до вимог абз. 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до вимог пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, є вичерпним.

Згідно з вимогами пп. 164.217 п. 164.2 ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб`єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов`язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб`єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув`язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім`ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об`єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованого на основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Суми розстрочених податкових зобов`язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо основної суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про основну суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з вимогами п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 р. № 0001531304 суд зазначає наступне.

Контролюючим органом в Акті перевірки від 28 грудня 2018 р. № 1183/10-36-14-02-13/30554583 зазначено, що під час перевірки встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у листопаді 2016 року, червні 2017 року та червні 2018 року з доходу, отриманого як додаткове благо з безпідставно відшкодованих коштів згідно із звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, на загальну суму 67138 грн. 69 коп., а саме:

1) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), звіт №74 від 25 листопада 2016 р. (Італія), період - листопада 2016 р., сума отримання доходу - 9418 грн. 35 коп.;

2) ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), звіт № 39 від 16 червня 2017 р. (Румунія), період - червень 2017 р., сума отримання доходу - 21164 грн. 00 коп.;

3) ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), звіт № 40 від 1 червня 2018 р. (Польща), період - червень 2018 р., сума отримання доходу - 12 369 грн. 81 коп.;

4) ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), звіт № 58 від 25 червня 2018 р. (Польща), період - червень 2018 р., сума отримання доходу - 24 186 грн. 53 коп.

Отже, контролюючий орган вважає, що до перевірки не надано документи, які б підтверджували зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, в результаті чого порушено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а тому на думку податкового органу позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб, штраф за вищевказані порушення становить 12 084 грн. 96 коп.

Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено, що на підтвердження законності вказаних обставин та спростування висновків податкового органу позивачем надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а саме:

- звіт № 74 від 25 листопада 2016 р. (Італія) відшкодування коштів в сумі 8268 грн. 00 коп. (добові), 992 грн. 00 коп. (консульський збір), 158 грн. 35 коп. (страховка), що у загальному розмірі складає 9418 грн. 35 коп.;

- звіт № 39 від 16 червня 2017 р. (Румунія) відшкодування коштів в сумі 7054 грн. 70 коп. (добові), 14 109 грн. 30 коп. (проживання), що у загальному розмірі складає 21164 грн. 00 коп.;

- звіт № 40 від 1 червня 2018 р. (Польща) відшкодування коштів в сумі 7347 грн. 00 коп. (добові), 4300 грн. 00 коп. (авіаквиток), 722 грн. 81 коп. (квиток ж/д), що у загальному розмірі складає 12 369 грн. 81 коп.;

- № 58 від 25 червня 2018 р. (Польща) відшкодування коштів в сумі 8032 грн. 47 коп. (добові), 6393 грн. 00 коп. (авіаквиток), 9761 грн. 06 коп. (проживання), що у загальному розмірі складає 24 186 грн. 53 коп.

Крім того, відповідно до наказу № 76-в від 11 листопада 2016 р. головного технолога ОСОБА_1 була направлена у відрядження на фірму «Єкроколор» до м. Мельядіно-Сан-Фіденцо (Італія) терміном на 7 календарних днів у період з 15 листопада 2016 р. по 21 листопада 2016 р. (з врахуванням часу перебування в дорозі) з метою розробки рецептури пігментування рідких будівельних сумішей.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 направлена у відрядження до Італії (з метою виконання своїх трудових обов`язків), що підтверджується наступними документами: договором страхування подорожуючих за кордон №514985 від 26 жовтня 2016 р., запрошенням на роботу, посвідченням про відрядження (на зворотному боці посвідчення про відрядження містить відмітки фірми «Єкроколор» до м. Мельядіно-Сан-Фіденцо, Італія, про те, що головний технолог ОСОБА_1 прибула до цієї фірми, що в свою чергу є підтвердженням перетину кордону); кошторисом про витрати на службове відрядження.

Згідно з наказом № 31-в від 8 червня 2017 р. генеральний директор ОСОБА_2 вибув у відрядження до компанії «LEROY MERLIN ROMANIA», м. Бухарест, (Румунія), терміном на 3 календарні дні у період з 12 червня 2017 р. по 14 червня 2017 р. з метою проведення переговорів. Судом встановлено, що ОСОБА_2 був направлений у відрядження до Румунії (з метою виконання своїх трудових обов`язків), що підтверджується наступними документами: посвідченням про відрядження (на зворотному боці посвідчення про відрядження містить відмітки компанії «LEROY MERLIN ROMANIA», м. Бухарест, Румунія, про те, що ОСОБА_2 прибув до цієї компанії, що в свою чергу є підтвердженням перетину кордону); кошторисом про витрати на службове відрядження, платіжні чеки, інвойси про сплату коштів за проживання.

Відповідно до наказу № 32-в від 25 травня 2018 р. Генеральний директор ОСОБА_2 вибув у відрядження на фірму «Alt Stuckateur», м. Бэльско-Бяла, (Республіка Польща), терміном на 3 календарні дні у період з 29 травня 2018 р. по 31 травня 2018 р. (з врахуванням часу перебування в дорозі) з метою проведення комерційних переговорів. Судом встановлено, що ОСОБА_2 був направлений у відрядження до Польщі (з метою виконання своїх трудових обов`язків), що підтверджується наступними документами: кошторисом витрат на службове відпряження, електронним посадочним документом щодо проїзду Київ-Перемишль, копією авіаквитка Краків-Київ на 31 травня 2018 р., копія закордонного паспорта ОСОБА_2 № НОМЕР_3 від 1 квітня 2016 р. (який містить відтиски печаток контрольно-пропускних пунктів про перетин кордону ОСОБА_2 29 травня 2018 р. та 31 травня 2018 р.).

Крім того, на підтвердження вказаної обставини позивачем надано довідку від 31 січня 2019 р. № 04.2-02-5598, яка видана Авіакомпанією «Міжнародні Авіалінії України», що пасажир ОСОБА_3 31.05.2018 здійснив подорож за квитком № НОМЕР_4 на рейсі PS926 за маршрутом Краків-Київ.

Згідно з наказом № 46-в від 20 червня 2018 р. Генеральний директор ОСОБА_2 вибув у відрядження на фірму «Alt Stuckateur», м. Бэльско-Бяла, (Республіка Польща), терміном на 4 календарних днів у період з 20 червня 2018 р. по 23 червня 2018 р. (з врахуванням часу перебування в дорозі) з метою проведення комерційних переговорів. Судом встановлено, що ОСОБА_2 був направлений у відрядження до Польщі (з метою виконання своїх трудових обов`язків), що підтверджується наступними документами: кошторисом витрат на службове відрядження, копію авіаквитків Київ-Варшава на 20 червня 2018 р., копію авіаквитків Варшава-Київ на 23 червня 2018 р., копія закордонного паспорта ОСОБА_2 № НОМЕР_3 від 1 квітня 2016 р. (який містить відтиски печаток контрольно-пропускних пунктів про перетин кордону ОСОБА_2 20 червня 2018 р. та 23 червня 2018 р.), податковим товарним чеком № 005489/2018 про розрахунок проживання з 20 червня 2018 р. по 23 червня 2018 р.

В Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що відсутнє підтвердження перетинів кордону цим працівником, а тому відсутні будь-які докази на підтвердження звітів про використання коштів, виданих на відрядження.

У зв`язку з цим, судом винесено ухвалу від 20 листопада 2019 р. про витребування доказів від Головного центру обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України у зазначені в акті податкового органу періоди громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На виконання вказаної ухвали до суду від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист від 3 грудня 2019 р. № 0.184-41149/0/15-19, згідно з яким до суду надано інформацію про перетин кордону ОСОБА_2 у період з 1 червня 2017 р. по 1 серпня 2017 р. та ОСОБА_1 у період з 1 вересня 2016 р. по 31 грудня 2016 р.

Дослідивши вказану інформацію, судом встановлено, що ОСОБА_2 (у періоди з 12 червня 2017 р. по 14 червня 2017 р., з 29 травня 2018 р. по 31 травня 2018 р. та з 20 червня 2018 р. по 23 червня 2018 р.) та ОСОБА_1 (у період з 15 листопада 2016 р. по 21 листопада 2016 р.) здійснювали перетин кордону відповідно до зазначених документів.

Отже, суд зазначає, що висновки контролюючого органу є не підтвердженими і не ґрунтуються на доказах, містять припущення, а надані позивачем документи підтверджують обставини по справі та спростовують доводи відповідача про неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у листопаді 2016 року, червні 2017 року та червні 2018 року з доходу, отриманого як додаткове благо з безпідставно відшкодованих коштів, згідно із звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, на загальну суму 67138 грн. 69 коп. та порушення позивачем пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

У зв`язку з цим, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 р. № 0001531304 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 р. № 0001521304, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом в Акті перевірки від 28 грудня 2018 р. № 1183/10-36-14-02-13/ НОМЕР_5 зазначено, що під час перевірки встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у вересні 2017 року з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді заниження вартості реалізованого авто генеральному директору підприємства ОСОБА_2 на суму 192 485 грн. 81 коп., в результаті чого порушено пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. У зв`язку з цим, контролюючий орган вважає, що позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб за вищевказане порушення на 34 647 грн. 44 коп.

Дослідивши наявні у справі документи, судом встановлено, що експертом-оцінювачем ОСОБА_4 проведено оцінку вказаного майна - автомобіля легкового/седан-В, марка: Skoda, модель: Oktavia F5 Ambiente1/6 MPI, номер кузова: № НОМЕР_6 , рік випуску: 2012 р., державний номерний знак: НОМЕР_7 .

20 вересня 2017 р. експертом-оцінювачем Корнейчевим О.О. складено Висновок (Акт) з експертної оцінки цього автомобіля, згідно з яким його вартість станом на 20 вересня 2017 р. складає 98 200 грн. 00 коп.

Відповідно до наказу позивача від 20 вересня 2017 р. «Про переоцінку основного засобу» у зв`язку з дочасним зносом автомобіля Skoda Oktavia F5 НОМЕР_7 , 2012 р. випуску, інв.. № 01136 та значними витратами на підтримку авто в задовільному стані, котрі в подальшому не принесуть економічних вигод вирішено зробити уцінку автомобіля та керуючись Висновком (Актом) з експертної оцінки від 20 вересня 2017 р. балансову вартість автомобіля визначено в сумі 98 200 грн. 00 коп.

20 вересня 2017 р. позивачем складено Акт переоцінки основних засобів, відповідно до якого справедлива вартість автомобіля Skoda Oktavia F5 НОМЕР_7 , 2012 р. є 98 200 грн. 00 коп.

26 вересня 2017 р. позивачем на загальних зборах учасників (засновників) позивача на порядку денному вирішувалося питання про продаж автомобільного засобу, а саме: автомобіля легкового/седан-В, марка: Skoda, модель: Oktavia F5 Ambiente1/6 MPI, номер кузова: № НОМЕР_6 , рік випуску: 2012 р., державний номерний знак: НОМЕР_7 , інв.. № 01136. Відповідно до протоколу № 2 від 26 вересня 2017 р. вирішено продати вказаний автомобіль Skoda Oktavia F5 номер кузова: № НОМЕР_6 , рік випуску: 2012 р., державний номерний знак: НОМЕР_7 , інв.. № 01136.

26 вересня 2017 р. наказом позивача № 36 «Про пряму перереєстрацію згідно договору купівлі-продажу» було знято з балансу позивача: автомобіль легковий/седан-В: SkodaOktavia F5 Ambiente1/6 MPI, номер кузова: № НОМЕР_6 , двигун: № НОМЕР_8 , рік виготовлення: 2012 р., об`єм двигуна: 1595 см куб. Відповідно до цього наказу ліквідаційна вартість визначається в сумі 98 200 грн. 00 коп.

29 вересня 2017 р. між позивачем (далі - продавець) та ОСОБА_2 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №8047/2017/645544 транспортного засобу.

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 договору купівлі-продажу №8047/2017/645544 транспортного засобу на умовах даного Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб: марка: Skoda, модель: Oktavia F5, 2012 року випуску, колір: білий, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_9 , номерний знак: НОМЕР_7 , зареєстрований за продавцем 24 листопада 2016 року підрозділом МВС Центр 3247 (далі - транспортний засіб).

Згідно з вимогами п. 3.1 розділу 3 договору купівлі-продажу №8047/2017/645544 транспортного засобу за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 81 833 грн. 33 коп. На виконання договору купівлі-продажу №8047/2017/645544 транспортного засобу позивачем виписано видаткову накладну № 2 від 29 вересня 2017 р. на суму 98 200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 16 366 грн. 67 коп.

Таким чином, автомобіль SKODA OCTAVIA А5, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , було відчужено саме за вартістю, що дорівнює балансовій вартості. Отже, суд зазначає, що висновки контролюючого органу не підтверджені, а надані документи позивачем підтверджують обставини справи та спростовують висновки і доводи відповідача про неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у вересні 2017 року з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді заниження вартості реалізованого авто генеральному директору підприємства ОСОБА_2 на суму 192 485 грн. 81 коп., в результаті чого порушено пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, які, як встановлено судом, ґрунтуються на припущеннях.

У зв`язку з цим, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення 6 лютого 2019 р. № 0001521304 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 лютого 2019 р. № 0001551304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 6 лютого 2019 р. № Ю-0001541304, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. №2464-VІ (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, в тому числі фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які згідно пункту другого частини першої статті 6 вказаного Закону зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VІ).

Частиною 5 ст. 9 Закону №2464-VІ встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Сплата єдиного внеску згідно з договорами про добровільну участь особами, зазначеними в абзаці п`ятому частини першої статті 10 цього Закону (з числа осіб, які працюють або постійно проживають за межами України), та у випадках, передбачених частиною дев`ятою статті 10 цього Закону, в іноземній валюті здійснюється на поточний рахунок податкового органу, відкритий в уповноваженому банку України.

Кошти єдиного внеску, що надійшли в іноземній валюті, після її продажу за курсом продажу безготівкової іноземної валюти за гривні та утримання уповноваженим банком комісійної винагороди за здійснення операції з продажу іноземної валюти зараховуються на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Облік єдиного внеску, сплаченого в іноземній валюті, та внесення відомостей до Державного реєстру здійснюються у гривнях податковими органами за місцем реєстрації (останнім місцем проживання) громадянина в Україні на підставі копій платіжних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску.

Згідно з вимогами ч.8 ст. 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону №2464-VІ).

Відповідно до вимог ч. 3 та 10, п.2 ч.11 Закону № 2464-VІ суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. №449 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953, визначено процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (надалі - Інструкція № 449).

Згідно з вимогами п.1 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2 п.2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II вказаної Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 1 січня 2015 р. накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до вказаної Інструкції.

Розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у вказаному підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Згідно з вимогами п.5 розділу VII Інструкції №449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду.

В Акті перевірки від 28 грудня 2018 р. № 1183/10-36-14-02-13/ НОМЕР_5 зазначено, що позивачем занижено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 16 485 грн. 34 коп. внаслідок того, що підприємство у звіті про суми нарахованої заробітної тати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування донарахована сума єдиного внеску не відображена.

Дослідивши наявні документи, судом встановлено, що 12 грудня 2017 р. позивач помилково не відобразив суму донарахування в Таблиці 1 Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за листопад 2017 року., саме : в строчці 4.4 суму доходу була відображена, а в строчці. 4.1.1. - не відображена.

У зв`язку з цим, відповідно до бухгалтерської довідки 86 від 29 грудня 2017 р. позивачем у грудні 2017 року самостійно донараховало ЄСВ у сумі 16 485 грн. 34 коп. Крім того, судом встановлено, що позивачем сказану суму було сплачено до державного бюджету в самостійному порядку, що підтверджується карткою рахунку № 651 за грудень 2017 р.

За наведених обставин висновок податкового органу про наявність порушень у позивача є помилковим, що обумовлює визнання протиправним і застосування відповідальності за це порушення.

У зв`язку з вищезазначеним суд зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 лютого 2019 р. № 0001551304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 6 лютого 2019 р. № Ю-0001541304 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 р. № 0001531304 та № 0001521304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 лютого 2019 р. № 0001551304 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 лютого 2019 р. № Ю-0001541304, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 12 березня 2019 р. № 1019 позивачем сплачено судовий збір на суму 1921 грн. 00 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 6 лютого 2019 р. № 0001531304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 6 лютого 2019 р. № 0001521304.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 лютого 2019 р. № 0001551304.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 6 лютого 2019 р. № Ю-0001541304.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 393932620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель» (код ЄДРПОУ - 30554583) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель", адреса: вул. Заводська, 45А, смт. Бабинці, Бородянський район, Київська область, 07832, код ЄДРПОУ - 30554583.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання рішення суду 22 жовтня 2021 р.