Рішення № 100502344, 06.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Справа № 160/10647/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2021 року (29.06.2021 року направлена засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» шляхом не зарахування в спеціальний стаж по вислузі років роботу фармацевтом:

- період з 04.08.1986 р. по 09.06.1988 р. у державній аптеці № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправління»;

- період з 29.06.1988 р. по 12.08.1994 р. - центральній районній аптеці № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»;

- період з 18.10.1994 р. по 03.05.1995 р. - приватній комерційній аптеці;

- період з 10.05.1995 р. по 28.05.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет";

- період з 29.05.1996 р. по 28.08.1996 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон";

- період з 29.08.1996 р. по 15.09.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет";

- період з 16.09.1996 р. по 27.12.1997 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Медея";

- період з 07.01.1998 р. по 10.12.1998 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАР";

- період з 29.11.2000 р. по 05.02.2002 р.- у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс";

- період з 05.02.2014 р. по 04.05.2016 р. - у аптеці № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Фармація";

- період з 14.05.2016 р. по 31.01.2017 р. -у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма- Кит";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» шляхом зарахування в спеціальний стаж по вислузі років роботу фармацевтом

- період з 04.08.1986 р. по 09.06.1988 р. у державній аптеці № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправління»;

- період з 29.06.1988 р. по 12.08.1994 р. - центральній районній аптеці № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»;

- період з 18.10.1994 р. по 03.05.1995 р. - приватній комерційній аптеці;

- період з 10.05.1995 р. по 28.05.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет";

- період з 29.05.1996 р. по 28.08.1996 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон";

- період з 29.08.1996 р. по 15.09.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет";

- період з 16.09.1996 р. по 27.12.1997 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Медея";

- період з 07.01.1998 р. по 10.12.1998 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАР";

- період з 29.11.2000 р. по 05.02.2002 р.- у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс";

- період з 05.02.2014 р. по 04.05.2016 р. - у аптеці № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Фармація";

- період з 14.05.2016 р. по 31.01.2017 р. -у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма- Кит".

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що особа, яка працювала на посаді фармацевта, належних ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення

30.07.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” набрав чинності 11.10.2017, отже, стаж роботи за вислугою років зараховується саме станом на 11.10.2017 та на умовах, які діяли на 11.10.2017. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року № 2-р/2019, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту “а” статті 54, статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” зі змінами, внесеними Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ. Відповідно до п. “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції, що діяла на 01.04.2015 року, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Отже, з 04.06.2019 право на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються у редакції, що діяла до 01 квітня 2015 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” у редакції що діяла на 01.04.2015, пенсія за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії”, що діяв на час звернення позивача за призначенням пенсії 18.01.2021 року є діючим та не визнаний неконституційним повністю або в його окремій частині. З огляду на положення п.п.21, 16 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, позивач матиме право на призначення пенсії за вислугу років за наявності у нього вислуги років та стажу, передбачених п. “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції на 01.04.2015 року, саме станом на 11 жовтня 2017 року.

Згідно розрахунку стажу (форма РС-право) загальний страховий стаж ОСОБА_1 по 02.01.2020 становить 31 рік 7 місяців 20 днів. Стаж за вислугу років станом на станом на 11.10.2017 складає 6 років 1 місяць 20днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років (26 років 6 місяців). Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.7 Розділу IV Постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсії.

Якщо за записами трудової книжки не можливо зробити достовірного висновку про страховий стаж, додатково надаються уточнювальні довідки закладів або інші документи.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посаді фармацевта на наступних підприємствах: запис №1-3 - з 04.08.1986 по 09.06.1988 в аптеці №20 ст. Чаплино; запис №4-5 - з 29.06.1988 по 12.08.1994 в центральній районній аптеці №52; запис №8-9 - з 18.10.1994 по 03.05.1995 в приватній комерційній аптеці; запис №10-13 - з 10.05.1995 по 28.08.1996 в аптеці ПМП “Астро-Вет” та ТОВ “Ліон”; запис №14-15 - з 29.08.1996 по 15.09.1996 в аптеці ПМП “Астро-Вет”; запис №16-17 - з 16.09.1996 по 27.12.1987 в ПМП “Медея”; запис №18-19 - з 07.01.1998 по 10.12.1998 в аптеці ТОВ “Девар”; запис №22-23 - з 29.11.2000 по 05.02.2002 в аптеці №23 ТОВ “Мед-Сервіс”; запис №29-30 - з 05.02.2014 по 04.05.2016 в аптеці №315 ОКП “Фармація”; запис №31-32 - з 14.05.2016 по 31.01.2017 в аптеці ТОВ “Фарма-Кит”. Означені періоди зараховано до загального страхового (трудового) стажу позивача, за винятком періоду роботи в аптеці №20 ст. Чаплино з 04.08.1986 по 09.06.1988.

При досліджені записів №1-3 трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що запис про звільнення з роботи завірено печаткою, відтиск якої неможливо ідентифікувати, тобто звірити та підтвердити назву підприємства.

Період роботи позивача з 29.06.1988 по 12.08.1994 в центральній районній аптеці №52 зараховано до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Інші періоди роботи ОСОБА_1 в аптеках недержавної форми власності на посаді фармацевта не зараховано до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, з наступних підстав.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” до переліку закладів та установ охорони здоров`я відносяться, крім іншого, аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії.

Оскільки позивач працював в аптеках недержавної форми власності, то для зарахування відповідних періодів роботи до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, необхідно надати документи, підтверджуючі відповідні види економічної діяльності підприємств, на яких працював позивач.

Період роботи позивача в аптеці Обласного комунального підприємства “Фармація” з 05.02.2014 по 04.05.2016 не зараховано до спеціального стажу, оскільки записи трудової книжки №29-30 не містять повної назви підприємства та потребують надання уточнювальної довідки.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.07.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 18 січня 2021 року звернулася до Першотравенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

22.03.2021 позивач отримала відповідь від Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 8327-6729/Ш-01/8-0400/21, у якій зазначено, що останній у призначенні пенсії відмовлено.

У обґрунтування відмови ГУ ПФУ у Дніпропетровській області зазначило наступне.

Відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788), зі змінами, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років, станом на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців, станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.

Документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (стаття 45 Закону № 1058).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).

Згідно особисто наданої заяви від 18.01.2021 про призначення пенсії за вислугу років та документів, передбачених Порядком, було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки загальний страховий стаж на дату звернення складає 31 рік 7 місяців 20 днів, з яких за вислугою років, станом на 11.10.2017, - 6 років 1 місяць 20 днів.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 04.08.1986 по 09.06.1988 в зв`язку з тим, що запис про звільнення завірено печаткою, відтиск якої неможливо ідентифікувати, тобто звірити та підтвердити назву підприємства, який внесено поверх запису № 5 (на момент прийняття на роботу).

До вислуги років не зараховано періоди роботи на підприємствах, що не належать до комунальної форми власності, а саме: з 18.10.1994 по 03.05.1995 - приватна комерційна аптека; з 10.05.1995 по 28.05.1996 - фірма “Астро-Вест”; з 29.05.1996 по 28.05.1996 - фармацевтична фірма “Ліон”; з 29.08.1996 по 15.09.1996 - фірма “Астро-Вест”; з 16.09.1996 по 27.12.1997 - фармацевтична приватна фірма “Медея”; з 07.01.1998 по 10.12.1998 -ТОВ “Діва”; з 29.11.2000 по 05.02.2002 - ТОВ “Мед-Сервіс”; з 05.02.2014 по 04.05.2016 на підприємстві “Фармація”, адже в трудовій книжці не показана повна назва підприємства, посада та форма власності даної установи; з 14.05.2016 по 31.01.2017-ТОВ “Фарма- Кит”.

Вважаючи таку відмову безпідставною та протиправною, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

У відповідності до пункту 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 З.У. «Про пенсійне забезпечення»).

Пунктом «е» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівників охорони здоров`я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

На підтвердження мого стажу роботи позивачем надано відповідачу трудову книжку (Серія НОМЕР_1 , відповідно до якої позивач працювала на посаді фармацевта:

з 04.08.1986 по 09.06.1988 - фармацевт, державна аптека № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправл іння»;

з 29.06.1988 по 12.08.1994 - фармацевт, центральна районна аптека № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»;

з 18.10.1994 по 03.05.1995 - фармацевт, приватна комерційна аптека; з 10.05.1995 по 28.05.1996 - фармацевт, приватне мале підприємство “Астро-Вет”; з 29.05.1996 по 28.08.1996 - фармацевт, ТОВ “Ліон”;

з 29.08.1996 по 15.09.1996 - фармацевт, приватне мале підприємство “Астро-Вет”; з 16.09.1996 по 27.12.1997 - фармацевт, приватне мале підприємство “Медея”; з 07.01.1998 по 10.12.1998 - фармацевт, ТОВ “ДЕВАР”; з 29.11.2000 по 05.02.2002 - фармацевт, ТОВ “Мед-Сервіс”;

з 06.06.2002 по 01.07.2004 - фармацевт, Дніпропетровське обласне комунальне підприємство “Фармація”;

з 02.07.2004 по 28.04.2006 - виконуюча обов`язки завідувача аптекою № 324 Дніпропетровського обласного комунального підприємства “Фармація”;

з 29.04.2006 по 01.07.2007 - завідувач аптеки № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства “Фармація”;

з 02.07.2007 по 04.05.2016 - фармацевт аптеки № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства “Фармація”;

з 14.05.2016 по 31.01.2017 - фармацевт ТОВ “Фарма- Кит”;

з 15.07.2017 по 02.01.2020 - виконуюча обов`язки завідувача аптеки № 315 Обласного комунального підприємства “Фармація”.

Окрім трудової книжки, трудовий стаж позивача на посаді фармацевта підтверджується наступними доказами:

архівною довідкою НАА-09/22 виданою 12.03.2014 ВСП «Господарська служба» ДП «Придніпровська залізниця»;

архівною довідкою № 20/410 виданою 29.04.2021 Обласним комунальним підприємством «Фармація» ДОР;

витягами з книги наказів виданим 29.04.2021 Обласним комунальним підприємством «Фармація» ДОР;

наказами № 219-0 від 02.07.2004, № 226-0 від 02.07.2007, № 281-К від 04.05.2016, № 658-К від 14.07.2017; № 1045-К від 15.09.2017, № 4-К від 02.01.2020 виданим Обласним комунальним підприємством «Фармація» ДОР;

особовою карткою працівника від 25.10.2010 виданою Обласним комунальним підприємством «Фармація» ДОР;

ліцензією серії AB № 579246 виданою 20.09.2011 Державною службою України з лікарських засобів про надання права Обласному комунальному підприємству «Фармація» на виробництво лікарських засобів, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами;

наказом № 14/05-5к від 13.05.2016 виданим ТОВ «ФАРМА-КИТ», випискою з ЄДРЮОФОП товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМА-КИТ», ліцензією ТОВ «ФАРМА-КИТ», декларацією відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства ТОВ «ФАРМА-КИТ»;

листом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАР»;

довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАР» про те, що приватна фірма «Медея» було дочірнім підприємством ТОВ «ДЕВАР»;

довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАР» про те, що приватна фірма «Астро-Вет» було дочірнім підприємством ТОВ «ДЕВАР»;

довідкою АБ № 018948 з ЄДРПОУ виданою 04.02.2010 Міжрайонним управлінням статистики у Павлоградському районі про включення ТОВ «ДЕВАР»;

довідкою № 771 з ЄДРПОУ виданою 29.09.2006 Міжрайонним управлінням статистики у Павлоградському районі про включення ТОВ «ДЕВАР»;

довідкою № 5158 виданою 29.11.1996 Дніпропетровським обласним управлінням статистики про включення у ЄДРПОУ ПП «МЕДЕЯ»;

статутом ТОВ «ДЕВАР»;

довідкою № 24 виданою 27.03.2014 товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІОН»;

витягом з наказу № 7 від 01.06.1996, витягом з наказу № 10 від 01.09.1996 виданими ТОВ «ЛІОН»;

довідкою № 153 виданою 25.11.2005 Міжрайонним управлінням статистики у Павлоградському районі про включення ТОВ «ЛІОН» у ЄДРПОУ;

ліцензією серії AB № 341019 виданою 08.05.2007 Державною службою України з лікарських засобів про надання права ТОВ «ЛІОН» на роздрібну торгівлю лікарськими засобами;

дозволом № 99.В виданим 29.07.1999 Державним комітетом України по нагляду за охороною праці на початок роботи товариству з обмеженою відповідальністю «МЕД- СЕРВІС».

Таким чином, трудовий стаж позивача на посаді фармацевта складає 30 років 4 місяці 14 днів, та позивач має відповідне право на пенсію за вислугою років, як працівник охорони здоров`я, тому що у останній вже є спеціальний стаж.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою установ та підприємств.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому суд вважає, що їх безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, тому не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за вислугою років.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.

За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до стажу роботи позивача періоди роботи: з 04.08.1986 р. по 09.06.1988 р. у державній аптеці № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправління»; з 29.06.1988 р. по 12.08.1994 р. - центральній районній аптеці № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»; 18.10.1994 р. по 03.05.1995 р. - приватній комерційній аптеці; з 10.05.1995 р. по 28.05.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 29.05.1996 р. по 28.08.1996 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон"; період з 29.08.1996 р. по 15.09.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 16.09.1996 р. по 27.12.1997 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Медея"; період з 07.01.1998 р. по 10.12.1998 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАР"; період з 29.11.2000 р. по 05.02.2002 р.- у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс"; період з 05.02.2014 р. по 04.05.2016 р. - у аптеці № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Фармація"; період з 14.05.2016 р. по 31.01.2017 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма- Кит";

Тобто, на думку суду, трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в за вказані періоди, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

Відповідно до розділу 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджено Постановою КМУ від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік), до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.

Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами.

Громадяни забезпечуються лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами через заклади охорони здоров`я, які мають право на це відповідно до закону (стаття 54 Закону).

Слід зазначити, що законодавець не виділяє форми власності аптек (комунальна чи приватна).

Згідно з роз`ясненням до переліку закладів охорони здоров`я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22.06.1995 № 114 (був чинний у період роботи позивачки з 01.01.1999 по 01.06.1999), аптека - заклад охорони здоров`я, який функціонує з дозволу і під контролем державних органів, основним завданням якого є забезпечення населення, санаторно-профілактичних, лікувально-профілактичних, фізкультурно- оздоровчих, санаторно-курортних, науково-медичних та інших закладів охорони здоров`я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення.

Відповідно до Переліку посад фармацевтичних працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22.06.1995 № 114 (був чинний у період роботи позивача з 01.01.1999 по 01.06.1999), до таких працівників належать працівники аптеки: завідуючий; заступник завідуючого; завідуючий відділом (запасів, рецептурно- виробничим, аптечних філій); заступник завідуючого відділом (запасів, рецептурно- виробничим, аптечних філій); старший провізор; провізор; провізор-аналітик; провізор- інтерн.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 № 385 затверджений Перелік закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я (далі - Наказ № 385).

Так, згідно з пунктом 3 Наказу № 385 до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться; Аптека; Аптечна база (склад); База (склад) медичної техніки; База спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна); Контрольно-аналітична лабораторія; Лабораторія з аналізу якості лікарських засобів; Магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Пунктом 16 пояснень до Переліку закладів охорони здоров`я визначено, що аптека- заклад охорони здоров`я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення.

Відповідно до Переліку фармацевтичних посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385, до таких посад належать керівники фармацевтичних (аптечних) закладів та їх заступники: завідувач, директор, начальник, заступники з числа фармацевтів (завідувача, директора, начальника), фармацевти та лаборанти.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають особі право звернутися до адміністративного суду з вимогами щодо адміністративного органу.

Предмет адміністративного позову становлять вимоги позивача (особи, яка звертається до адміністративного суду) до адміністративного органу (відповідача).

Таким чином, на підставі вищенаведених норм законодавства України, особа, яка працювала на посаді фармацевта, належних ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15.

Отже, відповідач не визнав право позивачки на право на пенсію за вислугою років чим на думку суду порушив її законні права.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім цього, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч.ч. 1, 3 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із системного аналізу наведених вище правових норм убачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Крім того, згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 право на захист належить особі, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Таким чином, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Відтак, суд вважає, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними, а тому позовна вимога ОСОБА_1 стосовно визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області яка полягає у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» шляхом не зарахування в спеціальний стаж по вислузі років роботу фармацевтом: період з 04.08.1986 р. по 09.06.1988 р. у державній аптеці № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправління»; період з 29.06.1988 р. по 12.08.1994 р. - центральній районній аптеці № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»; період з 18.10.1994 р. по 03.05.1995 р. - приватній комерційній аптеці; період з 10.05.1995 р. по 28.05.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 29.05.1996 р. по 28.08.1996 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон"; період з 29.08.1996 р. по 15.09.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 16.09.1996 р. по 27.12.1997 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Медея"; період з 07.01.1998 р. по 10.12.1998 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАР"; період з 29.11.2000 р. по 05.02.2002 р.- у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс"; період з 05.02.2014 р. по 04.05.2016 р. - у аптеці № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Фармація"; період з 14.05.2016 р. по 31.01.2017 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма- Кит" не підлягає до задоволення.

Поряд з цим, слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу по вислузі років роботи фармацевтом: період з 04.08.1986 р. по 09.06.1988 р. у державній аптеці № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправління»; період з 29.06.1988 р. по 12.08.1994 р. - центральній районній аптеці № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»; період з 18.10.1994 р. по 03.05.1995 р. - приватній комерційній аптеці; період з 10.05.1995 р. по 28.05.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 29.05.1996 р. по 28.08.1996 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон"; період з 29.08.1996 р. по 15.09.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 16.09.1996 р. по 27.12.1997 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Медея"; період з 07.01.1998 р. по 10.12.1998 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАР"; період з 29.11.2000 р. по 05.02.2002 р.- у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс"; період з 05.02.2014 р. по 04.05.2016 р. - у аптеці № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Фармація"; період з 14.05.2016 р. по 31.01.2017 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма- Кит";

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу по вислузі років роботи фармацевтом: період з 04.08.1986 р. по 09.06.1988 р. у державній аптеці № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправління»; період з 29.06.1988 р. по 12.08.1994 р. - центральній районній аптеці № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»; період з 18.10.1994 р. по 03.05.1995 р. - приватній комерційній аптеці; період з 10.05.1995 р. по 28.05.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 29.05.1996 р. по 28.08.1996 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон"; період з 29.08.1996 р. по 15.09.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 16.09.1996 р. по 27.12.1997 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Медея"; період з 07.01.1998 р. по 10.12.1998 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАР"; період з 29.11.2000 р. по 05.02.2002 р.- у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс"; період з 05.02.2014 р. по 04.05.2016 р. - у аптеці № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Фармація"; період з 14.05.2016 р. по 31.01.2017 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма- Кит".

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому відповідачу слід повторно розглянути заяву від 18.01.2021 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №56 від 25.06.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу по вислузі років роботи фармацевтом: період з 04.08.1986 р. по 09.06.1988 р. у державній аптеці № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправління»; період з 29.06.1988 р. по 12.08.1994 р. - центральній районній аптеці № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»; період з 18.10.1994 р. по 03.05.1995 р. - приватній комерційній аптеці; період з 10.05.1995 р. по 28.05.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 29.05.1996 р. по 28.08.1996 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон"; період з 29.08.1996 р. по 15.09.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 16.09.1996 р. по 27.12.1997 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Медея"; період з 07.01.1998 р. по 10.12.1998 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАР"; період з 29.11.2000 р. по 05.02.2002 р.- у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс"; період з 05.02.2014 р. по 04.05.2016 р. - у аптеці № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Фармація"; період з 14.05.2016 р. по 31.01.2017 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма- Кит".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу по вислузі років роботи фармацевтом: період з 04.08.1986 р. по 09.06.1988 р. у державній аптеці № 20 ст. Чаплино «Дортрансфармуправління»; період з 29.06.1988 р. по 12.08.1994 р. - центральній районній аптеці № 52 обласного виробничого об`єднання «Фармація»; період з 18.10.1994 р. по 03.05.1995 р. - приватній комерційній аптеці; період з 10.05.1995 р. по 28.05.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 29.05.1996 р. по 28.08.1996 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон"; період з 29.08.1996 р. по 15.09.1996 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Астро-Вет"; період з 16.09.1996 р. по 27.12.1997 р. - у аптеці приватного малого підприємства "Медея"; період з 07.01.1998 р. по 10.12.1998 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАР"; період з 29.11.2000 р. по 05.02.2002 р.- у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс"; період з 05.02.2014 р. по 04.05.2016 р. - у аптеці № 315 Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Фармація"; період з 14.05.2016 р. по 31.01.2017 р. - у аптеці товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма- Кит".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 18.01.2021 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник