Рішення № 100500042, 05.10.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 Справа №607/14995/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О.Я.,

за участі секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 153620 від 16 серпня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі – УПП в Тернопільській області ДПП) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 153620 від 16 серпня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно постанови серії БАА № 153620 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Сеньків Н. А. від 16 серпня 2021 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Як вбачається з оскаржуваної постанови 16 серпня 2021 року в 00 год. 08 хв. в м. Тернополі по вул. Бандери позивач, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, в той час, коли права смуга була вільна, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 11.5 та п. 2.4 ПДР України.

ОСОБА_1 вказану постанову вважає незаконною і такою, що підлягає до скасування з наступних підстав. 16 серпня 2021 року близько 00 год., рухаючись по вул. С. Бандери в м. Тернополі, він зупинив свій транспортний засіб на червоне світло світлофора. Поруч з позивачем у правій смузі для руху був зупинений автомобіль патрульної поліції. Інспектор, який керував транспортним засобом показав рукою жест опустити вікно, та запитав, чи в позивача все добре. Останній відповів, що все нормально, та розпочав рух із дотриманням всіх правил дорожнього руху, оскільки загорілося зелене світло світлофора. Одночасно в напрямку руху його автомобіля почав рухатися й автомобіль патрульної поліції. Побачивши, що автомобіль патрульної поліції рухається у напрямку автомобіля позивача по правій смузі руху, він з врахуванням дорожньої обстановки, рухався по лівій смузі для руху, оскільки, через приблизно 100 – 150 метрів планував здійснити поворот ліворуч з вул. Степана Бандери на вулицю Нова. Проте продовжити рух по запланованому маршруту не зміг, оскільки перед ним по лівій смузі рухався фургон, а до повороту ліворуч було ще близько 100 метрів. Тому позивачу довелося перелаштуватися у праву смугу руху, так як він змушений був зупинити свій автомобіль на вимогу працівників патрульної поліції, які рухалися позаду із включеними проблисковими маячками синього і червоного або червоного кольору. Після зупинки на вимогу працівників поліції, до автомобіля підійшов інспектор, та одразу повідомив позивачу про те, що в нього є підозра, що позивач керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 просив назвати причину зупинки транспортного засобу. В подальшому позивачу було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці. Він вказав на те, що не довіряє працівникам патрульної поліції і хоче пройти такий тест в найближчому закладі охорони здоров`я. Зрештою ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці. Результат показав 0, 00 %.

ОСОБА_1 вважає постанову незаконною, оскільки: 1) працівники поліції не виконали вимогу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» – назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання; пред`явити службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук, а також вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» – вказати причину зупинки; 2) згідно п. 10.4 ПДР перед поворотом ліворуч він завчасно зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, відтак не порушував вимог п. 11.5 ПДР України; 3) як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, в графі «До постанови додаються» зазначено: ВО–00129/126. Разом з тим, будь–які документи на місці зупинки автомобіля та в присутності позивача не складалися. А також будь–які докази підтвердження його вини йому надано не було.

З підстав вищенаведених, ОСОБА_1 просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 153620 від 16 серпня 2021 року.

Ухвалою судді від 28 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 153620 від 16 серпня 2021 року. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

16 вересня 2021 року судом зареєстровано відзив від УПП в Тернопільській області ДПП, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на те, що відеозаписом з нагрудного відео реєстратора зафіксовано факт адміністративного правопорушення позивача, а саме керуванням ним транспортного засобу в крайній лівій смузі при вільній правій та на неодноразову вимогу працівників поліції пред`явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР України, ОСОБА_1 висловлював категоричну відмову це виконати. Відеозаписом також зафіксовано, що позивачу на місці розгляду адміністративної справи роз`яснено причину зупинки та суть вчиненого ним правопорушення, його права, порядок та строки оскарження постанови. ОСОБА_1 було продемонстровано відео з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксований факт правопорушення. Твердження позивача в позові, що він мав намір повернути ліворуч є безпідставним, оскільки на місці розгляду справи він жодного разу про це не сказав, а стверджував, що не міг рухатись в правій смузі, оскільки вона була зайнята.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом зареєстровано заяву, у якій він просив справу слухати без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП в судове засідання не з`явився, однак належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 153620 від 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він 16 серпня 2021 року о 00 год. 08 хв. в м. Тернопіль по вул. Бандери, керуючи транспортним засобом, рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, в той час, коли права смуга була вільна. Також не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідно категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов`язкового страхування ЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 11.5 та п. 2.4 ПДР України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати, а провадження у справі – закрити.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом спірної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП (в редакції станом на час вчинення правопорушення) передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди .

Згідно п. 11.5 Правил дорожнього руху на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Частиною 1 ст. 126 КУпАП (в редакції станом на час вчинення правопорушення) передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

За змістом п. 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил, що визначаються Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь–які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото– і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23 жовтня 2019 року по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь–які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується – повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача – суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оглядом матеріалів відеозапису, приєднаних представником відповідача до відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що автомобіль позивача дійсно рухався у крайній лівій смузі на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку. В правій смузі рухався автомобіль патрульних поліцейських майже на одному рівні із автомобілем позивача, що створювало для нього перешкоду перелаштуватись у дану смугу для руху. Ці обставин ОСОБА_1 пояснював працівнику поліції, однак їх не було взято до уваги. Також, як було зазначено позивачем у позові, він мав намір здійснити поворот ліворуч на вул. Нова, однак перед ним рухався вантажний автомобіль та створював йому перешкоду, а до повороту ліворуч залишалось близько 100 метрів. Вказане підтверджено матеріалами відеозапису та не спростовано представником відповідача. Окрім цього, інспектором, який складав спірну постанову не було з`ясовано, з яким наміром позивач рухався у крайній лівій смузі для руху. Натомість працівник поліції після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 ствердно роз`яснював позивачу зміст вчиненого ним правопорушення, що останній заперечував впродовж розгляду справи.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

Однак, представником УПП в Тернопільській області ДПП не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем вказаний обов`язок не виконано і не спростовано доводів позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Водночас, оглядом матеріалів відеозапису спростовано твердження позивача про те, що працівником поліції не було виконано вимог ч. 3 ст. 18 та ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та не названо причину зупинки, оскільки інспектор надав ОСОБА_1 для огляду своє службове посвідчення, а також назвав причину зупинки.

Щодо покликання позивача на неналежність документу ВО–00129/126 як доказу у справі, оскільки він не складався у присутності позивача суд роз`яснює, що ВО–00129/126, зазначений у графі постанови «До постанови додаються» є відеозаписом із відео реєстратора та нагрудних камер поліцейських.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові № 524/5536/17 від 15 листопада 2018 року зробив висновок, що відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Так, як оскаржувана постанова містить посилання на технічний засіб, то відеозапис ВО–00129/126 є належним доказом.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП суд виходить з наступного..

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів – на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15 березня 2019 року по справі №686/11314/17 та від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відтак спірна постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП також підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до УПП у Тернопільській області ДПП про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 153620 від 16 серпня 2021 року є підставним та підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст. 9, 122, 247, 251, 258, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 72–77, 242, 244–246, 257, 271, 286 КАС України, Правил дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 153620 від 16 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 (п`ятсот десять) грн – скасувати, а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 24, м. Тернопіль, 46003.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська