Рішення № 10049708, 22.02.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2007 р.Справа № 17/323-5100 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Акціонерно-комерційного банку "Імексбанк", м. Одеса в особі Філії АКБ "Імексбанк" у м. Тернополі, м. Тернопіль

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 52600,90 грн.

Представник від:

позивача: Коцюба Н.Я., начальник юридичного відділу, довіреність № 161006 від 16.10.2006 р.

відповідача: не зявився

Учаснику судового процесу розяснено права і обовязки, передбачені ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, звукозапис судового засідання технічними засобами не здійснювався.

Позивач Акціонерно-комерційний банк «Імексбанк», м. Одеса в особі Філії АКБ «Імексбанк»у м. Тернополі, м. Тернопіль, звернувся 26.12.2006 р. до господарського суду з позовною заявою до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1 про стягнення 52600,90 грн., посилаючись на умови укладеного між сторонами кредитного договору за овердрафтом № 2 від 04.01.06р., з яких: 50000 грн. непогашеного кредиту, 2488,90 грн. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом та 112 грн. нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Одночасно з поданням позову про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на рахунок, що належить відповідачу у справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги копією кредитного договору за овердрафтом № 2 від 04.01.2006 р., листом-претензією № 567/04 від 29.09.2006 р., розрахунком суму позову, іншими матеріалами.

Ухвалою суду від 28.12.2006р. позовна заява прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 18.01.2007р., в судовому засіданні оголошувалася перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 11-30 год. 13.02.2007 р. з відкладенням розгляду справи до 10-50 год. 22.02.2007 року з урахуванням клопотання відповідача та неявкою в судове засідання.

Відповідач в судовому засіданні 18 січня 2007 р. позовних вимог не заперечив.

В ході судового розгляду позивач двічі звертався із заявами про уточнення (збільшення) позовних вимог (№36/04 від 17.01.2007 р. та № 123/04 від 13.02.2007 р. як додаток до заяви від 17.01.2007 р.), відповідно до яких просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 54667,67 грн., з них: 50 000 грн. сума непогашеного кредиту, 4473,91 грн. суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштамита 193,76 грн. нарахованої пені за період з 01.08.2006 р. по 16.01.2007 р. згідно умов договору № 2 від 04.01.2006 р. Зважаючи, що заяви про уточнення позовних вимог відповідають правам позивача, встановленим ст. 22 ГПК України, господарський суд задовольняє їх та розглядає справу з урахуванням наданих уточнень.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав на вимогу суду довідку державного реєстратора Підволочиської районної державної адміністрації № 86 від 09.01.07 р. про місцезнаходження відповідача, а саме; смт. Скалат Підволочиського району, вул. Винниченка, 5 (адреса, що вказана позивачем в позовні заяві).

Відповідачобґрунтованого відзиву на позовну заявуне подав, в судове засідання не зявився, причин своєї відсутності суду не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час, дату та місце слухання справи належним чином у встановленому законом порядку згідно ухвали від 13.02.2007 року про відкладення розгляду справи, котру надіслано за адресою, вказаною у позовній заяві. Відсутність представника сторони в судовому засіданні не позбавляє сторону від виконання законних вимог суду, викладених в ухвалах.

Згідно п. 26.4.71 Розяснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого господарського суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, які маютьзначення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягаютьзадоволенню, виходячи з наступного:

04 січня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком «Імексбанк», м. Одеса в особі Філії АКБ «Імексбанк»у м. Тернополі (далі-Кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (далі-Позичальник) укладено договір кредиту за овердрафтом № 2, відповідно до мов якого Кредитор зобов'язався надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання шляхом сплати з поточного рахунку Позичальника, відкритого в АКБ "Імексбанк", розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний залишок на такому поточному рахунку, але в межах визначеного договором ліміту-овердрафту (50 000 грн.), а Позичальник зобов'язувався повернути Кредитору кошти в розмірі, якому підприємець розпорядився фактично, сплатити відсотки за користування овердрафтом в розмірі та строки, обумовлені договором, комісії в розмірі та порядку, визначеному п. 2.7. договору та дотримуватися всіх умов, що випливають з цього договору .

Пунктом 1.1.2. договору овердрафту строк користування овердрафтом встановлено сторонами до 01 грудня 2006 року зі сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 21 (двадцяти одного) відсотка річних.

Надання кредиту за овердрафтом підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відповідача, розпорядженням від 04.01.2006 року на встановлення ліміту заборгованості у розмірі 50 000,00 гривень по рахунку СПД - фізичної особи ОСОБА_2 № 26009020075001 з підтвердженням сплати платіжних документів Позичальника за рахунок кредитних коштів (платіжне доручення № 1 від 04.01.2006 р.).

Заперечень проти дійсності кредитного договору сторони у справу не надали, а тому підлягає до виконання обома сторонами.

З матеріалів справи випливає, що під час укладення кредитного договору за овердрафтом сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов цього договору (зокрема, термін надання кредиту та строки його повернення, розмір відсотків за користування кредитом, розмір комісії, мету кредитування поповнення обігових коштів, відповідальність сторін, договір сторони засвідчили підписами та печатками).

Відповідно до ст. ст. 43, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд, згідно ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.

Порушуючи вимоги п.п. 1.1.2, 3.3.4. та 3.3.5. кредитного договору, а саме не виконуючи в обумовлені строки зобов'язань по поверненню овердрафту за кредитним договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті кредиту, розмір якої станом на 16.01.2007р., становить 50 000 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку, а тому вимоги в цій частині позову як обґрунтовані та правомірні підлягають до задоволення.

Норма частини 1 статті 536 ЦК України встановлює обовязок боржника сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Пунктом 2.4.1. кредитного договору передбачена сплата відсотків за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 2.4.3., 2.5. та 2.6. договору.

За доводами позивача, підтвердженими доданим до справи розрахунком суми позову, відповідач, отримавши та використавши кредитні кошти в розмірі 50 000 грн., не виконав своє зобовязання в повній мірі щодо сплати нарахованих відсотків на залишок заборгованості у терміни, встановлені пунктом 3.3.4. кредитного договору, нарахована і несплачена сума якихза період з 01 серпня 2006 року по 16 січня 2007 рокувключно становить 4 473,91 грн. Доказів сплати заборгованості по нарахованих позивачем та, відповідно, не сплачених відповідачем, відсотках, учасники процесу суду не надали, а тому пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Позивач, у відповідності до п.6.1 вищевказаного Договору намагався шляхом переговорів та взаємних домовленостей вирішити питання щодо повернення грошових коштів, що підтверджується направленою на адресу Відповідача листом-претензією вих. № 567/04 від 29.09.2006 р. (а.с. 14). Однак, претензія залишена без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в прядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та/або комісій, визначених п.п. 2.7., 2.8. договору, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), що складає 193,76 грн. за період з 01.08.2006 р. по 16.01.2007 р. (169 днів), то вимоги позивача в цій частині позову як такі, що ґрунтуються на умовах Договору, відповідають вимогам чинного законодавства, заявлені в межах строку позовної давності, підлягають до задоволення.

Таким чином, вимоги позивача засновані на законі, умовах договору № 2 від 04.01.2006 р., підтверджені наданими матеріалами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Клопотання позивача про накладення арешту на поточний рахунок відповідача з метою забезпечення позову судом відхиляється з огляду на те, що позивачем не наведено законодавчого та документального обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Згідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, позивачу повертається з державного бюджету 31,32 грн. надмірно сплаченого державного мита в порядку ст. 47 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України”,ст.ст. 193, 216, 230, 232 ГК України, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 536, 1054 ЦК України, ст. ст. 42-47, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) на користь Акціонерно-комерційного банку "Імексбанк", м. Одеса, вул. Гагаріна, 12-а, ідент. код 20971504 в особі Філії АКБ "Імексбанк" у м. Тернополі, м. Тернопіль, вул. Майдан Мистецтв, 6, ідент. код 26310442) 50 000 грн. боргу, 4473,91 грн. відсотків за користування кредитом, 193,76 грн. пені, 664,68 грн. судових витрат .

3. Повернути Акціонерно-комерційному банку "Імексбанк", м. Одеса, вул. Гагаріна, 12-а, ідент. код 20971504 в особі Філії АКБ "Імексбанк" у м. Тернополі, м. Тернопіль, вул. Майдан Мистецтв, 6, ідентифікаційний код 26310442 з державного бюджету України 31,32 грн. надмірно сплаченого державного мита.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 22.02.2007 року через місцевий господарський суд.

Суддя