Рішення № 100496983, 28.09.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3498/20

№ провадження 2/646/427/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2021 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шелест І.М.

за участі секретаря Коммунарової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу № 646/3498/20 за позовом ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 55) про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Департамент служб у справах дітей про визначення місця проживання малолітньої дитини,

у присутності: позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача - адвоката Лой Ф.А.

представника відповідача ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив суд розірвати шлюб, зареєстрований між ним та відповідачем ОСОБА_2 27.10.2012 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1389 та встановити рівні права та обов`язки по вихованню сина ОСОБА_5 , який народився у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 , розподілити час по вихованню дитини у рівних частинах.

Як вбачається із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020 справа надійшла у провадження судді Шелест І.М.

17.06.2020 року постановлено ухвала, якою позов було залишено без руху і позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

02.07.2020 року позивач ОСОБА_1 подав суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд розірвати шлюб та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із батьком та матір`ю із встановленням потижневої тривалості проживання дитини з кожним із батьків, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

20.07.2020 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі у загальному порядку.

28.07.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги про визначення місця проживання дитини - не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

29.07.2020 у підготовчому судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про роз`єднання позовних вимог, виділивши вимогу про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини в самостійні провадження.

29.07.2020 ухвалою суду роз`єднано вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини у самостійні провадження.

Таким чином предметом даного судового розгляду є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30.10.2020 до суду надійшла від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лой Ф.А. відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_6 в обґрунтування позову зазначив, що внаслідок кардинально різних поглядів на життя і сімейний побут, на виховання дитини, постійних сварок, втрати почуття поваги та взаємної довіри подружжя один до одного 27.03.2018 було фактично припинено сімейні відносини та спільне проживання. Через надто маленький вік спільної дитини, на момент фактичного розірвання шлюбних відносин, малолітній син ОСОБА_7 залишився проживати з матір`ю. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідачка надавала і надає можливість приймати участь у вихованні їх сина ОСОБА_5 лише шляхом побачень у вихідні та святкові дні. При цьому чисельні вимоги позивача щодо визначення порядку проживання та виховання дитини на договірних засадах у позасудовому порядку, за яких час проживання дитини з кожним з батьків був би рівним, не були почуті відповідачкою всупереч його вимогам. За таких обставин позивач вважає, що порушуються та обмежуються його права на спілкування та виховання сина, як і інтереси сина на спілкування з батьком У даному випадку, неможливість на договірних засадах домовитися із відповідачем щодо встановлення рівних умов для виховання їх спільної дитини, яка потребує як батьківської, так і материнської участі у своєму повноцінному духовному, фізичному та моральному розвитку, спонукало позивача звернутися з даним позовом з метою встановлення рівних умов у вихованні дитини.

Позивач зазначив, що він має постійне місце роботи, з 2012 по теперішній час обіймає посаду директора Харківської регіональної дирекції АТ "СК "Країна", має позитивну репутацію, користується авторитетом і повагою серед колективу Компанії та керівників підприємств, установ та організацій Харківського регіону, постійно підвищує свою кваліфікацію, бере участь у тренінгах та семінарах, у тому числі у якості лектора, відстежує зміни у законодавстві з питань, що стосуються професійної діяльності. Крім того, позивач одночасно є директором ТОВ "Страховий брокер "Інталан". Зазначені факти свідчать про активну життєву позицію позивача, направлену на досягнення високих цілей як на професійному рівні, так і на особистому, побутовому рівні. Крім того, позивач має позитивну репутацію серед мешканців під`їзду, де періодично мешкає разом із своїми батьками - батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З огляду на матеріальне становище позивач зауважує, що він, будучи офіційно працевлаштованою особою, яка займає престижну адміністративну посаду у товаристві, діяльність якого поширюється на усю територію України, будучи керівником регіонального підрозділу, а також займаючись підприємницькою діяльністю, добре фінансово забезпечений, а отже створює та буде створювати у майбутньому гідні умови для нормального життя та розвитку свого малолітнього сина - ОСОБА_7 . Також у користуванні позивача перебуває транспортний засіб - "КІА SPORTAGE" 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на батька позивача. Вказана обставина свідчить про гідні умови повсякденного життя позивача, вказує на наявність додаткових умов для проведення вільного часу, надання дитині різноманітних варіантів для відпочинку, пов`язаних із безперешкодним відвідуванням місць дитячого відпочинку та розваг на території Харкова та Харківської області.

Беручи до уваги особисту прихильність дитини до кожного з батьків, а також вік дитини, позивач просить суд взяти до уваги той факт, що неодноразово після відвідування та проживання декількох днів разом із позивачем, його малолітній син ОСОБА_7 відмовлявся повертатися до відповідача та її матері, з якими він мешкає більшість часу. Що ж стосовно до віку дитини, а також враховуючи ту обставину, що за статтю спільна дитина позивача та відповідача є хлопцем, надання повноцінного та рівноправного виховання дитині саме позивачем є запорукою того, що у дитинстві та підлітковому віці в останнього сформуються принципи та погляди на життя, необхідні та достатні для формування цілісної та гідної особистості та чоловіка. Крім того, вік дитини свідчить про те, що остання вже може самостійно (без сторонньої допомоги) харчуватися звичайною їжею, на загальному рівні розуміє процеси, які відбуваються навкруги, розрізняє осіб, які приймають участь у її вихованні, дитина не має жодних відхилень психологічного чи психоемоційного характеру, які б свідчили про неможливість зміни звичної для дитини повсякденної обстановки. Позивач також наголошує на тому, що за відомою йому інформацією станом на теперішній час відповідач також працює, у будні дні (час, протягом якого малолітній ОСОБА_7 проживає із відповідачем) займається вихованням дитини лише у вечірній час, вільний від роботи, а протягом дня дитина буває під доглядом матері відповідача. Таким чином, твердження про те, що навіть у будні дитина перебуває під постійним вихованням та наглядом відповідача буде хибним та некоректним. Таким чином, одночасне перебування позивача та відповідача на роботі у будні дні ставлять останніх у рівні умови для реалізації свого права на виховання спільної дитини та проведення із дитиною спільного часу, оскільки у разі перебування дитини за місцем мешкання позивача під час зайняття останнім на роботі, функцію догляду та виховання дитини будуть виконувати батьки позивача - бабуся та дідусь дитини, з якими позивач мешкає за адресом своєї реєстрації.

За таких обставин позивач вважає справедливим встановити для позивача та відповідача рівні умови для реалізації такого права шляхом визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово із позивачем та відповідачем, із встановленням потижневої тривалості проживання з кожним із батьків.

28.01.2021 до суду надійшов висновок Департаменту служб у справах дітей з актами обстеження умов проживання сторін від 27.09.2020 та 22.10.2020.

06.11.2020 надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Поліканова А.М. про долучення доказів.

23.11.2020 надійшли заперечення відповідача ОСОБА_2 на відповідь на відзив.

27.11.2020 надійшло клопотання ОСОБА_2 про долучення доказів по справі.

29.03.2021 ОСОБА_2 подала заяву про те, що після розірвання шлюбу нею було змінено прізвище на дівоче - ОСОБА_11 , надала копію паспорту громадянина України.

22.04.2021 ухвалою суду прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Департамент служб у справах дітей про визначення місця проживання малолітньої дитини до розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначила, що після 22.07.2016, а саме після народження сина ОСОБА_5 , відношення чоловіка до неї значно погіршилося, опікуючись сином і гарно ставлячись до нього, ОСОБА_2 , після її повернення з полового будинку, став відноситися до неї агресивно. Вона, годуючи дитину груддю, не встигала поратися по господарству, поїсти, що негативно впивало на годування дитини материнським молоком. Проте позивач забороняв її матері та сестрі відвідувати їх та надавати допомогу. Перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, не мала власних грошей, оскільки позивач відібрав банківську картку, на яку надходила соціальна допомога. Чоловік влаштував сварки і 30.06.2016 вперше сильно її побив, так, що розійшлися шви, накладені після пологів. Вона скрила цей факт, оскільки бажала залишити для сина батька. Після цього чоловік неодноразово застосовував відносно неї фізичне, психологічне та економічне насильство. Тримаючи сина на руках, виштовхував ногами її з квартири, дорікаючи тим, що це його квартира і що вона «сидіть у нього на шиї». Про необхідні витрати, вона повинна була попереджати його за два дні, а потім давати звіт та чеки за придбані продукти. Неодноразово відбирав сина, а її виганяв з дому. Оскільки вона була матеріально залежна від нього, а дитина потребувала постійного медичного огляду, що також було витратним, вона терпіла таке ставлення до себе. Вони проживали у однокімнатній квартирі, все це відбувалося у присутності сина. При черговому, в травні 2017 року, застосуванні чоловіком до неї фізичного насилля, вона змогла викликати поліцію, але потім піддалася проханням чоловіка не псувати йому кар`єру, відмовилася від своєї заяви. В березні 2018 року чоловік знов її сильно побив, заборонив звертатися до поліції. Наприкінці березня, коли чоловік був у відрядженні, вона зібрала речі, дитину і пішла до своєї матері і на даний час проживає разом з сином в 3-х кімнатній квартирі загальною площею 63,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 . Вона є власником ј частки даної квартири і проживає разом з мамою.

Син любить батька, а вона з свого боку підтримує поважне ставлення сина до батька, не перешкоджає їх спілкуванню, як онлайн так і кожні вихідні. Виконує вимогу чоловіка, кожну п`ятницю передає сина позивачу, який повертає сина у понеділок. На вимогу позивача, дитина проводить з ним не тільки вихідні, але і всі святкові дні. Хоча такий графік її і не зовсім влаштовує. Вважає, що син повинен залишитися проживати із нею, що забезпечить найкращі інтереси дитини та забезпечить гармонійний її розвиток.

В квартирі, де вона мешкає зі своїм сином та матір`ю, у сина є власна кімната, в якій є ліжко, стіл, шафа, спортивний куточок. Усім необхідним дитина повністю забезпечена. Вона має постійне місце роботи та має постійний дохід. працює викладачем в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, тому переважну частину часу вона знаходиться вдома з сином. Вона не вживає алкоголю та наркотичних засобів. Вона намагається проводити з сином весь час, працює на роботі з меншим доходом, чим могла б, саме через можливість працювати дома та проводити багато часу з сином. Вона залишає його своїй матері, яка перебуває на пенсії, лише два-три рази на тиждень на кілька годин, коли має вести заняття у навчальному закладі. Під час карантину взагалі весь час має можливість знаходитися вдома. Вона отримує гідну заробітну плату, яка дозволяє належним чином утримувати сина. Проте колишній чоловік працює з повною зайнятістю кожного дня, з роботи повертається дуже пізно, тому фактично син буде перебувати з бабою та дідом. Але батько чоловіка є інвалідом 2 групи, за ним потрібен постійний догляд, який здійснює мати чоловіка, яка в 61 рік не зможе фізично слідкувати за інвалідом та маленькою дитиною. Дитячий садок «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №50 ХМР» також знаходиться біля її дому. Забирати дитину з нього чоловік не зможе, бо працює, а його батьки похилого віку не зможуть фізично кожного дня їздити через усе місто, тому фактично дитина не буде відвідувати дитячий садок.

Зазначила, що чоловік зневажливо ставиться до неї, незважаючи на інтереси сина, відмовляється довести її та сина на автомобілі на дачу, куди добиратися необхідно з пересадками і далече йти пішки. Вона має тривалу відпуску - 54 дні, і проводить в літку час з дитино на дачі. Вважає, проживання дитини з матір`ю забезпечить найкращі інтереси дитини, створить умови для її гармонійного розвитку. Також ОСОБА_2 зазначила, що вона мати, яка втратила першу дитину - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її син народився мертвим, а вона сама ледь не втратила життя через ускладнення під час пологів. Ускладнення першої вагітності також почалися після великого конфлікту з чоловіком. Але не зважаючи на заборону лікарів та ризик для її життя вона народила другого сина. Зараз кожного тижня з віку 1 рік 8 місяців вона передає сина батькові майже на три доби кожного тижня. Це для неї надзвичайно важко морально, але вона робить це в інтересах сина та з поваги до батьківських почуттів колишнього чоловіка. При цьому, інтереси відповідача як батька дитини будуть забезпечені шляхом встановлення графіку побачень з сином, враховуючи, що відповідач і так проводить з сином час у всі вихідні та свідкові дні, фактично дитина перебуває з батьком з другої половини дня п`ятниці до 10-11 години ранку понеділка.

Сього числа у судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник свій уточнений позов підтримали і просили задовольнити, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 із батьком та матір`ю із встановленням потижневої тривалості проживання дитини з кожним із батьків. Позивач зазначив, що саме він, як батько, може створити належні умови для виховання свого сина, як гідної людини та справжнього чоловіка, оберегти його від негативних впливів. Вважає, що його особисті характеристики, стиль життя та його досягнення, матеріальний рівень достатку, освіта та положення у суспільстві може мати лише позитивні наслідки у повноцінному матеріальному, духовному та моральному розвитку дитини, та в отриманні нею необхідних благ та підтримки у вирішенні щоденних проблем та задач на шляху до становлення її, як дорослої та повноцінної людини. Особа позивача може стати гарним взірцем для своєї дитини, при формуванні її поглядів на життя, соціум та вирішення питання щодо свого місця у соціальному середовищі. Належне виховання може бути забезпечено рівноправною участю у вихованні спільного із відповідачем сина.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник заперечували проти задоволення первісного позову, просили задовольнити зустрічний позов. Зазначила, що із за спору не має можливості зареєструвати сина, тому до теперішнього часу син не має зареєстрованого місця проживання. Зауважила, що, незважаючи на негативне ставлення колишнього чоловіка до неї, він повинен приймати участь у вихованні дитини і вона, зі свого боку робить все, щоб у дитини і батька були гарні стосунки. Жодним чином не обмежує свого колишнього чоловіка у спілкуванні з сином, при цьому на шкоду собі, оскільки позбавляє себе можливості проводити вихідні з дитиною. Виконує таку домовленість і тоді, коли перебуває з сином за межами міста Харкова на дачі, пішки в спеку йде до громадського транспорту з дитиною, щоб дістатися до міста і передати дитину батьку на вихідні, оскільки ОСОБА_1 відмовляється приїхати і забрати дитину на своїй машині. Вона боїться агресії ОСОБА_1 . Зазначила, що ОСОБА_1 налаштовує дитину проти неї, вчить сина про те, що друга мама ОСОБА_12 буде йому більш кращою мамою. При цьому вона впевнена, що у вихованні сина повинні приймати участь обидва батьки і не має наміру перешкоджати цьому.

Представник третьої особи Департамент служб у справах дітейХарківської міської ради до суду не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника і просив з метою забезпечення інтересів малолітньої дитини врахувати висновок Департаменту служб, як представника органу опіки та піклування Харківської міської ради про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 із матір`ю.

На підставі наданих сторонами доказів судом встановлено наступне.

27.10.2012 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1389.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у подружжя народився син ОСОБА_5 , що підтверджується даними його свідоцтва про народження, де батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено і не заперечувалося сторонами у справі, що з 27.03.2017 сторони фактично припинили шлюбні відносини і стали проживати окремо, малолітній ОСОБА_5 залишився проживати разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 працює з 23.04.2012 на посаді директора Харківської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», зареєстрований у трьох кімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_5 разом із своїми батьками ОСОБА_9 , 1956 року народження та ОСОБА_10 , 1959 року народження. За місцем реєстрації позитивно характеризується.

Відповідачка ОСОБА_2 з 2004 року є доцентом кафедри економіки та підприємництва Харківського національного автомобільно - дорожнього університету і має гнучкий графік роботи та неповну зайнятість протягом робочого дня, її заробіток за шість місяців 2020 року склав 97366,00 грн. За місцем роботи та проживання має позитивну репутацію, Відповідачка ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується сертифікатами відповідних установ.

За місцем реєстрації сторін кожним з батьків малолітньому ОСОБА_5 виділено окрему кімнату та створено належні житлово - побутові умови, що підтверджується даними актів обстеження умов проживання, складених працівниками Служби у справах дітей.

З наданих сторонами доказів та характеристик вбачається, що обидва батьки мають постійне місце проживання та роботи, стабільний дохід і позитивні репутації.

Малолітній ОСОБА_5 з 07.06.2019 відвідує КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок № 50 Харківської міської ради» за адресою м. Харків, пр. Гагаріна, 42. З 01.09.2019 по 12.03.2020 дитина була присутня 35 днів, відсутня - 96 днів; у період з 01.09.2020 по 19.11.2020 дитина була присутня 40 днів, відсутня 18 днів.

Дитина перебуває під наглядом фахівців КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 24», що розташовано за адресом АДРЕСА_6 . З 13.11.2018, де підписана декларація на медичне обслуговування з лікарем педіатром. Також син сторін ОСОБА_5 постійно отримує консультації в приватному лікарняному закладі «Мамин дім», де знаходиться під наглядом лікаря педіатра та інших лікарів, що підтверджується довідками та інформацію даних закладів.

Відповідно до висновку Департаменту Служби у справах дітей Харківської міської ради, Комісія з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Харківської міської ради прийшла до висновку, що доцільно визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7 , 2016 року народження разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідачкою ОСОБА_2 на підтвердження застосування до неї фізичного насильства наданні фотознімки з її зображенням, на яких видно, що на її руках, ногах, тілі, обличчя є множинні синці.

Відповідно до інформації, наданої начальником Індустріального ВП ГУНП в Харківській області 02.05.2017 та 04.03.2017 ОСОБА_2 зверталася до оператора 102 з повідомленням про конфлікт з чоловіком, але в подальшому від своїх заяв відмовлялася, зазначала, що претензій не має, конфлікт врегульовано.

Свідок ОСОБА_13 свідчила суду про те, що знає ОСОБА_14 як сусідку по дачі, де вона проживає сім місяців на рік, і може охарактеризувати її з позитивної сторони, як турботливу мати. Була свідком, що приблизно у серпні 2018 року, коли маленький ОСОБА_5 був у машині, ОСОБА_14 намагалась забрати сина, але чоловік її відштовхнув так, що вона впала, сів у машину і поїхав.

Свідок ОСОБА_15 свідчила суду про те, що вона працює у ХНУ ім. Каразіна і є рідною сестрою ОСОБА_16 . ОСОБА_17 знає, як колишнього чоловіка сестри. У них були гарні стосунки. Через декілька місяців після народження ОСОБА_5 , вона випадково побачила синці на тілі сестри, походження яких сестра пояснила тим, що це спричинив її чоловік - ОСОБА_18 . Також свідчила про те, що під час відвідування своєї сестри була очевидцем того, як ОСОБА_19 відносно ОСОБА_14 вів себе агресивно, принижував її у присутності сина. Зазначила, що на вимогу колишнього чоловіка ОСОБА_14 кожну п`ятницю надає ОСОБА_5 батьку, а він повертає його у понеділок

Свідок ОСОБА_20 , доцент, у суді зазначила, що ОСОБА_17 і ОСОБА_14 знає, як своїх студентів. Згодом ОСОБА_14 стала хрещеною матір`ю її дитини. ОСОБА_17 та ОСОБА_14 втратили свою першу дитину. Після народження ОСОБА_5 , ОСОБА_14 говорила їй про те, що ОСОБА_17 зовсім їй не допомагає у побуті, обмежує у матеріальному забезпеченні. Приблизно через рік після народження ОСОБА_5 , ОСОБА_14 скаржилась на те, що ОСОБА_17 застосовував до неї фізичне насильство, на підтвердження присилала свої фото с синцями на тілі. В її присутності ОСОБА_17 дозволяв собі ненормативну лексику.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази, приходить до наступного.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень статті 157 Сімейного кодексу України (далі - СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно із статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Аналогічний висновок щодо застосування частини першої статті 161 СК України зроблений в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 754/5128/16-ц, від 02 серпня 2018 року у справі № 459/1640/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 539/1406/17.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі наданих сторонами доказів, судом встановлено, що матеріально - побутове забезпечення обох батьків, їх ставлення до дитини, позитивні характеристики з місць роботи та проживання дають підстави для твердження, що кожний з батьків здатний створити умови для розвитку та виховання дитини.

Судом встановлено, що між батьками малолітнього ОСОБА_5 склалися неприязні відносини, що позивач ОСОБА_21 , в період спільного проживання, допускав відносно матері своєї дитини фізичне насильство, що відбувалося в однокімнатній квартирі у присутності малолітньої дитини. Твердження позивача ОСОБА_22 про те, що синці могли виникнути коли його колишня дружина, кидалася на нього, а він стримував її, суд оцінює критично, як і доводи щодо того, що відсутні докази у виді судово - медичних експертиз спричинення таких тілесних ушкоджень. Надані відповідачем за первісним позовом ОСОБА_21 фотознімки, інформація правоохоронних органів, показання свідків узгоджуються між собою і свідчать про факти домашнього насильства, що відбувалося у присутності малолітньої дитини під час спільного проживання сторін, а показання свідка ОСОБА_13 про зневажливе ставлення ОСОБА_21 до колишньої дружини у присутності дитини.

Суд враховує, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків

На переконання суду зневажливе ставлення позивача ОСОБА_21 до своєї колишньої дружини може призвести до формування у хлопчика негативного ставлення до матері і призвести до негативного впливу на спілкування ОСОБА_5 в майбутньому з жінкою та його розвитку, як особистості.

В той же час судом встановлено, що обидва батьки виявляють рівну увагу та турботу до сина, піклуються його станом здоров`я та розвитком, як за ініціативою матері, так і за ініціативою батька дитина відвідує різні секції.

При вирішенні спору про місце проживання дитини суд звертає особливу увагу на малолітній вік сина сторін, якому на час ухвалення рішення виповнилося п`ять років, що після фактичного припинення шлюбних відносин сторін, а саме з 27.03.2018 року малолітній ОСОБА_5 проживає разом своєю матір`ю, яка зі свого боку не допускала перешкод у спілкуванні сина з батьком.

Позивачем ОСОБА_1 суду не надано доказів того, що при визначенні місця проживання з матір`ю, остання не зможе створити для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

На переконання суду, запропонований позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 спосіб визначення місця проживання почергово з кожним з батьків малолітнього ОСОБА_5 , з врахуванням саме його малолітнього віку, може викликати у дитини почуття нестабільності, втрати розуміння власного житла, куточка, де знаходиться саме його ліжко, місце для виконання домашніх завдань та особистих предметів побуту, звичного для нього розпорядку дня та призвести до порушення його звичайного укладу життя.

Через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, малолітній ОСОБА_23 не повинен бути позбавлений щасливого та спокійного дитинства.

Жодних інших обставин, які зумовили б необхідність змінювати звичайний уклад життя п`ятирічної дитини шляхом визначення її місця проживання у визначений позивачем ОСОБА_1 спосіб - не встановлено. Дитина, щодо якої виник спір, є малолітньою. Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, при вирішенні спору, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, неможливістю спілкування з обома батьками одночасно тощо.

Позиція позивача ОСОБА_1 про те, що саме у разі визначення почергового проживання дитини з батьком та матір`ю буте дотримано рівність його прав на участь у вихованні сина і він, як батько та чоловік з позитивною репутацією, зможе забезпечити належне виховання свого сина, як гідного чоловіка та повноцінного члена громадянського суспільства, на переконання суду, не зможе забезпечити найкращі інтереси дитини і не є підставою для задоволення його позову.

Крім того, суд вважає, що вимога позивача ОСОБА_1 , у розумінні положень ст. 29 ЦК України та ч.1,2 ст. 160 СК України, не є вирішенням спору між сторонами щодо місця проживання дитини, оскільки місцем проживання дитини є місце проживання їх батьків, або одного з них, з ким вона проживає, а не почергово, з врахуванням малолітнього віку дитини, з кожним із батьків.

Суд, враховує, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, і надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, її правам та інтересам на гармонійний розвиток та належне виховання, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, і погоджується з висновком органу опіки і піклування - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів ОСОБА_5 .

Суд вважає правильним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю, що не впливатиме на взаємовідносини батька із сином, оскільки таке визначення місця проживання дитини, не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 не був обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із сином у порядку, який був визначений між сторонами.

Врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, суд приходить до висновку по відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 і задоволенні зустрічного позову ОСОБА_24 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, що забезпечить реалізацію найкращих інтересів дитини з урахуванням її віку та потреб розвитку.

Інші доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_25 таких висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України серед основних засад цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача ОСОБА_26 - адвокатом Полікановим А. М. було надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 27.07.2020 з додатком, адвокатського ордера, акт виконаних робіт від 22.06.2021, який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), квитанція № 255960 від 22.06.2021 на суму 15 000,00 грн.

Сторони погодили фіксований розмір гонорару, що відповідає формам оплати відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Участь адвоката у підготовчих судових засіданнях 29.07.2020, 22.04.2021 та 22.06.2021, а також прибуття адвоката у підготовче судове засідання 07.12.2020 підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши надані адвокатом докази, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати є співрозмірними зі складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та значенням справи для сторони, відтак клопотання представника відповідачки - адвоката Поліканова А. М. про стягнення витрат на правову допомогу на суму 15 000,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, при поданні зустрічного позову, відповідачкою ОСОБА_26 було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн відповідно до квитанції від 06.08.2020, який підлягає стягненню на її користь з позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини почергово із батьком та матір`ю, із встановленням потижневої тривалості проживання дитини з кожним із батьків - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідн. НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідн. НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідн. НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідн. НОМЕР_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч гривень) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідн. НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідн. НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.10.2021.

Суддя І. М. Шелест