Рішення № 100495704, 04.10.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9768/21

Провадження № 2-а/234/167/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Лебединець Г.С., секретар судового засідання Давіденко А.В., за участю представника позивача –адвоката Ващенка О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа – інспекктор УПП в Донецькій області лейтенант поліції – Сахно Володимир Миколайович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з даним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування зазначив, що 15.07.2021 року відносно нього було винесено оскаржувану постанову, з тексту якої вбачається, що 15.07.2021 року о 13-53 год він, керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz 500 S номерний знак НОМЕР_1 у м.Маріуполі пр.Карпова, перевищив швидкість в населеному пункті на 23 км/год. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. З даною постановою позивач не згодний, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так обставини справи не містять відомостей стовно того, що в зоні фіксації лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками 5.45 та 5.46, 5.70. Крім того, прилад для вимірювання швидкості не був стаціонарно вмонтованим, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху. Враховуючи викладене, позивачка просила скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 27.08.2021 року по справі замінено неналежного відповідача – УПП в Донецькій області ДПП на Департамент патрульної поліції.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, які в ньому зазначені, та просив задовольнити.

В судове засідання представник відповідача та третя особа не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду від них не надходило.

21.09.2021 року надійшов відзив на позов від представника УПП в Донецькій області ДПП Рябко І.В. Однак вказаний відзив не був долучений до матеріалів провадження у зв`язку з тим, що відповідачем по справі є не УПП в Донецькій області ДПП, а Департамент патрульної поліції, тобто поданий від неналежного відповідача.

Судом, в поряку ст.205 КАС України, протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за відсутності представника відповідача, за відсутності третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухав пояснення представника позивача, вивчив матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, заперечення, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2021 року посадова особа відповідача, а саме – інспектор УПП в Донецькій області Сахно В.М., виніс постанову, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 15.07.2021 року о 13-53 год він, керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz 500 S номерний знак НОМЕР_1 у м.Маріуполі пр.Карпова, перевищив швидкість в населеному пункті на 23 км/год. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в своєму адміністративному позові вказав, постанова посадовою особою відповідача винесена з порушенням чинного законодавства, є необґрунтованою і незаконною та підлягає скасуванню, оскільки вказаною особою не підтверджено відомостей стовно того, що в зоні фіксації лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками 5.45 та 5.46, 5.70. Крім того, прилад для вимірювання швидкості не був стаціонарно вмонтованим, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, працівник поліції має належним чином задокументувати та довести належними і допустимими доказами факт порушення водієм ПДР, яке пред`являлось водію перед прийняттям оскаржуваної постанови.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що посадовою особою відповідача в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, посадовою особою відповідача не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини справи, що мали значення для її правильного вирішення.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, доказів в обґрунтування правомірності рішення своєї посадової особи відповідачем до суду не надано.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір у сумі 908,00 грн., сплачений ним за подання адміністративного позовову по даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа – інспекктор УПП в Донецькій області лейтенант поліції – Сахно Володимир Миколайович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН № 4491198 від 15.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Краматорського міського суду Г. С. Лебединець