Ухвала суду № 100494699, 21.10.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/288/21

ун. № 759/21903/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Войтенко Ю.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна», Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Національний Банк України про визнання протиправною відмову в реструктуризації кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна», Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Національний Банк України про визнання протиправною відмову в реструктуризації кредиту.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №2-1156-1/10, виданого 13.05.2011 на підставі заочного рішення від 11.06.2010 у справі №2-1156-1/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №ML-009/321/2008 від 30.05.2008 та заборони Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві вчиняти виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритими постановами від 27.01.2012 ВП №30906248 та ВП №30657610.

В обґрунтування вимог зазначено, що 30.05.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-009/321/2008. 30.05.2008 між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 30.05.2008 №SR-009/321/2008. 30.05.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки №PML-009/321/2008. 11.06.2010 Святошинським районним судом м. Києва у справі №2-1156-1/10 на користь ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором. 05.11.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги. 13.05.2011 Святошинським районним судом виданий виконавчий лист на користь ПАТ «ОТП Банк» зі строком пред`явлення 1 рік до 23.03.2012. 07.01.2012, 27.01.2012 державним виконавцем Крайчинським відділом примусового виконання рішень відкрито ВП №30905084 та №30906248 з примусового стягнення кредитної заборгованості. 06.06.2012 за ВП №30905084 виставлено на аукціон майно ОСОБА_1 - земельну ділянку, площею 0,1477 га за адресою: Київська обл., смт. Стоянка, яка є предметом іпотеки ОСОБА_1 , вартістю 385 000,00 доларів США. 03.08.2013 за ВП №30905084 реалізовано майно ОСОБА_1 - автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 за 85 200,00 грн. 14.07.2021 позивачем було направлено поштовим відправленням з описом вкладення на адресу АТ «ОТП Банк» заяву про реструктуризацію кредиту згідно вимог до проведення реструктиразації заборгованості по валютним кредитам, яку банк отримав 19.07.2021. АТ «ОТП Банк» відмовив в проведенні реструктуризації заборгованості по валютним кредитам. Вказує, що підставою подання заяви про забезпечення позову є те, що здійснюються виконавчі дії щодо реалізації єдиного житла сім`ї ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що реалізація арештованого майна в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання прийнятого судом рішення по реструктуризації валютного кредиту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною відмову АТ «ОТП Банк» та зобов`язати провести реструктуризацію кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором №ML-009/321/2008 від 30.05.2008 на підставі заяви про реструктуризацію боргу від 14.07.2021.

13.04.2021 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким внесено зміни у прикінцеві положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині обов`язкового проведення реструктуризації кредитів, наданих в іноземній валюті.

Виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 кв.м., для житлового будинку 250 кв. м., для садового будинку 250 кв.м., для земельної ділянки площі, визначеної п. «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

30.05.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-009/321/2008 (далі - кредитний договір).

Згідно п. 2 частини №1 кредитного договору розмір кредиту складав 350 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 5 частини №1 кредитного договору предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1477 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та чотирикімнатна квартира АДРЕСА_3 .

30.05.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки (майнової поруки) № PML-009/321/2008/1 за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його зобов`язань, що виникли за кредитним договором № ML-009/321/2008 укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як іпотекодавець передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 .

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 у справі №2-1156-1/10, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30.05.2017 та постановою Верховного Суду від 30.06.2020, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №МL-009/321/2008 від 30.05.2008 р. в розмірі 412 623,03 доларів США ,що за курсом НБУ на час постановлення рішення становить 326 6695 грн. 20 коп., 80 904 грн. 88 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього на загальну суму 3 349 420 грн. ( три мільйона триста сорок дев`ять тисяч чотириста двадцять грн.)

05.11.2010р. ПАТ «ОТП Банк» відступив на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-009/321/2008 від 30.05.2008р. і до ОСОБА_2 згідно договору іпотеки №РМІ-009/321/2008/1.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2015 у справі №759/18038/14-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору уступки права вимоги недійсним відмовлено.

13.05.2011р. Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-1156-1/10 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL-009/321/2008 від 30.05.2008 року у розмірі 3 349 450,00 грн.

Постановою державного виконавця від 27.01.2012 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1156-1/10, виданого Святошинським районним судом м. Києва від 13.05.2011 у ВП №30906248.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.05.2021 у справі №759/21912/14-ц замінено стягувача Акціонерне товариство "ОТП Банк" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-1156-1/10, виданого Святошинським районним судом міста Києва 23 березня 2012 року.

Позивач зазначає, що 14.07.2021 ним було направлено поштовим відправленням з описом вкладення на адресу АТ «ОТП Банк» заяву про реструктуризацію кредиту з додатками на 75 аркушах, яку банк отримав 19.07.2021.

У листі АТ «ОТП Банк» №04-68-23/9991 від 19.08.2021 вказано, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» придбало право вимоги за кредитним договором № МL-009/321/2008 від 30.05.2008 згідно договору факторингу №б/н від 05.11.2010, факторингова компанія на є кредитором за кредитним договором.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха О.Я. від 29.09.2021 накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ «АЛТЕКС», розмір внеску до статутного фонду 5 900,00 грн., що становить 50%, що належить боржнику ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха О.Я. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.10.2021 згідно матеріалів виконавчого провадження у ОСОБА_2 наявна квартира АДРЕСА_4 .

Однак, в наданій суду копії постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника п.1 не містить переліку, яке саме майно ОСОБА_2 описано та арештовано державним виконавцем.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду заяви про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 149 ЦПК України, однією з умов для вжиття заходів забезпечення позову є забезпечення такими заходами виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд встановлює наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Крім того, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 , враховує, що матеріали справи не містять підтвердження того, вчинялись дії, спрямовані на відчуження вказаної квартири. Позивачем не надано доказів вчинення будь-яких виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №2-1156-1/10, виданого Святошинським районним судом м. Києва від 13.05.2011 щодо квартири АДРЕСА_4 .

Щодо вимоги забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №2-1156-1/10, виданого 13.05.2011 на підставі заочного рішення від 11.06.2010 у справі №2-1156-1/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №ML-009/321/2008 від 30.05.2008.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до п.2 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2009 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Оскільки судове рішення у справі №2-1156-1/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №ML-009/321/2008 від 30.05.2008 набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні, суд позбавлений можливості зупинити таке стягнення.

Розглядаючи питання про встановлення заборони на здійснення будь-яких дій щодо виконання виконавчого напису в рамках виконавчого провадження, суд зазначає про таке.

Положення ст. ст. 149, 153 ЦПК України, які дозволяють суду забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, носять оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується, як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, позивачем не достатньо обґрунтовано належними та достовірними доказами доцільність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії в рамках виконавчого провадження, оскільки, не зазначено вчинення яких саме виконавчих дій може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відтак, ретельно дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована відповідними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь-який час протягом розгляду справи в суді.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна», Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Національний Банк України про визнання протиправною відмову в реструктуризації кредиту - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Войтенко