Рішення № 100490137, 12.10.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2021 р. Справа №924/732/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт", с. Білогородка Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м Нетішин

про стягнення 156000,00 грн. заборгованості, 2028,00 грн. інфляційних втрат, 820,60 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Антонова Г.І. згідно ордеру серії АА №1122201 від 14.07.2021р. в режимі відеоконференції

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 12.10.2021р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіопласт" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 156000,00 грн. заборгованості, 2028,00 грн. інфляційних втрат, 820,60 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №17365/53-124-01-21-14122 від 25.03.2021р., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 156000,00 грн., на яку позивач нарахував 2028,00 грн. інфляційних втрат, 820,60 грн. 3% річних. Також позивач заявив до стягнення 93,60 грн. судових витрат (витрат на оплату послуг поштового зв`язку).

У відзиві на позов відповідач зазначив, що не мав можливості у строк, встановлений Договором, здійснити оплату для Позивача поставленого товару, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем Відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни. Відповідач не мав можливості здійснити оплату поставленого Позивачем товару у строки, визначені умовами Договору, внаслідок дії об`єктивних та незалежних від Відповідача обставин. Адже, невиконання прийнятого на себе Відповідачем зобов`язання, не пов`язано із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи. Відповідач опинився в таких умовах незалежно від його волі та намірів, а внаслідок законодавчих змін в країні, що призвели до зміни функціонування ринку електричної енергії, зростання заборгованості перед Відповідачем за відпущену на ринок електроенергію і як наслідок до скрутного фінансового становища Відповідача, чим унеможливлюється своєчасне виконання Відповідачем свої зобов`язань за Договором.

Відповідач вважає, що у свій позовній заяві Позивач математично неправильно здійснив розрахунок інфляційних втрат за Договором, а також обрахунок суми 3% річних, в результаті чого необґрунтованою є сума заявлених ним до стягнення з Відповідача інфляційних втрат і 3% річних за вказаний у позовній заяві період. Наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних витрат за Договором проведений без належного врахування висновків Верховного суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, а також у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Відповідач вважає, що застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ. Відсутні будь-які підстави для твердження про те, що кредитор (який є постачальником платником ПДВ) несе будь-які матеріальні втрати, в тому числі і від інфляційних процесів, які підлягають компенсації йому, в результаті несвоєчасної сплати йому покупцем суми ПДВ, нарахованої споживачу за цією операцією постачання у складі вартості поставленого товару (роботи, послуги). Вважає, що нарахування кредитором для боржника 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України може здійснюватись лише на суму простроченого грошового зобов`язання з оплати вартості товару без врахування суми ПДВ.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що обставини важкого фінансового становища не впливають на виконання взятих на себе господарських зобов`язань, та не звільняють від відповідальності за їх невиконання. Позивач є таким самим учасником ринку країни, знаходячись у аналогічних умовах законодавчих змін та складної епідеміологічної ситуації у світі, спричиненої розповсюдженням коронавірусу.

Щодо математично неправильних розрахунків, позивач зазначив, що відповідач не навів правильний, на його думку, розрахунок, а посилання на судову практику Верховного суду не спростовують доводів позивача та підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу, як це визначено ст. 625 ЦК України. Що стосується відображеної відповідачем позиції про беспідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму податку на додану вартість, що включена до вартості поставленого товару за Договором, то позивач зазначив, що у застосуванні ст. 625 ЦК України законодавець не розподіляє суму грошового зобов`язання боржника за поставлені товари на складові частини, в тому числі податку на додану вартість. Оскільки заборгованість відповідача складає суму грошовий коштів, яка має надійти на користь позивача в повному обсязі, в тому числі з урахуванням ПДВ, доводи відповідача щодо окремих розрахунків «юридичної відповідальності» не знаходять свого підтвердження в діючому законодавстві та висновках Верховного суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що наведені відповідачем заперечення заявлених позовних вимог не спростовують, а позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами повністю доведені обставини порушення відповідачем взятих на себе за п.1.1, п. 5.1 та п. 5.4 Договору № 17365/53-124-01-21-14122 зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар.

Позивач свого представника в судове засідання не направив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

25.03.2021р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (іменоване покупець) та ТОВ "Сіопласт" (іменоване постачальник) укладено договір поставки №17365/53-124-01-21-14122 відповідно до п.1.1, п. 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю Товар, а. Покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, виробником, асортиментом, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною договору. Предметом поставки по даному договору є Товар: код 03420000-0 згідно ДК 021-2015 Смоли.

За п.1.4 договору місцем виконання даного договору є місто Нетішин Хмельницької області.

Строк поставки Товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору ціна товару по договору становить 130000,00 грн. крім того ПДВ 26000,00 грн. Всього ціна договору: 156000,00 грн. Ціна за одиницю Товару, загальна ціна та кількість Товару по договору визначається специфікацією № 1.

Згідно з п. 5.1 договору оплату товару Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо кількості та якості.

За п. 6.3 договору датою поставки Товару вважається дата підписання Вантажоотримувачем видаткової накладної.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс - мажорних обставин, зазначених в п.2 ст.14-1 ЗУ «Про Торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення.

За п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Додатком № 1 до договору сторонами підписано специфікацію №1 на суму 156000,00 грн., технічну специфікацію (додаток №2).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №151 від 06.04.2021р. на суму 156000,00 грн.

У матеріалах справи наявна видаткова накладна №129 від 08.04.2021р. на суму 156000,00 грн., яка підписана зі сторони позивача та зі сторони відповідача, скріплена відтисками печаток.

Також між сторонами підписано товарно-транспортну накладну №129 від 08.04.2021р. на суму 156000,00 грн.

Також до матеріалів справи долучено сертифікати якості за квітень 2021року, протоколи випробувань, листи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт" від 06.04.2021р., від 09.06.2021р. та листи Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 31.03.2021р., від 16.06.2021р.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки №17365/53-124-01-21-14122 від 25.03.2021р., згідно умов якого сторони взяли на себе зобов`язання з поставки та оплати товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом враховується, що видаткова накладна №129 від 08.04.2021р. на суму 156000,00 грн. підписана зі сторони відповідача. Також відповідачем підписана товарно-транспортна накладна №129 від 08.04.2021р. на суму 156000,00 грн.

Крім цього, факт отримання відповідачем товару на суму 156000,00 грн. на підставі договору поставки від 25.03.2021р. не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 5.1, 5.4 договору встановлено, що оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки Товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору щодо його кількості та якості. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар у визначені договором строки не виконав, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем у сумі 156000,00 грн.

Відповідачем не подано доказів в підтвердження проведення оплати суми заборгованості заявленої до стягнення.

Щодо твердження відповідача про існування форс-мажорних обставин, а саме запровадження з 01.07.2019 року нового ринку електричної енергії в Україні, а також складною епідеміологічною ситуацією у світі, спричиненою розповсюдженням поширення коронавірусу COVID-19, як підстави для звільнення від відповідальності за зобов`язаннями згідно Договору, судом враховано наступне.

За загальним правилом під "форс-мажором" розуміється виникнення надзвичайних і невідворотних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, результатом яких є невиконання зобов`язань однією із сторін (лист Міністерства юстиції України № 6602-0-26-14/8.1 від 30.05.2014р).

Таким чином, сторони мають право самостійно визначити у договорі, що саме вони відносять до форс-мажору. Зокрема, визначити, які обставини є форс-мажором і суб`єктів, що мають його підтверджувати.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст.14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. (п. 7.1 договору)

Відповідно до п. 7.5 договору доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до Закону України "Про Торгово-промислові палати України", або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести те, що вони є форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

Відповідачем не надано і матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють відповідача у справі від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 7.2 Договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення.

Проте, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що впливають на виконання зобов`язань за Договором поставки від 25.03.2021р., тому суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, не приймаючи їх до уваги.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини щодо прострочення оплати поставленого товару згідно договору, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 156000,00 грн. заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 820,60 грн. 3% річних, нарахованих за період з 12.05.2021р. по 14.07.2021р. та 2028,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за травень 2021р., судом враховується наступне.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено вірно, а тому, враховуючи заявлені позивачем періоди нарахування, позов в частині вимог про стягнення з відповідача 820,60 грн. 3% річних, нарахованих за період з 12.05.2021р. по 14.07.2021р. та 2028,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за травень 2021р. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо заперечення відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості з урахуванням податку на додану вартість суд зазначає наступне.

В силу положень чинного податкового законодавства, а також статей 625, 627 629, 632 ЦК України, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється на загальну суму заборгованості за договором, навіть за умови, що така заборгованість включає суму ПДВ. При цьому, нараховані на суму ПДВ інфляційні втрати та 3 % річних не включаються до суми ПДВ, визначеної договором, оскільки незалежно від нарахування їх на суму ПДВ становлять відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем з оплати вартості отриманого товару на суму 156000,00 грн. і зазначена вартість товару визначена та погоджена сторонами з урахуванням податку на додану вартість. Вказаний розмір грошового зобов`язання перед позивачем відповідачем не заперечується, тому доводи відповідача щодо необґрунтованого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних на договірну вартість, з врахуванням ПДВ, є безпідставними, оскільки ст. 625 ЦК передбачає стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, виходячи з простроченої суми боргу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2382,74 грн. та витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду – відправка засобами поштового зв`язку кореспонденції іншим учасникам справи у розмірі 93,60 грн.

Оскільки судовий збір сплачується у розмірі 1,5% від ціни позову, що складає 158848,60 грн. * 1,5% = 2382,73 грн., то судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 2382,73 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З системного аналізу норм чинного законодавства будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на відправку кореспонденції є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесення позивачем витрат на оплату послуг поштового зв`язку (за надсилання копії позовної зави та доданих до неї документів відповідачеві та на адресу суду) до суду надано фіскальний чек № 215600426655 від 16.07.2021р. на суму 49,60 грн. (як доказ направлення позовної зави та доданих до неї документів відповідачеві), накладну № 0315075486740 від 16.07.2021р. на суму 49,60 грн. (як доказ направлення позовної зави та доданих до неї документів на адресу суду), за якими позивачем сплачено - 99,20 грн. Таким чином, заявлені позивачем 93,60 грн. судових витрат (витрат на оплату послуг поштового зв`язку) підлягають стягненню з відповідача.

Отже, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2382,73 грн. та витрат на оплату послуг поштового зв`язку (за надсилання копії позовної зави та доданих до неї документів відповідачеві) у розмірі 93,60 грн. належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відокремленого підрозділу "Хмельницька Атомна Електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт" (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, вулиця Михайла Величка, будинок 7, Н/П 70, код ЄДРПОУ 35848260) 156000,00 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 2028,00 грн. (дві тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 820,60 грн. (вісімсот двадцять гривень 60 коп.) 3% річних, 2382,73 грн. (дві тисячі триста вісімдесят дві гривні 73 коп.) витрат зі сплати судового збору, 93,60 грн. (дев`яносто три гривні 60 коп.) судових витрат.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 22.10.2021р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 – в матеріали,

2 – позивачу (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, вулиця Михайла Величка, будинок 7, Н/П 70),

3,4 – відповідачу (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20; вул. Назарівська, буд.3, м. Київ, 301032)

Рек. з повід.