Рішення № 10048866, 15.11.2006, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2006 р.Справа № 15/230-4054

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості на суму 1 598,57 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Лисий Я.І. довіреність № 22350/7/10-015 від 13.04.2006р.

відповідача: не зявився.

Суть справи:

Тернопільська обєднана державна податкова інспекція звернулася у господарський суд з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості по єдиному податку в сумі 1598,57 грн.

У розпочатому судовому засіданні представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю клопотання сторони технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Розгляд справи, призначений вперше на 01.11.2006р., відкладено на 11.50 год. 15.11.2006р., у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням аргументованого відзиву на позов.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, обґрунтовуючи їх тим, що відповідачем, в порушення вимог податкового законодавства, зокрема Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”, не перераховано до бюджету належні до сплати суми єдиного податку, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не представив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, а тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановлено:

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності фізична особа 22.09.2000 року, про що зроблено запис 20.09.2000р. в журналі обліку реєстраційних справ за № НОМЕР_2.

Як свідчить заява від 15.03.2005 року, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 обрано спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998р. (далі Указ) спрощена система оподаткування установлена для субєктів малого підприємництва, до яких зокрема відносяться фізичні особи (далі підприємці), які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше десяти осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Пунктом 2 Указу передбачено право підприємців самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, ставки яких встановлюються місцевими радами за місцем державної реєстрації підприємця залежно від здійснюваного ним виду діяльності та сплачуються до 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Перехід на спрощену систему здійснюється шляхом видачі органом державної податкової служби за місцем державної реєстрації підприємця свідоцтва про сплату єдиного податку.

За заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 15.03.2005р. про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2005 року, за видом діяльності інформаційно-маркетингові послуги, видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії В № 040410 від 25.03.2005 року терміном дії з 01 квітня по 31 грудня 2005 року.

За вказаний період ставка єдиного податку на обраний підприємцем вид діяльності становила 200 грн. за місяць, який підприємець повинен був сплачувати щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Державного казначейства України.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, зокрема розрахунок суми позовних вимог, довідка про наявність податкового боргу станом на 25.09.2006р., облікова картка платника єдиного податку станом на 31.12.2005р., рішення Тернопільської міської ради четвертого скликання пятнадцятої сесії №1/15/7 від 19.05.2005р. „Про ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців”, перша та друга податкові вимоги №1/1204/24320 від 26.04.2005р., №2/1793/35110 від 08.06.2005р., доказами вручення яких є повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно від 04.05.2005р. та 16.06.2005р., станом на час розгляду справи в суді фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має заборгованість по єдиному податку в сумі 1598,57 грн.

Згідно пп. 2.1.4, 2.3.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.02.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон) контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.

Несплачений, у встановлений Указом строк, єдиний податок є податковим боргом відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 та п. 11 ст. 10, п. 8 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби надано право звертатись до суду з позовами про примусове стягнення з платника податкового боргу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач станом на час розгляду справи в суді не представив доказів погашення боргу, позовні вимоги в сумі 1598,57 грн. суд визнає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1598,57 грн. єдиного податку на рахунок місцевого бюджету №34213379600002, код платежу 16050200 ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 102 грн. державного мита.

4. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги, 44 (р/р 26002014180001 у ВАТ „Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код 30045370) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

8. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "20" листопада 2006 року через місцевий господарський суд.

СуддяГ.Б. Бучинська