Постанова № 10048796, 18.10.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2006 р.Справа № 14/237-3384

16 год. 15 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Михайлишин Л.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона № 520", вул. Галицька, 7а, м. Тернопіль, 46000

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1,

м. Тернопіль, 46000

про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування правових актів індивідуальної дії.

За участю представників сторін:

позивача: Колодовський О.В. - довіреність №36 від 18.08.06р.;

відповідача: Лещук Н.В. - довіреність №20453/7/10-015 від 06.04.06р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520" звернулось в господарський суд Тернопільської області з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування правових актів індивідуальної дії.

Позов, підтриманий в судовому засіданні повноважним представником, товариство обґрунтовує тим, що дії контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірок є незаконними, а спірні правові акти індивідуальної дії прийняті податковим органом з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване посиланнями на приписи Законів України “Про податок на додану вартість”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, "Про державну податкову службу в Україні" та інших нормативно-правових актів, які регулюють даний предмет спору.

У запереченнях на позов, та згідно з поясненнями повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив :

Посадовими особами контролюючого органу з 06.02.2006 р. по 14.02.2006 року, на підставі направлення №000354 від 03.02.2006 року проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520" з питань його взаємовідносин із ТзОВ "Західенерго ЛТД" за період з 01.01.04 р. по 31.10.2005 року.

Результати проведеної перевірки відображені у довідці №23/04-14051432 на сторінці 5 якої зазначено, що висновок по питанню правильності відображення сум податкових зобов'язань та формування податкового кредиту по податку на додану вартість буде " ... остаточно зроблений під час проведення документальної перевірки".

За наслідками проведеної перевірки позивача у квітні - травні 2006 року посадовими особами ДПІ 16.05.2006 року складено акт №10132/7/23-122/14051432 у якому Тернопільською ОДПІ зроблені висновки про заниження платником податку сум ПДВ у розмірі 90067 грн. ( жовтень 2004 р. - 18138 грн., листопад 2004 р. -12762 грн., січень 2005 р. - 17487 грн. та лютий 2005 р. - 41680 грн.) внаслідок порушення ним п.1.8 ст.1,пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1. п.7.4, пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97 із змінами та доповненнями (далі-Закон).

Встановлені зазначеною вище перевіркою обставини, слугували підставою для прийняття Тернопільською ОДПІ 29.05.2006 року податкового повідомлення - рішення № 0000972304/0, яким позивачу по справі, згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі - Закон №2181) , визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 135100,5 грн., в тому числі 90067 грн. основного платежу та 45033,5 грн. штрафних санкцій.

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем, із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181. Зважаючи що сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги залишена без змін, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні податковим органом 06.07.2006 року, не відкликаючи попереднє, складено та надіслано платнику податків нове податкове повідомлення - рішення № 0000972304/1/40869.

Наведені вище правові акти індивідуальної дії оспорені товариством до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін у засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Щодо спірних правовідносин наведена правова норма передбачає, що:

- позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі коли за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду або за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом;

- тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів; подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів;

- посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В той же час із наявних у справі доказів слідує, що:

- перевірка позивача, за наслідками якої складена 14.02.2006 року довідка №23/04-14051432 проведена за відсутності на те як рішення суду так і рішення керівника податкового органу;

- копія наказу №305від 13.04.2006 року про проведення позапланової перевірки та направлення №000642 від 13.04.2006 року позивачу під розписку не вручено;

- норми законодавчих актів, що наведені у направленнях на перевірку №00354 та №000694 не визначають підстав і не регламентують питань пов'язаних із проведенням позапланових перевірок;

- підставою для продовження терміну позапланової перевірки, як свідчить наказ контролюючого органу № 349 від 26.04.2006 року являлись "... великий об'єм роботи та непредставлення первинних документів в повному обсязі". В той же час, із акту від 16.05.2006 року слідує, що перевірка проводилась із перервою в роботі із 14.04.2006 р. до 04.05.2006 року, при цьому фінансово - господарські документи по розрахунках із ТОВ "Західенерго ЛТД " ще 22.12.2004 року були вилучені у позивача посадовими особами контролюючого органу ( копія протоколу виїмки у матеріалах справи). Більше того у наданих у судовому засіданні поясненнях перевіряючий зазначив, що підставою для продовження перевірки являлась відсутність посадових осіб підприємства, що відомостям зазначеного вище наказу не відповідає.

Із наведеного в сукупності суд констатує, що при призначенні та проведені позапланових виїзних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю контролюючим органом вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не дотримано.

Оцінюючи висновки, які містяться у матеріалах перевірки суд враховує, що нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій позивача із його контрагентом, - ТОВ "Західенерго ЛТД".

Так, за наслідками проведеної перевірки посадовими особами ДПІ констатовано, що:

- на протязі жовтня 2004 р., лютого 2005 року ТОВ "Західенерго" виписано позивачу податкові накладні на реалізацію залізобетонних виробів на суму 540400 грн., в т.ч. ПДВ- 90066,68 грн.;

- на вказану продукцію контрагентом позивача виписані видаткові накладні;

- оприбуткування товарно - матеріальних цінностей по складському обліку позивача не проводилось; без фактичного оприбуткування на склад вказані товари реалізовані позивачем МПП "Явір";

- оплата ТОВ "Західенерго ЛТД" будівельних матеріалів проведена товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520" по безготівковому розрахунку платіжними дорученнями, для чого ним у банківській установі одержано довгостроковий кредит на 5 років в сумі 800 тис.грн.

- згідно акту перевірки ТОВ "Західенерго ЛТД" встановлено що товарно- матеріальні цінності, які реалізовувались позивачу, ним у постачальників не придбавались;

- позивач по справі не ніс транспортних витрат по доставці залізобетонних виробів, товаро - транспортні накладні у нього відсутні.

Із наведеного в сукупності контролюючим органом зроблені висновки про те, що ТОВ "Західенерго" не являлось власником переданих ТОВ "СПМК - 520" товарів, а відтак їхня поставка в розумінні статті 1 Закону не відбулась.

При цьому податковий орган констатує ( обґрунтування викладені в акті перевірки та запереченні на позов), що : „ ... ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що ТОВ “Західенерго ЛТД”, якому товариство перерахувало відповідні суми податку на додану вартість, та яке і повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України такі суми в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку оподатковуване зобов'язання не відображало, та відповідно , податку до бюджету не сплачувало".

В той же час, матеріалами справи вказані обставини не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують, на невідповідність подібних висновків фактичним даним та вимогам закону з огляду на наступне.

Виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та в повному обсязі засвідчується як первинними документами ( копії видаткових накладних, та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи) так і матеріалами перевірки з цього приводу.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "Західенерго ЛТД" з 07 травня 2004 року являється платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними ( контрактними ) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну ( п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів ( копії всіх документів оформлених сторонами за результатами спірних господарських операцій в матеріалах справи) податкових декларацій з ПДВ ( декларації ТОВ "Західенерго ЛТД" за спірний період в матеріалах справи) , пояснень учасників спору, з'ясовано, що :

- на виконання умов правочинів, укладених в усній формі, ТОВ "Західенерго ЛТД" реалізовано позивачу будівельні матеріали, а останнім проведено оплату за них у безготівковій формі, при цьому дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин, відповідають і ґрунтуються на приписах п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону;

- на виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавець - ТОВ „Західенерго ЛТД” надав покупцю - позивачу у справі податкові накладні, що містять всі необхідні відомості перелічені у наведеній вище нормі Закону;

- згідно поданих ТОВ „Західенерго ЛТД” до Тернопільської ОДПІ декларацій з ПДВ сума податкових зобов'язань даного платника податків становить: за жовтень 2004 р. - 2754814 грн., листопад 2004р.р -1120842 грн., січень 2005 р. - 508320 грн. та лютий 2005 р. - 267078 грн.

- зустрічних перевірок ТОВ „Західенерго ЛТД” з питань взаємовідносин з позивачем контролюючим органом не проводилось;

- предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має;

- посилання контролюючого органу на відсутність у ТОВ "Західенерго ЛТД" (за даними його податкової звітності) основних фондів, судом оцінюються критично, оскільки товарно - матеріальні цінності що реалізовувались позивачу, згідно із законодавством з питань оподаткування, до основних фондів не належать;

- допитана у судовому засіданні свідок Кузик М.Т., яка працює головним бухгалтером товариства пояснила, що будівельні матеріали отримані від ТОВ "Західенерго ЛТД" товариством оплачені, однак на складі не обліковувались оскільки відразу ж були реалізовані МПП "Явір", яке виступало підрядником позивача у будівництві ( копія договору в матеріалах справи).

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Жодних доказів, які вказували б на порушення ТОВ „Західенерго ЛТД” у жовтні 2004 року - лютому 2005 року вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем , а відтак і задекларованих у деклараціях з ПДВ до сплати сум ПДВ за звітні періоди контролюючим органом суду не представлено.

Крім того, фактів перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями, і як наслідок - бюджетного відшкодування жовтень 2004 року, лютий 2005 року перевіркою не встановлено, а відтак суд констатує, що посилання контролюючого органу на приписи п.1.8 статті 8 Закону є безпідставними, а ототожнення права платника податку на податковий кредит з його правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як і податкового зобов'язання ( п.7.3 ст. 7 Закону ) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України ( п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням цього Закону не відповідає.

При цьому слід зазначити, що зазначений Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5.п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону.

При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати протиправними дії Тернопільської ОДПІ при призначенні та проведені позапланових виїзних перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК - 520".

3. Скасувати податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000972304/0 від 29.05.2006 року та № 0000972304/1/40869 від 06.07.2006 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-520" (вул. Галицька, 7а, м. Тернопіль, ін. код - 21131189) - 85 (вісімдесят п'ять) грн. сплаченого державного мита.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі "06" листопада 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                 О.В. Руденко