Постанова № 10047971, 26.06.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2006 р.Справа № 9/134-1906

10-40 год.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Кулагіній Т. В.

Розглянув справу

за позовом Державного управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3а, м. Тернопіль

до Державного підприємства "Тернопільське", вул. Шевченка, 41, с. Петриків Тернопільського району код 33282120

За участю представників сторін:

позивача: Рижак С.М., доруч.

відповідача: Полюга С.М., доручення від 31.05.2006 р. № 62

Судом роз’яснено учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

Позивач –Державне управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області , м. Тернопіль , - звернувся 12.04.2006 р. до суду з позовом до відповідача – Державного підприємства „Тернопільське” с. Петриків , - про стягнення з відповідача 9513,45 грн. у відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Зазначає, що в порушення ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” завдано збитків, розрахунок яких проведено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.1996 р. № 1464 „Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству”, додаток № 9 .

Відповідач проти заявлених вимог заперечує, зазначаючи, що як лісокористувач може нести відповідальність за порушення лісового господарства , що передбачена статтями 98, 100 Лісового Кодексу України, лише при наявності власної вини . Поза як його вини у самовільній рубці 75 дерев немає, тому просить у позові відмовити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив:

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року (зі змінами та доповненнями) до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать подання позовів про відшкодування збитків і витрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1 Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природоохоронних ресурсів України від 11.08.2000 N 108( із наступними змінами та доповненнями) , державне управління екології та природних ресурсів в областях є територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України і входить до сфери його управління.

За пунктом 3 вказаного Положення , одним із основних завдань управління є: державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами України і особами без громадянства, іноземними юридичними й фізичними особами на відповідній території, додержанням екологічних вимог у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення.

Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що державне управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області має адміністративну процесуальну правоздатність , адже діє у сфері забезпечення реалізації державної екологічної політики, спрямованої на забезпечення ефективного використання та відтворення природних ресурсів, тобто у сфері публічно-правових відносин . При таких обставинах справи, господарський суд розглядає позов державного управління екології та природних ресурсів відповідно до ст. 4, 6, 17, 18 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.                     

Судом встановлено, що інспекторською службою Держлісінспекції державного управлінням екології та природних ресурсів в Тернопільській області під час проведення з 30 березня по 5 квітня 2005 р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у Державному підприємстві „Тернопільське” виявлено порушення природоохоронного законодавства, а саме: у квадраті 56 виділу 9 виявлено самовільну рубку 4 дерев ,чим нанесено шкоди державі на суму 244,8 грн., у квадраті 57 виділу 7 –самовільну рубку 6 дерев , чим нанесено шкоди державі на суму 2155,6 грн., у квадраті 63 виділах 3,5,6, - самовільно зрубано 9 дерев, чим нанесено шкоди державі на суму 929,9 грн., у квадраті 22 в межах території регіонального ландшафтного парку „Загребелля” самовільно зрубано 24 дерева , чи нанесено шкоди державі на суму 378,5 грн., у квадраті 25 самовільно зрубано 21 дерево, чим нанесено шкоди державі на суму 3812,25 грн. , у квадраті 40 виділ 6- самовільно зрубано 3 дерева , чим нанесено шкоди державі на суму 1929,5 грн.

Як вбачається з положень ст. 9 Лісового Кодексу України , однією із основних ознак лісокористувача є наявність відведеної для цієї мети земельної ділянки лісового фонду , право на яку посвідчується державним актом на право постійного користування землею або відповідним договором.

До земель лісового фонду належать землі, вкриті або не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надано та використовуються для потреб лісового господарства (частина перша ст. 55 Земельного кодексу ).

З акту перевірки , проведеної інспекторською службою Держлісінспекції державного управлінням екології та природних ресурсів в Тернопільській області, вбачається, що відповідач - Державне підприємство „Тернопільське” - не має документу, який посвідчує його право на користування земельною ділянкою лісового фонду.

Відповідно до статті 87 Лісового Кодексу України, охорона і захист лісів на території України покладається на лісову охорону спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (далі державна лісова охорона) та лісову охорону інших постійних лісокористувачів.

Таким чином, відповідач, через відсутність у нього державного акту на право постійного користування землею лісового фонду, не може бути віднесений до числа лісокористувачів, а тому не зобов’язаний здійснювати лісову охорону лісів.

Зазначені обставини спростовують твердження відповідача про те, що ДП „Тернопільське” є лісокористувачем , до обов’язку якого входить забезпеченння охорони лісів.

Стаття 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. ст. 99,100 Лісового Кодексу України , Постанова Кабінету міністрів України від 05.12.1996 р. № 1464 „Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству” покладають відповідальність за самовільне спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі за незаконне вирубування та пошкодження дерев та чагарників , саме на підприємства, установи, організації та громадян, які заподіяли шкоду.

Сам по собі факт встановлення перевіркою , проведеною інспекторською службою Держлісінспекції державного управлінням екології та природних ресурсів в Тернопільській області за участю керівника ДП „Тернопільське”, самовільного вирубування дерев та чагарників, суд не розглядає в якості належного та допустимого доказу доведення вини відповідача у вчиненні зазначеного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

З огляду на викладене, покладення на відповідача відповідальності у самовільному вирубуванні дерев та чагарників, що призвело до нанесення шкоди державі на суму 9513,45 грн. , не є доведеним , відтак, позов до задоволення не підлягає.

Судові витрати, в силу положень. ст. 94 КАСУ, стягненню з позивача не підлягають, адже згідно з ст. 4 Декрету КМ України "Про державне мито" від 21.01.93 р. N 7-93 ( 7-93 ), зі змінами та доповненнями, державне управління екології та природних ресурсів і його територіальні органи звільняються від сплати держмита за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів.

Керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 4, 6, 7, 18, ст. 94, 162, 163 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні адміністративного позову відмовити.

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                            Л.В. Кропивна