Постанова № 10047963, 19.06.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2006 р.Справа № 13/140-1909

11 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

при секретарі судового засідання Пудіш О.О.

Розглянув справу

за позовом: Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322

до відповідача: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення), вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Тернопільська область, 48300

За участю представників сторін:

позивача:          Козак Ю.М. –доручення №236 від 16.06.2006 р.

відповідача:           Гладиш А.С. –довіреність №98 від 06.04.2006 р.

Суть справи:

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 06.04.2006 р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що: ТОВ „Інтелтрейд” в грудні 2005 р. позивачу мелясу не поставляло, займається виробництвом гофрованого паперу та пакувань з паперу, оптовою торгівлею будівельним обладнанням, ПДВ в бюджет не сплачувало; фінансово-господарські зв’язки з ТОВ „Козова-цукор” та ТОВ „Бучач-цукор” відсутні, а тому виписувати податкові накладні позивачу права не мало і останній права на податковий кредит не має. Щодо інших постачальників, по яких у позивача виник податковий кредит до грудня 2005 р., який під сумнів не береться, то позивач має право використовувати його в якості кредиту, але без відшкодування на рахунок від’ємного значення.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

В засіданнях оголошувались перерви до 12.05.2006 р., 02.06.2006 р. та до 19.06.2006 р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

- відповідачем проведено позапланову перевірку діяльності позивача на предмет правильності обчислення та сплати ПДВ за січень 2006 р., по результатах якої складено акт №4-23/00375059 від 29.03.2006 р. та прийняте податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 06.04.2006 р. про зменшення бюджетного відшкодування на 192760,72 грн. та сплату санкцій в розмірі 33166,66 грн.

Як видно з акту перевірки №4-23/00375059 від 29.03.2005 р. (стор. 20, 21), відповідач посилається на те, що в січневій декларації по ПДВ значиться сплачене позивачем ПДВ у грудні 2005 р. (попереднього періоду) ТОВ „Інтелтрейд” в сумі 135416,67 грн., яке згідно порушень, викладених у акті перевірки №2-23/00375059 від 10.03.2006 р. бюджетному відшкодуванню не підлягає. В акті перевірки від 10.03.2006 р. (стор.21,22) відповідач вважає, що позивач не має права на податковий кредит, який виник при розрахунках з ТОВ „Інтелтрейд” за поставлену мелясу в грудні 2005 р., оскільки: товарно-транспортні накладні на перевезення меляси довільної форми, ТОВ „Інтелтрейд” не має власної меляси в ТОВ „Козова-цукор”, ТОВ „Бучач-цукор”, а тому ПДВ, віднесене до податкового кредиту, не знаходить підтвердження в документах на перевезення меляси, а податкові накладні, виписані ТОВ „Інтелтрейд”, не виконують своїх законодавчо встановленої функції.

Висновки відповідача безпідставні, необ’єктивні і зроблені виключно на припущеннях, виходячи зі слідуючого:

- товарно-транспортні накладні в даному випадку значення не мають, оскільки питання полягає у врахуванні чи неврахуванні виключно вартості меляси з ПДВ, яка сплачена позивачем, і відповідач це не спростовує, а навпаки підтверджує;

- при констатації факту відсутності власної меляси ТОВ „Інтелтрейд” на ТОВ „Козова-цукор”, ТОВ „Бучач-цукор” відповідач обмежився лише листами-відповіддю вказаних товариств. При цьому не з’ясував на підставі чого все-таки ТОВ „Козова-цукор”, ТОВ „Бучач-цукор” відпустили в грудні 2005 р. позивачу 3597,4 тони меляси без оплати її вартості безпосередньо їм.

Вказане свідчить про грубі порушення з боку відповідача вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 р. №327 та зареєстрованого в Мінюсті України 25.08.2005 р. за №6/31-92.

- укладені між позивачем та ТОВ „Інтелтрейд” договори поставки 1, 16, 27 грудня 2005р. в судовому порядку на предмет їх дійсності сумніву не піддавались, а наявність господарських стосунків з фактично проведеними господарськими операціями та оплатою підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплатою продавцю ТОВ „Інтелтрейд” вартості меляси, що відповідач і сам визнає.

- позивачем подано пакет первинних документів (114 аркушів), які підтверджують господарські зв’язки з приводу меляси, починаючи від ТОВ „Українська продовольча компанія”, ТОВ „Інт-Агро”, ТОВ „Інтелтрейд” і закінчуючи позивачем.

- обмеженим і необ’єктивним в інформаційному відношенні є й посилання відповідача на види діяльності ТОВ „Інтелтрейд”, які спростовуються поданою позивачем довідкою про включення до ЄДРПОУ №2245/05 від 15.02.2005 р. ТОВ „Інтелтрейд”.

Таким чином, зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, яке виникло по господарських операціях між позивачем та ТОВ „Інтелтрейд” у грудні 2005 р., є незаконним. Як незаконним є й зобов’язання, вказане в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні сплатити санкції в розмірі 33166,66 грн., оскільки й факту відшкодування не було, про що вказується в самому тексті рішення (п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 р. та зареєстрованої в Мінюсті України 23.03.2001 р. за №268/5459).

Щодо інших зменшених сум бюджетного відшкодування, а саме: 57301,88 грн. та 42,17 грн. (стор.20 акту від 29.03.2006 р.), заявлених до відшкодування в січневій (2006 р.) декларації з ПДВ і зменшених оскаржуваним рішенням, позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи зі слідуючого:

- з матеріалів справи вбачається, що позивач проплату товарів (послуг) своїм постачальникам здійснював у жовтні-листопаді 2005 р., а податкові накладні отримав в січні 2006 р. і тому суми ПДВ як податковий кредит використав у січні 2006 р. на підставі підтверджуючих документів. Відповідач в свою чергу правильність використання податкового кредиту за жовтень-листопад 2005 р. під сумнів не ставить, тобто як торгові операції, так і сплачені суми ПДВ постачальникам позивача підтверджує.

Оскільки право на податковий кредит виникає по першій із подій (ст. 7.5 п. 7.5.1. Закону України „Про податок на додану вартість”) або списання коштів з рахунку платника в оплату товарів або отримання податкових накладних, а у випадку позивача –списання коштів з рахунку в оплату товарів, то на думку суду позивач помилково не скористався кредитом у жовтні, листопаді 2005 р. Однак виправити помилку та використати кредит минулих періодів платник вправі в будь-якому наступному звітному періоді на протязі 3 років, що передбачено Законом України № 2181, що відбулось в даному випадку з декларацією за січень 2006 р., і відповідач правильно застосував правило ст. 7 п. 7.7.2. п/п „а” Закону України „Про податок на додану вартість” по періоду, в якому помилка виправлена. Щодо послідуючих податкових періодів, то на думку суду позивач вправі розпоряджатись від’ємним значенням ПДВ на свій розсуд (отримання на рахунок чи використати на зменшення зобов’язань у наступних періодах), оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не містить норм про безмежний в часі податковий кредит і це порушувало б право платника, передбачене п/п 7.7.3; 7.7.4 п.7.7 ст. 7 вищевказаного Закону.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 86, 160-163, п.п.6, 2.1 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції №0000072301/0 від 06.04.2006 р. в частині зменшення ДП "Ковалівський спиртовий завод" суми бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 135416,67 грн. і зобов'язання сплатити 33166,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3.          В решті частині позову відмовити.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі ”26” червня 2006 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                С.Г. Стопник