Рішення № 100477500, 11.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7057/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді - Крегул М.М.

за участю секретарч судового засідання - Тимко М.В.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання дій поліцейського ГУНП у Львівській області протиправними та скасування постанови серії ГАБ №394990 від 25.05.2021 року про накладення адміністративного стягнення,,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом, який обґрунтовує тим, що 25.05.2021 року повертаючись із відпочинку додому при вході в аеропорт ім. Д.Галицького стояли працівники аеропорту, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перевіряли наявність ПЛР тестів у пасажирів або наявність встановленого додатку на телефоні «Дій Вдома». Чоловіком позивачки було надано пояснення, що коштів для проходження ПЛР тесту не має при собі, а додаток на телефон встановити неможливо, оскільки наявний телефон є робочим і згідно політики безпеки компанії на телефоні є обмеження для встановлення програм. Після цього працівником ОСОБА_3 , який представився начальником відділу Львів аеропорт, було викликано поліцію. Після чого він провів позивачку та її чоловіка до паспортного контролю, де ними очікувалось на поліцію.

Після очікування близько п`яти хвилин до них підійшло двоє поліцейських ст. сержант ОСОБА_4 , жетон №0027969, посвідчення НОМЕР_1 та ОСОБА_5 , жетон №0119142, посвідчення НОМЕР_2 . Поліцейським також було надано неодноразові пояснення, що коштів для проходження ПЛР тесту не має при собі, а додаток на телефон не можливо встановити оскільки наявний телефон є робочим і згідно політики безпеки компанії на телефоні є обмеження для встановлення програм. Після цього працівники поліції сказали, щоб позивачка та її чоловік прослідували до віконечка паспортного контролю. Підійшовши до віконечка паспортного контролю №2, працівниця митниці ОСОБА_6 попросила паспорт. Після чого попросила зняти маски для ідентифікації особи. В цей самий час працівник поліції, ОСОБА_4 , підійшов до чоловіка позивачки по праву сторону та сфотографував і буквально одразу сказав, що на нього буде винесена постанова за ч.2 ст.44-3 КупАП. На пояснення чоловіка, що маску було знято на прохання працівника паспортного контролю ніяк не реагував та відповів, що йому нібито 5 разів робили зауваження і все записано на відео.

Позивачка вказує, що її чоловік ОСОБА_7 , попросив надати йому докази його правопорушення, але ст. сержант ОСОБА_4 відмовив та сказав, що його буде затримано на 3 години для встановлення особи. Після цього позивач надав паспорт, а ст. сержант ОСОБА_4 одразу почав складати постанову за ч.2 ст.44-3 КУпАП так і не надавши докази правопорушення, а навпаки вимагав, щоб позивач та його дружина прослідували за поліцейськими до пункту поліції в приміщенні аеропорту ім. Д.Галицького для завершення складання постанови, інакше він буде це розцінювати, як непокора працівнику поліції. Чоловіком позивачки було зазначено, що постанова має складатися на місці вчинення правопорушення та докази мають надаватися ще перед складенням постанови, але ст. сержант ОСОБА_4 на ці слова ніяк не реагував. Після чого вони прослідували до пункту поліції в приміщенні аеропорта.

В подальшому поліцейським РПП СПД №1 ЛРУП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Огоновський Андрієм Романовичем складено постанову серії ГАБ №394990 від 25.05.2021р відносно гр. ОСОБА_1 , якою притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за ч.2 ст.44-3 КУпАП за те, що 25.05.2021 року о 14:45 годині в аеропорту ім. Д.Галицького, а саме біля паспортного контролю в АДРЕСА_1 , без засобу індивідуального захисту, а саме без вдягнутої захисної маски, яка б закривала ніс та рот, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Позивачка вважає, що дана постанова є незаконною, оскільки в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, та оскільки маска позивачкою була одягнута, на вимогу в паспортному контролі спущена для встановлення ідентифікації особистості та її дії не представляють суспільної небезпеки, не спричинили будь-якої шкоди інтересам держави та суспільства. Наголошує, що працівниками поліції, не розібравшись з даною подією яка відбулася в аеропорту, незаконно складає її права.

Окрім цього позивач посилається на те, що діюча постанова про введення карантину є незаконною та не підлягає виконанню. Також позивачка посилається на положення Декларації про поліцію, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Віденської конвенції про право міжнародних договорів, Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів. Позивач вказує, що у постанові відсутні вказівки на обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Вважає, що відповідачем порушено права позивачки, які передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

У зв`язку з наведеним позивачка просить суд визнати дії поліцейського РПП СПД АП №1 ЛРУП Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого сержанта Огоновського Андрія Романовича протиправними; скасувати постанову серії ГАБ №394990 від 25.05.2021 року прийняту поліцейським РПП СПД АП №1 ЛРУП Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого сержанта Огоновським Андрієм Романовичем, про накладення на гр. ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 гривень за порушення передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП; адміністративне провадження відносно гр. ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП- у зв`язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного проваопорушення; стягнути судові витрати, витрати за надання правової допомоги пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, а також витребувано з Головного управління Національної поліції у Львівській області матеріали, на підставі яких гр. ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, у тому числі матеріали фото та відеофіксації, а також належним чином засвідчену копію постанови серії ГАБ № 394990 від 25.05.2021 року.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила задовольнити з підстав та мотивів наведених у ньому.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області у судове засідання не з`явився, хоча час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак 04.10.2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача за довіреністю про розгляд справи без участі, у якому просить розглянути справу за наявними у ній доказами та аргументами, з врахуванням обставин, висвітлених у диску доданому відповідачем, у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Конституції України принципу, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У судовому засіданні встановлено, що 25 квітня 2021 року поліцейським РПП СПД АП №1 ЛРУП Головного управління Національної поліції у Львівській області старшим сержантом поліції Огоновським Андрієм відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову серії ГАБ №394990 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

З даної постанови слідує, що ОСОБА_8 25.05.2021 року близько 14:45 год. перебувала в аеропорті ім. Д.Галицького, а саме біля паспортного контролю в АДРЕСА_1 , без засобу індивідуального захисту, а саме без вдягнутих засобів індивідуального захисту маски чи респіратора, яка б закривала ніс та рот, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Диспозицією ч. 2 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.

Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції, що була чинною на час винесення постанови) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

На виконання доручення Прем`єр-міністра України Міністерство охорони здоров`я надало роз`яснення що таке «громадське місце», де необхідно носити маски чи респіратори у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції відповідно до постанови №211. У вказаних роз`ясненнях, які містяться на офіційному веб-порталі Кабінету Міністрів України, зазначено, що громадське місце - частина будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під`їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше), що узгоджується з відповідним визначенням, наданим в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 р. №2899-IV та Наказі Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України».

Відповідно до ст.217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Згідно ст.222 КУпАП розгляд справ за ч. 2 ст.44-3 КУпАП проводять органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Виходячи зі змісту позову, позивачка заперечує, що перебувала у приміщенні аеропорту без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зазначає, що підійшовши до віконечка паспортного контролю №2, працівниця митниці ОСОБА_6 попросила паспорт, після чого попросила зняти маски для ідентифікації особи. В цей самий час працівник поліції, ОСОБА_4 , підійшов до чоловіка позивачки по праву сторону та сфотографував і буквально одразу сказав, що на нього буде винесена постанова за ч.2 ст.44-3 КупАП.

До матеріалів справи відповідачем було долучено диск на якому наявні два фотозображення, на одному із яких ОСОБА_1 перебуває із опущеною на підборіддя захисною маскою (ba370fed-4c8c-4d94-83bf-2fd5e71e3f). Також на дику наявний відеозапис, на який зафіксовано, як ОСОБА_1 перебуває із опущеною захисною маскою, до неї підходять особа, зазначає, що вона є старшою зміни прикордонних нарядів.

Суд звертає увагу, що на долученому відповідачем відеозаписі зафіксовано час 25.05.2021 о 14:14 год. Разом з тим у постанові серії ГАБ №3949690 від 25.05.2021 року зазначено, що правопорушення вчинено близько 14:45 год.

До позовної заяви позивачем було долучено диск із відеозаписом із телефону, на якому зафіксовано процедуру складення протоколу. На відеозаписі з назвою 3.MOV зафіксовано, як позивач підгодить до паспортного контролю, її просять зняти маску для ідентифікації, запитують адресу обсервації. Після працівник поліції зазначає, що на чоловіка позивачки буде її попросили зняти маску. Таким чином вбачається, що позивачка заперечує проти вчинення нею адміністративного правопорушення.

Згідно п.4 розділу ІV Інструкції № 1376 від 06.11.2015 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Разом з тим, як слідує з досліджених доказів позивачці до початку розгляду справи не було роз`яснено її прав, відмовлено у праві заявити клопотання та не заслухано її пояснення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що такими діями працівника поліції були порушені права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим порушено і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно положень ч.ч.2,4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно ч.5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно п.3 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

Таким чином, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 заперечувала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП, однак протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався, що свідчить про те, що вимоги ч.5 ст.258 КупАП дотримано не було.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно із вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, закріпленій в ст.62 Конституції України - презумпції невинуватості.

Згідно закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказана позиція висловлена також у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а.

При цьому суд критично оцінює доводи позивача про неправомірне обмеження її прав та свобод людини запровадженим постановами Кабінету Міністрів України карантинних обмежень, оскільки вказані нормативно-правові акти є чинними, не скасованими, а отже, є обов`язковими до виконання.

З огляду на викладене, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, суд при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не може визнати дії поліцейського протиправними, у зв`язку із чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню позов в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст.247 КУпАП

Статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведені вище норми законодавства, повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, справа №337/346/17(2-а/337/56/2017).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Також, відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачкою у прохальній частині також заявлена вимога про стягнення витрат на правову допомогу пов`язану з розглядом справи, однак нею не додано жодних підтверджуючих документів (касових чеків, накладних, тощо), що такі витрати були нею понесені, тому така вимога до задоволення не підлягає.

Враховуючи ч. 1 ст. 136 КАС України, у зв`язку з задоволенням позову, сплачений судовий збір в розмірі 454,00 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.2148213182.1 від 02.06.2021 року, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Головного управління національної поліції у Львівській області на користь позивача.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.2, 3, 5, 9, 72, 75-77, 90, 286, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання дій поліцейського ГУНП у Львівській області протиправними та скасування постанови серії ГАБ №394990 від 25.05.2021 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ГАБ №394990 від 25.05.2021 року, прийняту поліцейським РПП СПД АП №1 ЛРУП Головного управління Національної поліції у Львівській області старшим сержантом Огоновським Андрієм Романовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд.3.

Повний текст рішення складено та проголошено 15.10.2021 року о 16 год. 15 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул