Рішення № 100473481, 21.09.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2822/20

№ провадження 2-а/208/32/21

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Івченко Т.П., при секретарі Чорнобривець Р.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Кам`янське Дніпропетровської області, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величко Володимир Олександрович про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративної відповідальності, -

встановив:

05 травня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитро Іванович, в якому просить:

- поновити строк на звернення до суду для оскарження постанову серії РАП № 260600151 до повідомлення серії ІД № 00106164 від 02 квітня 2020 року на підставі ст..286ч.2 КАС України;

- визнати дії головного спеціаліста - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величка Володимира Олександровича по винесенню постанови серії РАП № 260600151 від 02 квітня 2020 року – незаконними;

- скасувати постанову серії РАП № 260600151 до повідомлення серії ІД № 00106164, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величком В.О. про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відео- зйомки за ч.1 ст.152-1 КУпАП;

В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, що 27 квітня 2020 року Позивач засобами поштового зв`язку отримав постанову серії РАП № 260600151 від 02 квітня 2020 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 152-1 КУпАП, а саме: неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька в районі будинку № 3а-3б, чим порушено Правила паркування транспортного засобу, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) грн. 00 коп.

Відповідно до ч.І ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Позивач вважає, що Відповідачем не зазначено жодних належних, достовірних та допустимих доказів щодо підтвердження факту вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема, які підтверджують користування ним майданчиком для паркування більш як 10 хвилин безперервно. У постанові зазначено перебування вказаного автомобіля 04 березня 2020 року о 17 годині 01 хвилин, за адресою м. Дніпро, вул. Троїцька в районі буд. № 3а-3б, та не зазначено відомостей, що вказаний автомобіль не змінював місце паркування за вказаною адресою паркувального майданчику впродовж усього часу користування.

Згідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

В оскаржуваній постанові інспектор Величко В.О. не зазначив ідентифікаційні ознаки технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, що на думку позивача є порушенням ст. 283 КУпАП (вказано тільки модель технічного засобу Logic instrument fieldbook k 80V2 без зазначення його серійного номера та ІМАІ).

Крім цього, посилання на технічний засіб яким здійснювалася фіксація правопорушення

неправомірним, оскільки даний технічний засіб має бути відкаліброваним і внесений до

відповідного реєстру апаратури, яким можуть фіксувати правопорушення та мати сертифікат

відповідності. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», інформація що є власністю держави повинна оброблятись на

автоматизованих системах з використанням комплексної системи захисту інформації

підтвердженою відповідністю. Підтвердженням такої відповідності є результати державної

експертизи, яку було проведено у порядку встановленому законодавством. Положення

Правил забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах

передбачає, що така інформація під час її обробки автоматизованою системою, повинна зберігати цілісність, що забезпечується шляхом захисту від несанкціонованих дій які можуть привести до випадкової або навмисної модифікації або знищенню такої інформації. Будь яка інформація щодо правомірності використання технічного засобу яким здійснювалася фіксація правопорушення в оскаржуваної постанові відсутня. Позивач зазначає, що він є інвалідом 3 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 01 жовтня 2019 року.

Згідно із ч. 6 ст. 30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в

Україні власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування

забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного

паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та користуються всіма правами, що надаються водіям з інвалідністю. Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 2. Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері асоціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585 право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається водіям з інвалідністю, що також не враховано інспектором ОСОБА_3 під час винесення оскаржуваної постанови.

Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.10.2018р. № 1039 до якого вносилися зміни до рішення виконкому міської ради від 11 квітня 2011 № 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпро», в частині вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі та яким, зокрема встановлено, що вартість 1 години паркування на майданчику для паркування по вул. Троїцька (вул. Червона), в районі буд. ЗА-ЗБ у м. Дніпро складає 15 грн. Однак 26.08.2020р. Третім апеляційним адміністративним судом по справі № 160/12303/19 було прийнято постанову, якою визнано протиправним і нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11.04.2011р. «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, якими вносилися зміни та доповнення в рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11.04.2011 року «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі». Також, Верховним Судом у постанові від 31.03.2021р. по справі № 160/12303/19 висновки Третього апеляційного адміністративного суду було визнані законними і обґрунтованими.

Отже, зазначеним судовим рішенням визнано протиправним і нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради разом з усіма змінами та додатками до нього. Тобто, рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.10.2018р. № 1039 також визнано протиправним та нечинним. Зазначене унеможливлює застосування рішення виконавчого комітету № 512 від 11.04.2011р. разом з усіма додатками і доповненнями саме з моменту його прийняття. Враховуючи, що це рішення виконавчого комітету є незаконним, то відповідно і встановлення плати, і стягнення плати за паркування також є незаконним.

Тобто, на момент винесення відповідачем - 1 постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 260600151 від 02 квітня 2020 тарифи на паркування не діяли та неможливо зобов`язати позивача виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Зазначений висновок відповідає висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 10.03.2020р. по справі № 160/1088/19.

Отже, на момент прийняття відповідачем - 1 постанови органом місцевого самоврядування не було визначено вартість паркування, а тому на думку позивача його не можна притягати до відповідальності за несплату вартості послуг користування майданчиком для платного користування. До того, позивач є інвалідом 3 групи та чинним законодавством звільнений від обов`язку плати за користування платними майданчиками, чинним законодавством не заборонено інвалідам паркувати транспортний засіб на місцях, призначених для розміщення транспортних засобів не інвалідів.

Крім того, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачено обов`язку встановлювати на транспортному засобі розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», а визначено лише право, а тому посилання відповідача-1 на те, що відповідний знак спереду і ззаду автомобіля відсутній не є підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Також Відповідачем не надано доказів облаштування відведеного майданчика для паркування відповідними дорожніми знаками, а також доказів наявності обладнання майданчика паркувальним/паркувальними автоматом/автоматами, так само, як і наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги "мобільне паркування". Зазначене свідчить, що відповідачем не доведено виконання вимог п. п. 12,13,14, 21 Правил № 1342.

Тому Позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, постанову серії РАП № 260600151 від 02 квітня 2020 року, вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, по невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм матеріально права, в частині права безкоштовного користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду заяву в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розглянути справу без його участі.

Відповідач та третя особа по справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, в тому числі і шляхом повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Разом з тим, відповідачем по справі інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради надано до суду відзив, відповідно до якого відповідач заперечував проти позовних вимог, повністю їх не визнав, зазначивши, що 04.03.2020 року головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Величко Володимиром Олександровичем було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 1 статті 152-1 КУпАП, а саме: неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортним засобом Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_2 на паркувальному майданчику за адресою м. Дніпро, вул. Троїцька (вул. Червона), в районі буд. № ЗА – ЗБ, чим було порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ № 1342 від 03.12.2009 року. У відповідності до положень ст.14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення 04.03.2020 року; місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта: м. Дніпро, вул. Троїцька (вул. Червона), в районі буд. № ЗА – ЗБ; географічні координати: 48.462476, 35.043407; час вчинення порушення: з 16:50 (16 год. 50 хв.) до 17:01 (17 год. 01 хв.). Враховуючи, що було проведено фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, зазначену у ч.1 ст. 14-2 КУпАП на місці вчинення правопорушення, інспектором з паркування, у відповідності до вимог ст. 279-1 КУпАП було розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія ІД № 00106164 на лобовому склі транспортного засобу. Після встановлення відповідальної особи 02.04.2020 року, інспектором з паркування було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серія РАП № 260600151 згідно з ч. 5 ст. 279-1, ст. ст. 283, 284 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказана постанова надіслана відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її місця реєстрації у відповідності до ч.7 ст.279 -1 КУпАП. З матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб був розміщений не на місці, призначеному для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, а також, що відповідний знак «Водій з інвалідністю» спереду і ззаду автомобіля відсутній. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Як вже зазначалось, з матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення, що є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем чітко видно, що відповідний знак спереду і ззаду автомобіля відсутній та що позивач розмістив транспортний засіб не на спеціально відведеному (позначеному) на майданчику місці. Отже, позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Той факт, що позивачем до позовної заяви долучено Пенсійне посвідчення, згідно з яким останній є особою з інвалідністю 3-ї групи, не спростовує його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Тому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, в порядку ст. ст. 268-271, 286 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту, в тому числі, оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Судом вищевказані вимоги дотримані.

28 грудня 2020 року ухвалою судді матеріали позовної заяви прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та за правилами спрощеного позовного провадження справу призначено у судове засідання для розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності сторін по справі, на підставі наявних та наданих сторонами доказів по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, додані сторонами до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що згідно з оскаржуваної постанови серії РАП № 260600151 до повідомлення серії ІД № 00106164 від 02 квітня 2020 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) гривень 00 коп..

Відповідно даної постанови 04.03.2020 року о 17:01 год. транспортним засобом Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_2 здійснено користування майданчиком для платного користування, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька (вул. Червона), в районі буд. № ЗА – ЗБ, з неоплатою вартості послуг користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного користування, чим було порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ № 1342 від 03.12.2009 року, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, суд виходить з такого.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення ч. 3 ст. 383 КАС України, згідно якій на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Із змісту п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України вбачається, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Із змісту ст. 286 КАС України вбачається, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) , а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) . За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) ; 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд бере до уваги, що на момент розгляду справи відповідач та представник третьої особи так і не надали суду доказів на підтвердження наявності обладнання майданчика для платного паркування за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька (вул. Червона), в районі буд. № ЗА – ЗБ, а саме: наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги мобільного паркування та паркувального автомату.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01 від 06.09.2005 року, п. 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" , заява № 49684/99 від 27.09.2001 року, п. 30). Разом з тим, ст. 6 § 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, від 10.02.2010 року, п. 58) зазначено про те, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

За приписами ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП) .

За приписами ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою до цієї статті Кодексу визначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика) .

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування) , а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абз. 3 ч. 1 ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису) .

Суд зазначає, що організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2009 року № 1342.

Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб`єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (п. 2) .

П. 6 Правил № 1342 визначено, що контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування) .

Контроль за виконанням цих Правил у частині стану утримання майданчиків для паркування здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. п. 7, 8 Правил № 1342 майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та цих Правил (п. 11) .

За визначенням, наведеним у п. 4 Правил № 1342: - відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; - спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Тобто, Правилами № 1342 розкривається два поняття: "майданчик для паркування" і "спеціально обладнаний майданчик для паркування" . Різниця між ними лише в тому, що перший знаходиться в межах проїзної частини вулиці, дороги, а другий - поза межами. Відповідно до цього існують різні вимоги до них.

За приписами п. 12 цих Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

Відповідно до Додатку 1 Правил дорожнього руху відведений майданчик для платного паркування позначається: інформаційно-вказівним знаком 5.38. "Місце для стоянки" або 5.39. "Зона стоянки", а також табличками до дорожнього знаку 7.14. "Платні послуги" , 7.6.1.-7.6.5. "Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку" .

Згідно п. п. 10.7.35. , 10.7.36. ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні" знак 5.38. "Місце для стоянки" повинен застосовуватись для позначення в населених пунктах місць, а поза ними - майданчиків, спеціально відведених для стоянки транспортних засобів.

Знак 5.39. "Зона стоянки" повинен застосовуватись для позначення початку, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі. Знак 5.39. з однією з табличок 7.6.1.- 7.6.5. повинен застосовуватись для позначення способу поставлення автомобіля.

Згідно п. 10.9.18. ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні" табличка 7.14. "Платні послуги" повинна застосовуватись із знаками 5.38. або 5.39. для позначення стоянкових майданчиків, розташованих за межами проїзної частини, а також для позначення спеціально збудованих "карманів" для стоянки транспортних засобів на проїзній частині дороги, на яких беруть платню за стоянку.

Крім того, відведені майданчики для платного паркування обов`язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами (технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою) з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги "мобільне паркування" (надання користувачеві можливості отримати послуги з користування майданчиками для платного паркування, що оплачуються за допомогою карток попередньої оплати або платіжних інструментів, передбачених законодавством про безготівкові розрахунки, із застосуванням засобів мобільного зв`язку для передачі інформації через захищену комп`ютеризовану систему) (п. п. 13, 14 Правил № 1342) .

Згідно п. 21 цих Правил на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: - оператора (найменування, адреса, контактні телефони); - вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати (готівковий або безготівковий) .

За приписами ст. 6 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.

До компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Як установлено судовим розглядом, Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.12.2018 року № 1272 «Про впровадження у межах м. Дніпра автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування» впроваджено у межах міста Дніпра автоматизовану систему контролю оплати вартості послуг з паркування.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.10.2018 року № 1039 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» затверджено тариф на послуги паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.08.2019 року № 792 «Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі», встановлено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі.

Пунктом 6 розділу І вказаного переліку відведено спеціальну земельну ділянку для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька (вул. Червона), в районі буд. № 3А - 3Б

Як вбачається із інформації з веб-сайту ipkp.dniprorada.gov.ua (ідентифікатор для доступу до зображень), фотознімки у кількості 7 штук відображають: дату 04 березня 2020 року, час - з 16:50 до 17:01 год., географічні координати: 48.462476, 35.043407 та адреса місця розташування Д1058, вул. Троїцька (вул. Чорновола) в районі будинку № 3А-3Б у м. Дніпрі транспортного засобу Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_2 .

Проте, надана інформація не підтверджує факт облаштування відведеного майданчика для паркування відповідними дорожніми знаками, а також не доводить факту наявності обладнання майданчика паркувальним/паркувальними автоматом/автоматами, так само, як і наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги "мобільне паркування" .

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи фотознімки, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено, що саме цей паркувальний майданчик був позначений належним чином та дозволяв водію пересвідчитися в тому, що він користується саме платним майданчиком, з огляду на наступне.

Статтею 6 Конвенції Про дорожні знаки та сигнали від 08.11.1968 року визначено, що дорожні знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно могли розпізнати водії, для яких вони призначені. Будь-який знак, встановлений на стороні дороги, що відповідає напрямку руху повинен бути повторений над проїжджою частиною або на протилежній стороні дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може не бути своєчасно замічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений.

Судом встановлено, що відповідачем не було надано достатніх доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки з долучених до матеріалів справи фотознімків не вбачається того, що на них зафіксоване належне позначення дорожніми знаками, які позначають майданчик саме для платного паркування, що свідчить про те, що відповідачем належними доказами не підтверджено факту того, що транспортний засіб позивача знаходився саме на майданчику для платного паркування, який позначений відповідними знаками на момент перебування на ньому вказаного автомобіля. Надані відповідачем докази, які містяться в матеріалах справи, у своїй сукупності факту скоєння правопорушення не підтверджують, оскільки не підтверджують факту наявності відповідних дорожніх знаків (з табличками), що позначають майданчик для платного паркування, та які б відповідали вимогам національного стандарту.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

На підставі викладеного, за відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає оскаржувану постанову протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Крім того позивач є інвалідом 3 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 01 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Позивач, як особа, з інвалідністю має право на безоплатне паркування на платних паркувальних майданчиках, на спеціально позначених для цього місцях.

Разом з тим, таких місць не є багато (10% від загальної кількості місць), а тому це місце може бути зайняте іншим водієм з інвалідністю, або як вкрай часто буває, іншим водієм, який особою з інвалідністю, чи його пасажири, не являються.

Відтак, вимагати оплату за паркування від особи з інвалідністю, яка в силу різних обставин припаркувала автомобіль не на спеціально відведеному місці, не видається справедливим та не відповідає суті пільги, встановленої законом для цієї категорії громадян.

За вказаних обставин, в діях позивача суд не вбачає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а тому до відповідальності його притягнуто безпідставно.

З врахуванням зазначеного, постанову серії РАП № 260600151 від 02.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300,00 грн., слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Водночас з приводу посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 у справі № 160/12303/19, якою визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11.04. 2011 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, яким вносилися зміни та доповнення в рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11.04.2011 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 31.03.2021 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, в даному випадку, скасування 26 серпня 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки, на момент вчинення правопорушення 26 липня 2020 року, постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/12303/19 не була прийната.

Відповідно до ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.2,8,9,69,71,77,162,243-246,250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити строк ОСОБА_1 на звернення до суду для оскарження постанову серії РАП № 260600151 до повідомлення серії ІД № 00106164 від 02 квітня 2020 року на підставі ст..286ч.2 КАС України;

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величко Володимир Олександрович про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративної відповідальності – задовольнити частково.

Постанову серії РАП № 260600151 від 02.04.2020 року винесену по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відео- зйомки, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300,00 грн. - скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач - Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 42403446, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75.

Третя особа - головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Величко Володимир Олександрович, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, фактична адреса: 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, будинок № 18.

Суддя Івченко Т. П.