Рішення № 100473480, 09.08.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7184/20

№ провадження 2-а/208/28/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Івченко Т.П., при секретарі Чорнобривець Р.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Кам`янське Дніпропетровської області, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитро Іванович про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративної відповідальності, -

встановив:

22 жовтня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Клещ О.В. звернулась до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитро Іванович, в якому просить:

- скасувати постанову серії РАП № 272846688 до повідомлення серії ІД № 00176537, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенком Д.І. стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відео- зйомки від 16.09.2020 року;

- стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42403446) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 )судові витрати за правову допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, що 13 жовтня 2020 року Позивач засобами поштового зв`язку отримав постанову серії РАП № 272846688 від 16 вересня 2020 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 152-1 КУпАП, а саме: неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за адресою: м. Дніпро, вул. .Князя Володимира Великого (вул. Плеханова), чим порушено Правила паркування транспортного засобу, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) грн. 00 коп.

Відповідно до ч.І ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23 жовтня 2018 року №1039 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 11 квітня 2011 року № 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» внесено зміни до тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі.

Додатком до вказаного рішення встановлено, що вартість однієї години паркування на майданчику для платного паркування за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська (вул.Леніна) від вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) до вул. Січеславської Набережної (вул. Набережна В.І.Леніна) складає 15 грн.

Таким чином, розмір адміністративного стягнення у вигляді штрафу було розраховано з урахуванням тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затверджених вищезазначеними Рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23 жовтня 2018 року № 1039 та від 11 квітня 2011 року № 512.

06 грудня 2019 року громадська організація «Платформа громадський контроль» звернулася до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе» про визнання протиправним та скасування рішення.

18 березня 2020 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №512 від 11 квітня 2011 року «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у М.Дніпропетровську» із подальшими змінами та доповненнями.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року в задоволенні позову позивачу було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГО «Платформа громадський контроль» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року скасувати та позов задовольнити.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/12303/19 від 26 серпня 2020 року задоволено апеляційну скаргу Громадської організації «Платформа громадський контроль» Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 160/12303/19 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе» про визнання протиправним та скасування рішення - скасовано. Позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе» про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Верховний Суд своєю постановою від 31 березня 2021 року по справі № 160/12303/19 визнав незаконним базове рішення виконкому міськради Дніпра від 11 квітня 2011 року №512 "Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у Дніпропетровську" із подальшими змінами та доповненнями, які відбувалися 28 вересня 2011 року №1231, 5 грудня 2017 року № 943. 24 квітня 2018 року №323, 23 жовтня 2018 року №1039, 23 липня 2109 року №743 та 18 лютого 2020 року №253.

Суд визначив, що дане рішення мало ухвалюватися за регуляторною процедурою Відповідачами у справі щодо тарифу за парковку була міська рада Дніпра та оператор парковок ТОВ "Парк Сервіс группе".

Таким чином, було визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11 квітня 2011 року «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, якими вносилися зміни та доповнення в рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11 квітня 2011 року «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі».

Як вже було зазначено раніше, розмір адміністративного стягнення у вигляді штрафу було розраховано з урахуванням тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затверджених вищезазначеними Рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23 жовтня 2018 року №1039 та від 11 квітня 2011 року № 512.

Враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11 квітня 2011 року, а, також:, зміни та доповнення до нього, якими встановлені тарифи вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі № 160/12303/19 визнано протиправним на нечинним, то встановити розмір передбаченого ч.І ст.152-1 КУпАП штрафу за порушення правил паркування, що обчислюється в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення - неможливо.

У зв`язку з вищевикладеним, вважаємо, що постанова серії РАП № 272846688 від 16 вересня 2020 року, якою було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) грн. 00 коп. має бути скасована.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Клещ О.В. не з`явились, надали до суду заявив яких просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розглянути справу без їх участі.

Відповідач та третя особа по справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, в тому числі і шляхом повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Разом з тим, відповідачем по справі інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради надано до суду відзив, відповідно до якого відповідач заперечував проти позовних вимог, повністю їх не визнав, зазначивши, що 26.07.2020 року головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Онищенко Дмитром Івановичем було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 1 статті 152-1 КУпАП, а саме: неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортним засобом Toyota Camry номерний знак НОМЕР_2 на паркувальному майданчику Д 1005, за адресою вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) (ТРК Мост-Сіті-Цетр предмостова площа), м. Дніпро, чим було порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ № 1342 від 03.12.2009 року. У відповідності до положень ст.14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення 26.07.2020 року; місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта: м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова); географічні координати: 48.4680023, 35.0508232; час вчинення порушення: з 14.52 (14 год. 52 хв.). Враховуючи, що було проведено фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, зазначену у ч.1 ст. 14-2 КУпАП на місці вчинення правопорушення, інспектором з паркування, у відповідності до вимог ст. 279-1 КУпАП було розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія ІД № 00176537 на лобовому склі транспортного засобу. Після встановлення відповідальної особи 16.09.2020 року, інспектором з паркування було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серія РАП № 272846688 згідно з ч. 5 ст. 279-1, ст. ст. 283, 284 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказана постанова надіслана відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її місця реєстрації у відповідності до ч.7 ст.279 -1 КУпАП.

Так, розгляд вказаної справи здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, в порядку ст. ст. 268-271, 286 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту, в тому числі, оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Судом вищевказані вимоги дотримані.

26 жовтня 2020 року ухвалою судді матеріали позовної заяви прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та за правилами спрощеного позовного провадження справу призначено у судове засідання для розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності сторін по справі, на підставі наявних та наданих сторонами доказів по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, додані сторонами до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що згідно з оскаржуваної постанови серії РАП № 272846688 до повідомлення серії ІД № 00176537 від 16 вересня 2020 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі300 (триста) гривень 00 коп..

Відповідно даної постанови 26.07.2020 року о 14:52 год. транспортним засобом Toyota Camry номерний знак НОМЕР_2 здійснено користування майданчиком для платного користування, що знаходиться за адресою: Д 1005, за адресою вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) (ТРК Мост-Сіті-Цетр предмостова площа), м. Дніпро з неоплатою вартості послуг користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного користування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів затверджених КМУ від 03.12.2009 № 1342, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, суд виходить з такого.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення ч. 3 ст. 383 КАС України, згідно якій на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Із змісту п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України вбачається, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Із змісту ст. 286 КАС України вбачається, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) , а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) . За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) ; 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд бере до уваги, що на момент розгляду справи відповідач та представник третьої особи так і не надали суду доказів на підтвердження наявності обладнання майданчика для платного паркування за адресою: вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) (ТРК Мост-Сіті-Цетр предмостова площа), м. Дніпро, а саме: наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги мобільного паркування та паркувального автомату.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01 від 06.09.2005 року, п. 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" , заява № 49684/99 від 27.09.2001 року, п. 30). Разом з тим, ст. 6 § 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, від 10.02.2010 року, п. 58) зазначено про те, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

За приписами ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП) .

За приписами ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою до цієї статті Кодексу визначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика) .

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування) , а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абз. 3 ч. 1 ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису) .

Суд зазначає, що організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2009 року № 1342.

Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб`єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (п. 2) .

П. 6 Правил № 1342 визначено, що контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування) .

Контроль за виконанням цих Правил у частині стану утримання майданчиків для паркування здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. п. 7, 8 Правил № 1342 майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та цих Правил (п. 11) .

За визначенням, наведеним у п. 4 Правил № 1342: - відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; - спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Тобто, Правилами № 1342 розкривається два поняття: "майданчик для паркування" і "спеціально обладнаний майданчик для паркування" . Різниця між ними лише в тому, що перший знаходиться в межах проїзної частини вулиці, дороги, а другий - поза межами. Відповідно до цього існують різні вимоги до них.

За приписами п. 12 цих Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

Відповідно до Додатку 1 Правил дорожнього руху відведений майданчик для платного паркування позначається: інформаційно-вказівним знаком 5.38. "Місце для стоянки" або 5.39. "Зона стоянки", а також табличками до дорожнього знаку 7.14. "Платні послуги" , 7.6.1.-7.6.5. "Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку" .

Згідно п. п. 10.7.35. , 10.7.36. ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні" знак 5.38. "Місце для стоянки" повинен застосовуватись для позначення в населених пунктах місць, а поза ними - майданчиків, спеціально відведених для стоянки транспортних засобів.

Знак 5.39. "Зона стоянки" повинен застосовуватись для позначення початку, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі. Знак 5.39. з однією з табличок 7.6.1.- 7.6.5. повинен застосовуватись для позначення способу поставлення автомобіля.

Згідно п. 10.9.18. ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні" табличка 7.14. "Платні послуги" повинна застосовуватись із знаками 5.38. або 5.39. для позначення стоянкових майданчиків, розташованих за межами проїзної частини, а також для позначення спеціально збудованих "карманів" для стоянки транспортних засобів на проїзній частині дороги, на яких беруть платню за стоянку.

Крім того, відведені майданчики для платного паркування обов`язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами (технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою) з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги "мобільне паркування" (надання користувачеві можливості отримати послуги з користування майданчиками для платного паркування, що оплачуються за допомогою карток попередньої оплати або платіжних інструментів, передбачених законодавством про безготівкові розрахунки, із застосуванням засобів мобільного зв`язку для передачі інформації через захищену комп`ютеризовану систему) (п. п. 13, 14 Правил № 1342) .

Згідно п. 21 цих Правил на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: - оператора (найменування, адреса, контактні телефони); - вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати (готівковий або безготівковий) .

За приписами ст. 6 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.

До компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Як установлено судовим розглядом, Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.02.2020 № 254 «Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» внесені зміни (встановлено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі).

Так, в п.1.2 Розділу 1 «Відведені майданчики» вказаного переліку, за номером п/п 11 земельну ділянку на 55 місць паркування з загальною площею у 632,5 кв.м. за адресою: вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) (ТРК Мост-Сіті-Цетр предмостова площа) у м. Дніпрі відведено як спеціальну земельну ділянку для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.

Відповідно до рішенням Дніпровської міської ради від 18.02.2020 № 253 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 11.04.2011 № 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» вартість 1 години паркування на майданчиках для платного паркування за адресою вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) (ТРК Мост-Сіті-Цетр предмостова площа) у м. Дніпрі становить 15 грн.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.12.2018 №1272 «Про впровадження у межах м. Дніпра автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування» впроваджено у межах міста Дніпра автоматизовану систему контролю оплати вартості послуг з паркування.

Як вбачається із інформації з веб-сайту ipkp.dniprorada.gov.ua (ідентифікатор для доступу до зображень) , фотознімки у кількості 7 штук відображають: дату 26 липня 2020 року, час - з 14:40:55 до 14:52:37 год, географічні координати: 48.467999, 35.050822 та адреса місця розташування вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) (ТРК Мост-Сіті-Цетр предмостова площа) у м. Дніпрі транспортного засобу Toyota Camry номерний знак НОМЕР_2 .

Проте, надана інформація не підтверджує факт облаштування відведеного майданчика для паркування відповідними дорожніми знаками, а також не доводить факту наявності обладнання майданчика паркувальним/паркувальними автоматом/автоматами, так само, як і наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги "мобільне паркування" .

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи фотознімки, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено, що саме цей паркувальний майданчик був позначений належним чином та дозволяв водію пересвідчитися в тому, що він користується саме платним майданчиком, з огляду на наступне.

Статтею 6 Конвенції Про дорожні знаки та сигнали від 08.11.1968 року визначено, що дорожні знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно могли розпізнати водії, для яких вони призначені. Будь-який знак, встановлений на стороні дороги, що відповідає напрямку руху повинен бути повторений над проїжджою частиною або на протилежній стороні дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може не бути своєчасно замічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений.

Судом встановлено, що відповідачем не було надано достатніх доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки з долучених до матеріалів справи фотознімків не вбачається того, що на них зафіксоване належне позначення дорожніми знаками, які позначають майданчик саме для платного паркування, що свідчить про те, що відповідачем належними доказами не підтверджено факту того, що транспортний засіб позивача знаходився саме на майданчику для платного паркування, який позначений відповідними знаками на момент перебування на ньому вказаного автомобіля. Надані відповідачем докази, які містяться в матеріалах справи, у своїй сукупності факту скоєння правопорушення не підтверджують, оскільки не підтверджують факту наявності відповідних дорожніх знаків (з табличками), що позначають майданчик для платного паркування, та які б відповідали вимогам національного стандарту.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

На підставі викладеного, за відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає оскаржувану постанову протиправною та такою що підлягає скасуванню.

З врахуванням зазначеного, постанову серії РАП № 272846688 від 16.09.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300,00 грн., слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Водночас з приводу посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 у справі № 160/12303/19, якою визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11.04. 2011 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, яким вносилися зміни та доповнення в рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11.04.2011 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 31.03.2021 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, в даному випадку, скасування 26 серпня 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки, на момент вчинення правопорушення 26 липня 2020 року, постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/12303/19 не була прийнята.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У Постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Витрати на правничу допомогу, викладені в акті приймання-передавання, можуть зменшити, проаналізувавши адвокатські послуги та витрачений час. Відповідні правові висновки викладені у Додатковій Постанові Верховного суду від 11 березня 2021 року справа № 911/2681/19.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано ордер серії АЕ № 1040219, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір № 1310/20 від 13.10.2020 року, акт виконаних робіт від 20.10.2020 року з зазначенням тарифів надання послуг з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, квитанція серії № 000201020 від 20.10.2020 року щодо сплати 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок за послуги адвоката за укладеним договором.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу опис наданих послуг позивачу ОСОБА_1 , адвокатом Клещ Ольгою Валентинівною, у сукупності з наданими адвокатом документів на понесення позивачем заявлених витрат, суд приходить до висновку що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт та є неспівмірною зі складністю справи, її обсягом, виходячи з наступного.

Зазначена вартість у сумі 15 000 гривень, складається з послуги у виді отримання та підготовки необхідної інформації по справі, яка містить у собі підготовку правової позиції, аналізу судової практики, збирання доказів, підготовки та подання адміністративного позову адвокатом Клещ О.В. до суду.

Так, щодо отримання та підготовки необхідної інформації по справі, а саме: підготовка правової позиції. Аналіз судової практики, збирання доказів – 1 година = 500 гривень 00 копійок х 7 годин = 5 000, підготовка та подача адміністративного позову – 1 година = 500 гривень 00 копійок х 12 годин = 9 500 гривень 00 копійок, всього – 20 годин = 15 000, це є єдиний комплекс роботи адвоката яка здійснюється для складання позовної заяви, у своїй сукупності, і окремо один вид послуг від іншого не може бути розмежований.

А тому враховуючи, що представник позивача – це адвокат, тобто професійна особа, яка обізнана із діючим законодавством, практикою судів, та здійснює стою діяльність на високому професійному рівні, то даний предмет спору пов`язаний та категорія справи яка віднесена до спрощеного позовного провадження, для даного рівня адвоката не є роботою підвищеної складності, а тому за сукупністю з врахуванням зазначених складових відповідатиме 5000,00 гривень.

Згідно до матеріалів позову, який відправлений поштовим відправленням через Укрпошту, що підтверджується поштовим конвертом та кодом на ньому (а.с. 19), спростовує факт того, що адвокат особисто прибувала до суду, та подавала їх для реєстрації особисто.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 15 000 гривень до 5 000 гривень.

В іншій частині заявлених вимог адвокатом Клещ О.В., які не є співмірними з фактичними обставинами встановленими судом, та не є обґрунтованими, так як адвокат не навів обґрунтування розрахунку визначення їх вартості і не надав доказів, які б безумовно обґрунтували позицію представника, а тому в цій частині є такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь позивача судовий збір у сумі 840,00 грн., сплачений ним за подання адміністративного позову у даній справі, оскільки саме Інспекція є відповідальною за притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скасованою постановою.

Керуючись ст.ст.2,8,9,69,71,77,162,243-246,250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитро Іванович про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративної відповідальності – задовольнити частково.

Постанову серії РАП № 272846688 від 16.09.2020 року винесену по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відео- зйомки, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300,00 грн. - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

І іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач - Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 42403446, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75.

Третя особа - головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитро Іванович, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, фактична адреса: 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, будинок № 18.

Суддя Івченко Т. П.