Рішення № 100473431, 21.10.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/6900/21

Провадження № 2/201/2861/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого — судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” (треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до АТ “Перший український міжнародний банк” (треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. №4-7).

Одночасно із позовною заявою до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів, в якому він просив витребувати: у АТ “ПУМБ” засвідчену належним чином виписку з рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою про непогашення заборгованості; заяву банку, за якою було звернення до приватного нотаріуса стосовно вчинення виконавчого напису; повідомлення (письмову вимогу) адресовану ОСОБА_1 про усунення порушень (повернення боргу); розрахункові документи про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання; у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, що містять відомості, на підставі яких був вчинений виконавчий напис №6001 від 07.05.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “ПУМБ” заборгованості у розмірі 75 602грн. 79коп; у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 65801989 (а.с. №11-12) .

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 13.07.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. (а.с. №22).

Також, ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у АТ “ПУМБ” належним чином завірені копії документів, які були надані приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. для вчинення виконавчого напису №6001 від 07.05.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “ПУМБ” заборгованості в розмірі 75 602,79 грн. Так було витребувано у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.: належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, що містять відомості, на підставі яких був вчинений виконавчий напис №6001 від 07.05.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “ПУМБ” заборгованості у розмірі 75 602,79 грн. Також було витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 65801989.

Крім того, із позовною заявою, позивачем була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. №6001 від 07.05.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованості у розмірі 75 602,79 грн., а також про стягнення суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 7 560,28 грн. (а.с. №8-10).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 13.07.2021р. заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі №201/6900/21 задоволено (а.с.№23).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що в червні 2021р. з Єдиного реєстру боржників йому стало відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. виконавчого провадження на виконання виконавчого напису №6001, вчиненого 07.05.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “ПУМБ” кредитної заборгованості у розмірі 75 602,79 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувачем для вчинення напису не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які б підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором. В свою чергу приватний нотаріус не перевірила надані для вчинення напису документи, отже вчинила оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, належними доказами якої можуть бути виключно первинні документи. Крім того, напис вчинено на договорі, який не був посвідчений нотаріально. Позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6001 від 07.05.2021р. щодо стягнення з нього на користь АТ “ПУМБ” заборгованості у розмірі 75 602,79 грн., а також про стягнення суми основної винагороди приватного виконавця в розмірі 7 560,28 грн., вирішити питання про стягнення з відповідача понесені судові витрати.

14.07.2021р. до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, а саме копій постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про звернення стягнення на заробітну плати, скріншот з сайту Єдиного реєстру боржників (а.с. № 29-30).

20.07.2021р. від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. на виконання ухвали суду від 13.07.2021р. до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №65801989 (а.с. № 36-43).

18.08.2021р. від АТ “ПУМБ” на виконання ухвали суду від 13.07.2021р. до суду надійшли копії матеріалів кредитної справи, на підставі яких було вчинено оскаржуваний виконавчий напис (а.с. № 48-52).

12.10.2021р. від відповідача АТ “ПУМБ” до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Киричук Г.М. (діє на підставі довіреності від 22.05.2020р. - а.с. №55) просила в задоволенні позову відмовити та зазначила, що право банку здійснити стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису визначено положеннями ст.ст.34, 87-91 Закону України “Про нотаріат”, главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, в свою чергу позивачем не доведено факту, яких саме вимог законодавства нотаріусом не було дотримано. Представник просила справу розглянути за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи (а.с. № 54).

Треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. не скористалися правом на надання суду пояснень щодо предмету позову та доказів на їх обґрунтування.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін у сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

17.01.2020р. ОСОБА_1 була підписана Заява №1001524519101 про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб, згідно якої позивач виявив бажання отримати споживчий кредит у розмірі 64 900 грн., зі сплатою процентів за ставкою 0,01 річних, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%, строком на 24 місяця з кінцевою датою повернення кредиту - 17.01.2022р. Також, з підписанням Заяви №1001524519101 позичальником був погоджений Графік платежів, який є невід`ємною частиною Заяви (а.с. №49)

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпцію правомірності, укладеного між сторонами кредитного договору шляхом підписання Заяви №1001524519101 про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб, під час розгляду справи позивачем належними доказами спростовано не було.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

07.05.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис, реєстровий № 6001, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “ПУМБ” заборгованості за кредитним договором №1001524519101 від 17.01.2020р. у розмірі 75 102,79 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом — 22 083,33 грн., прострочена заборгованість за комісією — 18 126,57 грн., прострочена заборгованість по відсоткам — 3,02 грн., строкова заборгованість по кредиту -34 704,87 грн., строкова заборгованість за комісією — 184,96 грн., строкова заборгованість по відсоткам — 0,04 грн. Також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України “Про нотаріат” у розмірі 500 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню складає 75 602,79 грн. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 18.08.2020р. по 19.02.2021р. (а.с. №38).

15.06.2021р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. відкрито виконавче провадження №65801989 з примусового виконання виконавчого напису №6001 виданого 07.05.2021р. (а.с. №39).

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 Закону України “Про нотаріат” (в редакції від 01.12.2020р.) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”) для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст.88 Закону України “Про нотаріат”. Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України “Про нотаріат” умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

У відзиві на позов відповідач не спростовував обставини, що виконавчий напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений.

В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання боржнику повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому у приватного нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірними.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону “Про нотаріат” у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису №6001 від 07.05.2021р. встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувалася ст.ст. 87-91 Закону України “Про нотаріат” та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.

Таким чином, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 07.05.2021р. повинна була врахувати, що станом на 07.05.2021р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, які укладені у письмовій формі, є нечинні, а тому повинна була відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України “Про нотаріат”.

Пункт 2 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір укладений між АТ “ПУМБ” та ОСОБА_1 , шляхом підписання Заяви №1001524519101 про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб, не являється, оскільки вчинений в письмовій формі.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису №6001 від 07.05.2021р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним стягнення з нього основної винагороди у розмірі 7 560,28 грн. згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 15.06.2021р. (а.с. №41), оскільки у разі незгоди боржника з постановою про стягнення основної винагороди, він має право звернутися до суду за захистом в порядку адміністративного судочинства.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати 1362 грн: по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. та заяви про забезпечення позову 454 грн. (а.с.№ 2,3). При цьому прийнято до уваги, що 908 грн. – це мінімальний розмір судового збору за вимогами майнового характеру, тому з відповідача на користь позивача не можна стягнути суму судового збору меншу, ніж вищезазначена навіть при частковому задоволені позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” (треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 07.05.2021р., зареєстрований в реєстрі за №6001 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “ПУМБ” заборгованості за кредитним договором №1001524519101 від 17.01.2020р. у розмірі 75 102,79 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом — 22 083,33 грн., прострочена заборгованість за комісією — 18 126,57 грн., прострочена заборгованість по відсоткам — 3,02 грн., строкова заборгованість по кредиту - 34 704,87 грн., строкова заборгованість за комісією — 184,96 грн., строкова заборгованість по відсоткам — 0,04 грн., витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України “Про нотаріат” - 500 грн, а загалом 75 602,79 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 1 362 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.