Рішення № 100473278, 11.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року Справа № 160/11244/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення оформлене листом відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) від 14.07.2020 №12992-13655/І-03/08-0400/20 «Про розгляд звернення» щодо відмови виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій позивачу;

- зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача до спеціального (педагогічного) стажу, період роботи: з 27.08.1979 по 17.07.2020 (дата досягнення пенсійного віку) на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера у Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №15» та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв`язку з тим, що позивач має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право на отримання пенсії за вислугу років та грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій при виході на пенсію за віком, а тому відмова органу пенсійного фонду є протиправною, у зв`язку з чим, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.02.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Міський комунальний заклад культури «Дніпровська дитяча музична школа №15» належить до системи позашкільної освіти Міністерства культури України. Згідно з розділом І «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, закладів охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які працюють, зокрема, у позашкільних навчальних закладах на посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Посаду викладача по класу фортепіано та концертмейстера у позашкільних навчальних закладах Переліком не передбачена. Враховуючи вищезазначене, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області немає законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 і розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

08.08.2020 позивач звернулася до відповідача з питання виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Листом від 14.07.2020 року відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставою для такої відмови слугувало те, що Переліком установ, організацій і посад, які дають право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, посада викладача фортепіано і концертмейстера в позашкільних закладах освіти не передбачена, тому для зарахування періодів роботи заявниці на цих посадах до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, а відповідно і виплати грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законних підстав немає.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України).

За приписами ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон України №1788-ХІІ) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року, визнано неконституційними положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.

Так, з 04.06.2019 втратив чинність п.«е» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в наступній редакції: право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

На момент звернення позивача до управління чинним є пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в наступній редакції: «право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: позашкільна освіта.

Згідно з ч.ч.1-4, 7 ст.14 Закону України «Про освіту» метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.

Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.

Порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про позашкільну освіту» заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів.

Статтею 12 Закону України «Про позашкільну освіту» передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №433 затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів, пунктом 6 якого визначено, що початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші) є закладами позашкільної освіти.

Згідно з п.1 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №433 позашкільний навчальний заклад здійснює навчання і виховання громадян у позаурочний та позанавчальний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до якого включено музичні школи та позашкільні навчальні заклади, в яких особа працює на посаді викладача, учителя, директора.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивач працює:

- з 27.08.1979 викладачем по класу фортепіано та концертмейстером в МКЗК «Дніпровська дитяча музична школа №15».

Зазначене також підтверджується довідкою №80 від 23.03.2020 Міського комунального закладу культури «Дніпровська дитяча музична школа №15» позивач працює у вказаному закладі з 01.09.1979 по теперішній час згідно наказу №113к від 27.08.1979.

З огляду на відомості трудової книжки позивача, на підставі положень наведених судом норм законодавства, суд робить висновок, що позивач є працівником освіти та має право на отримання пенсії за вислугу років у відповідності до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таку ж позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 20.02.2019 року у справі 226/1133/16-а, від 19.02.2019 року у справі №127/159/17-а.

Згідно із пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 (далі - Порядок №1191).

Відповідно до п.5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п.6 вищевказаного Порядку №1191, при визначенні розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст.27, 28 Закону Укроаїни України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Таким чином, законодавцем визначено певні умови для набуття права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яке пов`язується:

з наявністю у такої особи необхідного спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (для жінок - 30 років),

на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, особа така особа працювала на цих посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності,

неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Враховуючи викладене, оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що у позивача наявний необхідний спеціальний педагогічний стаж, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому рішення відповідача, що викладене у листі №12992-13655/І-03/08-0400/20 від 14.07.2020, є необґрунтованим та безпідставним, тому підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій у прийнятті рішення та дій, що оскаржуються, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840грн.80коп., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.1833855857.1 від 14.09.2020.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, 241-246, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення оформлене листом відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.07.2020 №12992-13655/І-03/08-0400/20 щодо відмови виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу період роботи: з 27.08.1979 по 17.07.2020 на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера у Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №15».

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840грн. 80коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова