Рішення № 100471924, 13.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

13.10.21

Справа № 522/3692/19

Провадження № 2/522/3449/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання Тофан Л.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АССІСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної М.А. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування зазначено, що 25 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 350/07ф. Позивач зі своєї сторони виконав договірні зобов`язання в повному обсязі, а Позичальник від виконання зобов`язань ухиляється.

Так, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.09.2012 року по справі № 2/1522/8270/11 задоволено позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк», яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 350/07ф від 25.09.2007 року за кредитом – 1 106 433, 37 гривень.

Незважаючи на рішення суду про стягнення боргу, зобов`язання за кредитним договором до подачі позову не виконано, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Оскільки в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором № 350/07ф від 25.09.2007 року між Банком та Майновим поручителем – ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, у позивача виникає право вимоги на звернення стягнення на предмет Іпотеки, який належить ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Шкамерда К.С.

07 березня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу залишено без руху.

29 березня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі та призначено підготовче засідання.

18 жовтня 2019 року на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси № 2497 від 18.10.2019 року, а також службової записки секретаря судового засідання та помічника судді Приморського районного суду м. Одеси, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження судді Чернявської Л.М.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (суддя Чернявська Л.М.) від 21 жовтня 2019 року прийнято до свого провадження цивільну справу. Призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 15 липня 2020 року клопотання ТОВ «ФК «АССІСТО» про заміну позивача його правонаступником задоволено. Замінено позивача Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «АССІСТО».

05 листопада 2020 року від представника ТОВ «ФК «АССІСТО» до суду надійшла заява, в якій зазначено що вимоги за позовом підтримують в повному обсязі. Просили задовольнити позов в повному обсязі, справу розглядати за відсутності, на ухвалення заочного рішення надали згоду.

Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання сторони 13 жовтня 2021 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Від учасників справи є заяви про розгляд справи за відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (скорочено ВАТ «ВіЕЙБі Банк») та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 350/07ф. В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів, передбачених цим Договором, а також можливих штрафних санкцій, Позичальник/Майновий поручитель укладає з Банком Іпотечний договір – нежилих приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 36,3 кв.м., що є власністю Майнового поручителя – ОСОБА_1 .

Також, 25 вересня 2007 року між ОСОБА_1 , що виступала майновим поручителем виконання зобов`язань ОСОБА_2 та ВАТ «ВіЕЙБі Банк» укладено Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4660, предметом іпотечного договору є нежитлові приміщення офісу, що знаходяться за АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з нежитлових приміщень офісу, загальною площею 36,3 кв.м.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2011 року по справі № 2/1522/8270/11 позов Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний банк” задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний банк”заборгованість за договором кредиту в розмірі 1 106 433,37 (один мільйон сто шість тисяч чотириста тридцять три) гривні 37 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний банк”суму державного судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Як зазначає позивач, рішення суду про стягнення боргу, зобов`язання за кредитним договором на момент подачі позву не виконано, з огляду на вищевикладене позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № 350/07ф від 25.09.2007 року, відповідно до розрахунку у додатках становить 7 206 301,90 гривень, звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом Договору іпотеки від 25.09.2007 року, який укладений між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4660, а саме нежитлові приміщення офісу, що знаходяться за АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з нежитлових приміщень офісу, загальною площею 36,3 кв.м., шляхом продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, кодексів, законів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк.

Згідно ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу», ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» кредитор (іпотекодержатель, заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (іпотекодавець, заставодавець) забезпеченого заставою (іпотекою) зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Частина 1 статті 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ст. 20 Закону України «Про заставу», у разі порушення іпотекодавцем (заставодавцем) обов`язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), іпотекодержатель (заставодержатель) має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 7 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що 11 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» укладено Договір про розірвання іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. 25 вересня 2007 року за реєстровим № 4660 укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 601.

Так, в пункті 1 зазначеного договору вказано, що сторони домовились за взаємною згодою достроково розірвати іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. 25 вересня 2007 року за реєстровим № 4660.

Також в матеріалах справи є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з якого вбачається, що нежиле приміщення офісу за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 602, виданий 11.09.2014 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська В.В.

З огляду на вищевикладене, так як договір іпотеки від 25.09.2007 року, який укладений між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4660 розірваний за згодою сторін та майно відчужене третій особі, даний договір сторонами не скасовано в судовому порядку, суд дійшов висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, оскільки іпотечне майно відчужене на користь третіх осіб, які не є учасника справи.

Відповідно до ч.ч. 1-2ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктами 2, 8 Постановою Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення по цивільній справі, рішення суду не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Отже, суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному позові позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АССІСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано та складено 21 жовтня 2021 року.

Суддя Л. М. Чернявська