Рішення № 100471210, 18.08.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 521/4340/21

Номер провадження 2/495/2227/2021

18 серпня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Боярського О.О.,

при секретарі – Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

26.03.2021 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою в якій просить суд, визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовує позов зокрема тим, що між нею та відповідачем було укладено шлюб від 27 грудня 2016 року. Від шлюбу у сторін є неповнолітня дитина – дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .Спільне життя між сторонами не склалося. Рішенням Малиновського районного суду у місті Одесі шлюб між сторонами було розірвано та стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 . На даний момент позивачка проживає разом зі своєю донькою у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності. У жовтні 2020 року позивачка звернулася до служби у справах дітей Одеської міської ради, щодо надання висновку для підтвердження місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , для її тимчасового виїзду за межі України 06.11.2020 року висновок № 06/12093 був складений та затверджений Розпорядженням Малиновської районної адміністрації № 453/01-06 від 17.11.2020 року.

З урахуванням обставин які склалися, позивачка зазначає, що нею були створені умови для дитини не гірші, ніж були створені, коли сторони були у шлюбі. Дитина забезпечена всіма належними умовами для життя, виховання та розвитку.

Оскільки відповідач не приймає участі у вихованні дитини, за ним рахується заборгованість по сплаті аліментів, продовжує систематично погрожувати, та завдавати психологічного насильства в присутності доньки, яка є свідком та потерпілою від домашнього насильства, що завдає психологічних травм дитині, позивачка вимушена була звернутися до суду для визначення місце проживання їхньої спільної дитини разом з нею.

Процесуальні дії.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 14.05.2021 року матеріали справи направлені для розгляду до Білгород-Дністровського міськрайонного суду, за правилами територіальної підсудності.(а.с.30)

Ухвалою суду від 01.07.2021 року було відкрито провадження по вищезазначеній справі в порядку загального позовного провадження, та призначено судове засідання на 18 серпня 2021 року.

20.07.2021 року представник третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог – Служба у справах дітей Одеської міської ради було подано пояснення по вищезазначеному позову, відповідно до яких представник зазначає, що після надходження відповідних документів за результатом розгляду до Служби, останньою будуть вжиті заходи щодо підготовки документів в межах компетенції.

18 серпня 2021 року сторони в судове засідання не з`явились.

18.08.2021 року позивачка подала до суду через канцелярію заяву відповідно до якої просить суд розглядати справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, та наполягає на їх задоволені.

18.08.2021 року відповідач подав до суду через канцелярію заяву відповідно до якої просить суд розглядати справу за його відсутності, позов визнає у повному обсязі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає за необхідне повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд вважає за можливе задовольнити вищезазначений позов з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що у сторін є неповнолітня донька, відповідно до свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що було зроблено відповідний актовий запис № 4553 від 22 червня 2017 року.(а.с.7)

Відповідно до відомостей про нерухоме майно індексний номер 5231264 від 21.06.2013 року вбачається, що позивачці належить на праві приватної власності квартира загальною площею 40,9 кв. метрів, з якої частина житлової площі складає 17,7 кв. метрів розташованої на за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.15)

Відповідно до довідки № К5-45483-ф/л від 02.03.2021 року виданою департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про відомості щодо реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси, посвідчується той факт, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № К5-45454-ф/л від 02.03.2021 року виданою департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про відомості щодо реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси, посвідчується той факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за одною адресою разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно декларації № 0001-К47Х-0T00 від 23.10.2019 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у сімейного лікаря в КНП « Дитяча міська поліклініка № 4 «Одеської міської ради».(а.с.14)

Як вбачається з акту обстеження умов проживання, здійсненого Службою у справах дітей Одеської міської ради від 05.11.2020 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 16.05.1982 року разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В висновку зазначено, що умови проживання задовільні, квартира чиста, охайна та доглянута. У дитини є окрема кімната, ліжко, шафа та одяг з іграшками в достатньої кількості.(а.с.28)

Згідно відповіді Служби у справах дітей Одеської міської ради від 29.04.2021 року № 06/5699 наданої ОСОБА_1 , вбачається, що служба у справах дітей не заперечує проти проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 (а.с.28)

Судом встановлено, що відповідно до довідки наданою ТОВ «ЦЕТЕХНО» від 01.06.2020 року вих. № 105, ОСОБА_1 , дійсно працює у ТОВ «ЦЕТЕХНО» на посаді секретаря підрозділу секретаріату з 01.10.2019 року відповідно до Наказу про прийом на роботу № 7-к від 30.09.2019 року і по теперішній час, а отже з огляду на це позивачка в змозі матеріально забезпечити себе і свою доньку. (а.с.21)

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до статті 19 СК України , при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього.

При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

У відповідності до ч.2 ст. 161 СК України , орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Висновки за результатами розгляду справи

Оцінюючи встановлене, подані докази, враховуючи зазначені вимоги закону, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, а також з огляду на визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, щодо необхідності задоволення вищезазначеного позову та визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 160, 161 СК України, 12, 13, 76-81, 89, 206 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, - задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , за місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Боярський