Рішення № 100468954, 21.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 жовтня 2021 року справа №640/18941/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони України (далі по тексту - позивач, МОУ)доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Департамент ДВС МЮУ)провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн. від 15 червня 2021 року ВП №64005142В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваної постанови відповідача, оскільки рішення суду виконане у повному обсязі, а саме повторно розглянуто питання щодо призначення допомоги, у відповідності вимогами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку №975 та наказу Міноборони №530.

Ухвалою від 12 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/18941/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання

Ухвалою від 11 серпня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та Департаменту ДВС МЮУ про залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив про відповідність оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства, оскільки боржник повторно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з тих же підстав, що досліджувались судом при ухваленні рішення, що не може вважатись належним виконанням цього рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №64005142 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 15 грудня 2020 року Харківським окружним адміністративним судом №520/819/2020, про зобов`язання МОУ повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав встановлення йому інвалідності на підставі довідки МСЕК від 28 жовтня 2015 року з урахуванням правової оцінки наданої судом в даному рішенні.

28 грудня 2020 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження у якій зобов`язав боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 лютого 2021 року ВП №64005142 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, на МОУ накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

За повторне невиконання без поважних причин рішення суду, державний виконавець постановою від 15 червня 2021 року ВП №64005142 наклав на МОУ штраф у розмірі 10 200,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Частинами першою, другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Досліджуючи питання виконання позивачем рішення суду та правомірність накладення штрафу, суд звертає увагу на таке.

Сторони визнають, що МОУ у встановлений строк, повідомило відповідача про виконання рішення суду та необхідність закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, позивач надав витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 грудня 2020 року №169, яким на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №520/819/2020 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 , у зв`язку з неподанням документів, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачений пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

В постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №520/819/2020 встановлено, що МОУ прийняло рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , зокрема з підстави неподання документу, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

У вказаному рішенні, суд дійшов таких висновків: «Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається наявних в матеріалах справи довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №106423 від 28.10.2015, довідки акта огляду МСЕК серії 12 ААА №459818 від 13.10.2017, а також з витягу Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України від 17.07.2015 №2639 вбачається, що у позивача по справі встановлено як поранення, контузія, так і захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

При цьому, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум при розгляді питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги позивачу не досліджувала питання щодо виплати грошової допомоги з приводу захворювання позивача, що пов`язано з виконання останнім обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії».

Суд звертає увагу, що витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 грудня 2020 року №169 не містить інформації, що під час повторного розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 досліджувались обставини встановлені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №520/819/2020, у тому числі, не надано оцінки документам, які свідчать про пов`язаність як поранень, контузії, так і захворювань ОСОБА_1 з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З наведеного вбачається, що позивач за результатами повторного розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 прийняв рішення з тих же підстав та не врахував висновків Другого апеляційного адміністративного суду, викладених в постанові від 23 вересня 2020 року у справі №520/819/2020, що свідчить про невиконання цього рішення суду.

Враховуючи, що позивач у строк, встановлений для добровільного виконання, вимог виконавчого документу не виконав, відповідач мав усі правові підстави для накладення штрафу, тому діяв на підставі, межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Відомостей про повне фактичне виконання рішення суду боржником на користь стягувача не надано, як не надано доказів на підтвердження поважності причин невиконання рішення суду у справі №520/819/2020 та повідомлення про відповідний факт державного виконавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у встановлений виконавцем строк рішення суду не виконав, тому оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу є правомірною.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов МОУ не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022);

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622).

Суддя В.А. Кузьменко