Рішення № 100468762, 20.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Київ № 640/2659/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2020 №1010

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Д11С у м. Києві від 29.01.2020 № 1010 «Про проведення фактичних перевірок» в частині проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКП11 НОМЕР_1 ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскаржувані у наказі №1010 не зазначено підстави для проведення перевірки саме стосовно ФОП ОСОБА_1 , у той час, як доповідна записка департаменту не є підставою для фактичної перевірки у розумінні ст. 80 ПК України; у наказі №1010 не зазначено дату початку перевірки; у наказі №1010 не зазначено тривалість перевірки; у наказі № 1010 не зазначено період діяльності ФОП ОСОБА_1 , який буде перевірятися; додаток №98, як є невід`ємна частини наказу, не підписаний керівником контролюючого органу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ містить дату видачі - 29.01.2020, найменування контролюючого органу - ГУ ДПС у м. Києві, підставу - доповідну записку Департаменту7 податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 28.01.2020 №75/26-15-05-09-01- 16. У пункті першому наказу вказано про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання ( згідно з додатками 1- 257) з питань дотримання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність ліцензій свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками. Так, у додатку до наказу 98, який є його невід`ємною частиною, зазначено зазначено найменування та реквізити суб`єкта перевірки, а саме: ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адресу об`єкта, перевірка якого проводиться - АДРЕСА_3, Крім того в додатку 98 чітко визначена мета проведення перевірки. Зазначено вид перевірки - фактична. Підстави для проведення перевірки визначені ПК України - п.п. 80.2.5, чітко визначена тривалість перевірки - 10 діб та дата її початку - 04.02.2020. Період діяльності який перевіряється - згідно ст. 102 ПК України ( тобто, в межах строку давності) Наказ підписано в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві, тобто уповноваженою на те особою, та скріплено печаткою контролюючого органу. При цьому відповідно до законодавства в наказі є посилання на додаток, а в додатку є посилання на наказ. Відтак, наказ №1010 від 29.01.2020 оформлено з урахуванням всіх обов`язкових реквізитів, відповідно до чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що призначаючи фактичну перевірку позивача в порядку здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тю тютюнових виробів, пального фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань, у той час. як фактично, оскаржуваним наказом в цілому та додатком №98 зокрема, відповідач штучно та безпідставно розширив межі питань, які підлягають перевірці на підставі такого наказу. При цьому, жодних доказів на підтвердження правомірності проведення перевірки позивача з питань, які лежать поза межами п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, відповідачем не надано, що свідчить про невідповідність оскаржуваного наказу положенням ПК України щодо підстав для проведення фактичної перевірки позивача. Крім того, на думку позивача, доповідна записка від 28.01.2020 №75/26-15-05- 09-01-16 не містить інформації про існування обґрунтованих підстав для проведення податкового контролю позивача саме у формі фактичної перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання та перебуваю на податковому обліку у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

29.01.2020 в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві Багмет Н. прийнято наказ №1010 «Про проведення фактичних перевірок», яким доручено проведення протягом лютого 2020 року фактичних перевірок суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-257) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Правовою підставою проведення перевірки у наказі визначено п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.5 ст. 80 глави 8 розділу II ПК України.

Фактичною підставою для проведення перевірки вказано доповідну записку Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 28.01.2020 №75/26-15-05-09- 01-16 (п. 1 наказу №1010).

У відповідності до вищевказаного наказу ГУ ДПС у м. Києві, були видані наступні) направлення від 04.02.2020 №840/26-15-05-09-01 та від 04.02.2020 №841/26-15-05-09-01.

04.02.2020 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві Мургою Р.Я. та Сидоренком А.В. з метою проведення фактичної перевірки, вручення ФОП ОСОБА_1 копії наказу про проведення фактичної перевірки здійснено виїзд до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

04.02.2020 адвокат позивача - Нікітчина Альона Олександрівна відмовилися від допуску до фактичної перевірки, про що складено відповідний акт.

Вважаючи наказ №1010 «Про проведення фактичних перевірок» протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У відповідності з п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посилаючись на протиправність оскаржуваного наказу позивач зазначає, що при пред`явленні посадовими особами контролюючого органу оскаржуваного наказу на проведення фактичної перевірки представником позивача було встановлено невідповідність оформлення наказу вимогам, визначеним п.81.1 ст.81 ПК України, а саме в додатоку до оскаржуваного наказу відсутній підпис керівника, в наказі відсутній період, що перевіряється та підстави для проведення перевірки. За таких підстав, користуючись встановленим податковим законодавством правом платника податків, перевіряючих не було допущено до перевірки.

Так, згідно пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

На думку суду, контролюючий орган у наказі має чітко визначити, яке саме звернення та якого органу слугувало підставою проведення фактичної перевірки конкретного суб`єкта підприємницької діяльності, за можливості надати копію цього звернення з метою ознайомлення цього суб`єкта зі змістом перевірки тощо. Невиконання визначених вимог призводить до порушення положення ст. 17 ПК України, якими визначенні права платника податків, в тому числі, при проведенні контролюючим органом перевірки.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу правовою підставою для проведення перевірки слугувала доповідна записка Департаменту податкових перевірок трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у м. Києві управління контролю за розрахунковими операціями від 28.01.2020 №75/26-15-05-09-01-16.

Отже, підстави проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 п.п. 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України повинні бути пов`язані виключно із фактом отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.

Однак, в наявній у справі доповідній записці від 28.01.2020 №75/26-15-05-09-01-16, як і в спірному наказі не вказано, яка інформація була отримана відповідачем щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана, посилання відповідача на здійснення ним функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як на самостійну та достатню підставу для проведення фактичної перевірки, суд вважає помилковими, оскільки таке тлумачення цієї норми повністю нівелює необхідність існування обов`язкових умов, передбачених п. 80.2 ст. 80 ПК України для проведення фактичних перевірок.

Зазначені обставини дають суду підстави вважати, що спірний наказ не відповідає положенням ПК України щодо його змісту, що є достатньою підставою для його скасування та задоволення позовних вимог.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 29.01.2020 № 1010 «Про проведення фактичних перевірок» в частині проведення фактичної перевірки щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 .

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур