Рішення № 100467947, 21.10.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7856/21

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 3215 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 3215 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно (відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі) та компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період 2016-2019 років.

Покликається на те, що під час проходження служби він набув статус учасника бойових дій, однак додаткова відпустка йому, як учаснику бойових дій, не надавалась. При звільненні зі служби йому не була виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період 2016-2019 років та компенсація за неотримане речове майно. На його звернення про виплату коштів він отримав відповідь-відмову, з якою не погоджується.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві відповідач посилається на те, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки позивачу не виплачувалась, оскільки під час дії особливого періоду в державі надання військовослужбовцям окремих видів відпусток, передбачених законодавством, тимчасово припиняється. Зважаючи на це, грошова компенсація виплачена бути не могла. Крім того, під час розрахунку при звільненні позивач не звертався з відповідним рапортом про грошову компенсацію за речове майно та невикористані дні додаткової відпустки. Оскільки на момент звільнення спір був відсутній, дії відповідача вважає правомірними, просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 05.07.2016 позивача було прийнято на військову службу.

Наказом командира військової частини А3215 № 140 від 04.07.2019 позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення, проведений розрахунок.

Під час служби позивач отримав статус та посвідчення учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 02 березня 2017, яка є у справі. З моменту набуття статусу учасника бойових дій у позивача виникло право на додаткову відпустку та відповідну компенсацію за неї.

Питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості не отриманого речового майна, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки під час звільнення зі служби вирішене не було, що відповідачем не спростовується.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178)

Абзацом першим п.2 Порядку №178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Згідно з п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Аналіз норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців 1,3 пункту 242 Положення №1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178 в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, свідчить про те, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого ним під час служби речового майна.

Одночасно з цим, застосовування в п. 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення періоду проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Тому за військовослужбовцями після звільнення їх з військової служби зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить і те, що у пункті 4 Порядку №178 передбачене застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів ( правова позиція Верховного Суду у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 11.09.2019 у справі №825/1104/17)

Судом встановлено, що відповідно до довідки №17 від 09.04.2021 речове майно, що належить до видачі позивачу, становить 25 предметів загальною вартістю 6952,09 грн.

Оскільки позивач звернувся до Військової частини А3215 про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно, ним були вчинені необхідні дії з метою вирішення цього питання. Доводи стосовно неможливості проведення компенсації, викладені відповідачем у відзиві, суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують наявності відповідного права особи, яке вона набула за час проходження служби і яке є однією з гарантій статусу військовослужбовця.

Зважаючи на це, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, суд зазначає наступне.

Згідно з п.12 статті 12 Закону №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Стаття 4 Закону України від 05 листопада 1996 року Про відпустки передбачає у тому числі інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Як вбачається з п.17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток (...), припиняється.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та від 06 грудня 1991 року №1932-XII Про оборону України (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно). Згідно зі ст.1 Закону №1932-XII особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток.

Однак Законом №2011-XII не передбачене припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку військовослужбовець - учасник бойових дій набув за період проходження ним військової служби. Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, особа не втрачає саме право на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізоване у один із таких способів:

1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;

2) грошова компенсація відпустки.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР Про відпустки.

Відтак, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки.

Норми Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуте під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації (правова позиція, висловлена у Зразковому Рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №620/4218/18, яке залишене в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року) Також аналогічні висновки були зроблені у справі №620/4218/18 Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019.

Зважаючи на це, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні вказаної додаткової відпустки. Суд звертає увагу на те, що виплата компенсації повинна була бути здійснена під час остаточного розрахунку зі служби незалежно від того, чи звертався військовослужбовець з відповідною окремою заявою ( рапортом) про виплату чи ні.

Як видно з позову, позивач зазначає періодом виплати компенсації 2016-2019 роки, хоча статус учасника бойових дій він набув у 2017 році. Оскільки право на вказану відпустку особа набуває лише після офіційного підтвердження відповідного статусу учасника бойових дій під час проходження військової служби в особливий період, право на додаткову відпустку позивач набув у 2017 році. Враховуючи це, у військової частини виник обов`язок нарахувати та виплатити позивачу вказану компенсацію за 2017 -2019 роки.

Оскільки відповідач не довів правомірність бездіяльності щодо невиплати позивачу відповідних компенсацій, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3215 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Визнати протиправною відмову Військової частини А3215 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне до видачі та неотримане під час служби речове майно (відповідно до довідки №17 від 09.04.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі)

Зобов`язати Військову частину А 3215 виплатити ОСОБА_1 :

- грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2017-2019 роки, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- грошову компенсацію за належне до видачі та неотримане під час служби речове майно (відповідно до довідки №17 від 09.04.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі)

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 жовтня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А 3215 (вул. Дубовецька, 1,Тернопіль,46002 , код ЄДРПОУ - 26614633)

Головуючий суддя І.С. Козачок