Рішення № 100466543, 20.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 р. № 400/3469/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 39 102, 30 грн., зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - позивач, ГУ ДПС в Миколаївській області) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2017-2019 роки у розмірі 39 102, 30 грн. на користь Державного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом становить 39 102, 30 грн. Заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті: нарахування згідно податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403 на суму 11 276, 80 грн., податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 на суму 13 119, 85 грн. та податкового повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403 на суму 14 705, 65 грн. Вказана заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року позовну заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.06.2021 року на виконаня ухвали суду від 24.05.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнення до позовної заяви (уточнену позовну заяву) із зазначенням в її прохальній частині періоду, за який підлягає стягненню сума податкового боргу у розмірі 39 102, 30 грн.; виду податку, за яким виник податковий борг; особи, на користь якої підлягає стягненню сума податкового боргу.

Ухвалою від 14.06.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3469/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403.

Зустрічний позов обгрунтовано тим, що нежитлова будівля - склад, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, не є об`єктом оподаткування згідно пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським виробником. Позивач вважає, що відповідачем були грубо порушенні її права та інтереси, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 06.07.2021 року суд прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403, об`єднав в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403 з первісним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 39102,30 грн., перейшов до розгляду справи №400/3469/21 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 18 серпня 2021 року.

11.08.2021 року за вх. № 18824 до Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшов відзив на зустрічний позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, контролюючий орган вказав, що відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з Реєстром прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 352,4 кв.м. Вказав, що правовою підставою для застосування до особи пільг зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є одночасна сукупність наступних умов: 1) призначення будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. При цьому, ПК України регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи. Зазначив, що фізична особа ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець, що здійснює господарську діяльність, та не надає до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи, як громадянин, який отримує доходи від здійснення сльськогосподарьскої діяльності, не є сільськогосподарським товаровиробником, тому норми зазначених пунктів щодо надання пільги відносно об`єктів нежитлової нерухомості не звільняють від сплати податку на нерухоме майно за зазначений об`єкт. У зв`язку з чим, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403, від 20.05.2019 року № 0057152-5005-1403, які отримані ОСОБА_1 особисто згідно корінців рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та скасуванню не підлягають.

Ухвалою від 18.08.2021 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/3469/21 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 22.09.2021 року.

Ухвалою від 22.09.2021 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 39 102, 30 грн., зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403 та призначив справу № 400/3469/21 до судового розгляду по суті на 22 вересня 2021 року на 15:00 год.

В судовому засіданні, призначеному на 22.09.2021 року, ОСОБА_1 підтримала зустрічний позов в повному обсязі.

Представник Головного управління ДПС у Миколаївській області в судове засідання, призначене на 22.09.2021 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявила про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд клопотання ОСОБА_1 задовольнив та на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності від 20.08.2009 року № 49 ОСОБА_1 володіє на праві власності 1/1 нежитловою будівлею - склад цибулі, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 352, 4 кв.м.

Так, відповідно до рішення Баловненської сільської ради від 02.02.2016 року №4 ставка податку на 2017 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена у розмірі 1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року). Оскільки станом на 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата становила 3200 грн., відповідно ставка податку 32 грн. за 1 кв.м.

ГУ ДПС в Миколаївській області 27.04.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0107528-1302-1403, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 11 276, 80 грн.

Відповідно до рішення Баловненської сільської ради від 15.02.2017 року №3 ставка податку на 2018 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена у розмірі 1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року). Оскільки станом на 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата становила 3723 грн., відповідно ставка податку 37,23 грн. за 1 кв.м.

ГУ ДПС в Миколаївській області 20.05.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0111489-5006-1403, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік в сумі 13 119, 85 грн.

Відповідно до рішення Баловненської сільської ради від 27.06.2018 року №2 ставка податку на 2019 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена у розмірі 1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року). Оскільки станом на 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата становила 4173 грн., відповідно ставка податку 41,73 грн. за 1 кв.м.

ГУ ДПС в Миколаївській області 20.05.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0057152-5005-1403, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік в сумі 14 705, 65 грн.

Враховуючи те, що податковий обов`язок щодо сплати узгоджених сум грошових зобов`язань у встановлені законодавством строки ОСОБА_1 не виконано, ГУ ДПС в Миколаївській області звернулося з даним позовом до суду.

Разом з тим, не погоджуючись з первісним позовом про стягнення податкового боргу та податковими повідомленнями-рішеннями від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403, ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами стосується питань оподаткування.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Відповідно до пп.5.2, 5.3 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Разом з тим, ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» визначено правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб`єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов`язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» визначено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Отже, аналіз вказаних норм законодавства регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи чи фізичної особи, які здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник, що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис", Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19).

Окрім того, Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Слід зауважити, що встановлена пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис").

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 року у справі № 500/2782/18.

Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, слід встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 4824880400:02:008:0154), загальною площею 3,75 га, що розташована на території Баловненської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 067645.

Крім того, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 4824880400:02:007:0173), загальною площею 0,1700 га, що розташована на території Баловненської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 648189.

Разом з тим, ОСОБА_1 належить на праві власності 1/1 нежитловою будівлею - склад цибулі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 352, 4 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.08.2009 року № 49.

ОСОБА_1 пояснила суду, що вказана будівля нею використовується для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції.

При цьому, податковим органом не спростовано використання позивачем зазначеної будівлі у сільськогосподарській діяльності.

Враховуючи встановлені обставини у цій справі, суд визнає, що нежитлова будівля склад цибулі площею 352,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 6 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справах Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та Серков проти України (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року, ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги податкового законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Оскільки нерухоме майно, а саме склад цибулі за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві власності, використовується в господарській діяльності позивача для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції, що не спростовано відповідачем, суд доходить висновку, що вказане приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подачу зустрічного позову майнового характеру у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції № 18813-1030809-43127 від 05.07.2021 року.

Таким чином, оскільки вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 908, 00 грн.

Щодо позовних вимог Головного управління ДПС в Миколаївській області, викладених у первісному позові, суд зазначає наступне.

Як вставновлено судом раніше, фізична особа ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, а відтак відповідно до п.п. 266.1.1 п.266.1 ст. 266 та п.п. 269.1.1 п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку податкової заборгованості за ОСОБА_1 числиться податкова заборгованість за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом в розмірі 39 102, 30 грн.

Вказаний борг нараховано відповідачу згідно податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 повністю шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403, тому відсутні підстави для задоволення позову ГУ ДПС в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 39 102, 30 грн. - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року № 0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року № 0057352-5005-1403.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) судові витрати у сумі 908, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.10.2021 року.

Суддя Г. В. Лебедєва