Рішення № 100465704, 20.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2071/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточнених позовних вимог),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 31.03.2021 №921060811787 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії із 01.04.2021 в частині її розрахунку в розмірі 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної в довідці Закарпатської обласної прокуратури №21-31-вих.2021 від 17.03.2021 та в частині застосування обмеження максимального розміру виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.04.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної в довідці Закарпатської обласної прокуратури №21-31-вих.2021 від 17.03.2021, без обмеження максимального розміру її виплати десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2012 року він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з максимального розміру 80% заробітної плати. У зв`язку зі збільшенням розміру складових заробітної плати працівників органів прокуратури 17 березня 2021 року він звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії, до якої долучив відповідну довідку прокуратури Закарпатської області від 17.03.2021. Однак органом Пенсійного фонду України проведено перерахунок його пенсії з розрахунку 60% суми заробітної плати та з обмеженням її максимального розміру. Тобто фактично відповідач з власної ініціативи всупереч норм чинного законодавства зменшив розмір належної до виплати пенсії. Вважає, що вказаним рішенням орган Пенсійного фонду України порушив норми ст. 58 Конституції України та його право на належний рівень пенсійного забезпечення.

22 червня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №0700-0802-7/23251 від 15.06.2020, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує. Зокрема, підтверджує те, що позивач до проведеного у 2021 році перерахунку отримував пенсію на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 80% заробітної плати. Разом з тим, 14 жовтня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про прокуратуру», відповідно до якого пенсія працівникам органів прокуратури призначається в розмірі 60% суми місячної заробітної плати, а не 80%, як це було раніше. Конституційним Судом України надано офіційне тлумачення положень ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якого до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Вважає, що законодавцем передбачена можливість зменшення розміру пенсії після проведеного перерахунку внаслідок змін у законодавстві. Зокрема, на залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011. Зазначене відповідає також практиці Європейського суду з прав людини.

06 серпня 2021 року позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги виклав в наступній редакції: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 31.03.2021 №921060811787 та від 27.07.2021 №921060811787 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії в частині її розрахунку в розмірі 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної, відповідно, у довідці Закарпатської обласної прокуратури №21-31-вих.2021 від 17.03.2021 та у довідці прокуратури Закарпатської області №18-26-вих.2020 від 27.02.2020, а також в частині застосування обмеження максимального розміру виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 13.12.2019 по 31.03.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної в довідці Закарпатської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 27.02.2020 №18-26-вих.2020, а з 01.04.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної в довідці Закарпатської обласної прокуратури №21-31-вих.2021 від 17.03.2021, без обмеження максимального розміру її виплати десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією.

Подану заяву аргументує тим, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.07.2021 дізнався про проведення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №260/654/20 перерахунку його пенсії за період з 13.12.2019 по 31.03.2021 в розмірі 60% заробітної плати з обмеженням її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) працював в органах прокуратури.

Згідно з протоколом Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області №1250 від 05 жовтня 2012 року ОСОБА_1 з 28 вересня 2012 року призначено пенсію за вислугу років на підставі норм ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 80% від заробітної плати.

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років, до якої долучив довідку прокуратури Закарпатської області від 27.02.2020 №18 26-вих 2020 про розмір заробітної плати за нормами законодавства, чинними станом на 06.09.2017 та відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7 р(ІІ)/2019.

Рішенням № 92106811787 від 06.03.2020 ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі вищезазначеної довідки.

Не погоджуючись із зазначеним рішення органу Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 оскаржив таке в судовому порядку.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року №260/654/20 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №92106811787 від 06.03.2020 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 27.02.2020 за №18 26-вих 2020, з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Закарпатській області задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі №260/654/20 скасовано в частині визначеного відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , та в цій частині прийнято постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги щодо перерахунку пенсії, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 ГУ ПФУ в Закарпатській області 27 липня 2021 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року з розрахунку 60% заробітної плати. Окрім того, при проведенні перерахунку такої органом Пенсійного фонду України застосовано обмеження її граничного розміру.

Окрім того, ОСОБА_1 подав до ГУ ПФУ в Закарпатській області довідку Закарпатської обласної прокуратури №21-31-вих.2021 від 17.03.2021 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, станом на 15 березня 2021 року.

На підставі зазначеної довідки ГУ ПФУ в Закарпатській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2021 року, при якому також враховано 60% суми місячної заробітної плати та обмежено максимальний її розмір.

Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення розміру відсотків заробітної плати, з яких здійснюється обчислення його пенсії, та обмеження максимального розміру такої протиправними та таким, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України «Про прокуратуру».

Так, на час призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789), відповідно до якої право на пенсійне забезпечення за вислугу років мають прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Так, при первинному призначенні пенсії ОСОБА_1 в 2012 році таку встановлено з розрахунку 80% суми заробітної плати.

Спірні правовідносини виникли з приводу проведеного в 2021 році перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зниженням відсоткового значення заробітної плати, з якої проводиться розрахунок пенсії, до 60%. При цьому правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує нормами ст. 86 Закону України Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697).

Оцінюючи правомірність дій суб`єкта владних повноважень з вищенаведених мотивів, суд зазначає наступне.

З 15 липня 2015 року Закон №1789 (окрім положень ч.ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1) втратив чинність на підставі Закону №1697, у зв`язку з чим з вказаної дати питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульовано ст. 86 останнього.

Так, ч. 2 ст. 86 Закону №1697 визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Отже, з набранням чинності положень Закону №1697 законодавцем обмежено відсотковий розмір заробітної плати, з якої здійснюється обчислення пенсії працівників прокуратури, 60% при їх призначенні.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону №1697 (в редакції з врахуванням рішення Конституційного Суду України №7-р9(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення ч. 2 ст. 86 Закону №1697, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 60 відсотків заробітної плати, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 15 липня 2015 року, тобто дати набрання чинності Закону №1697, та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. В свою чергу законодавчі норми, що унормовують порядок проведення перерахунку пенсій працівників органів прокуратури, не регламентують та не змінюють відсоткове співвідношення розміру пенсії та заробітної плати, що було встановлено при призначенні пенсії.

Норми ст. 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

У своєму рішенні від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Імперативність даної норми, з метою застосування до спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру заробітної плати працівників органів прокуратури, згідно з положеннями Закону, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру відсоткового співвідношення пенсії до заробітної плати у розмірі 80%, з якого і повинен бути проведений відповідний перерахунок.

При цьому суд зауважує, що незважаючи на неодноразове проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 після набрання чинності Закону №1697, органом Пенсійного фонду України до березня 2021 року застосовувалося відсоткове значення заробітної плати у розмірі 80%. Поряд з цим, відповідач не наводить жодних аргументів причин зміни такого значення саме з березня 2021 року.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 Конституційний Суд України прямо зазначив, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Більше того, право на мирне володіння кожною фізичною або юридичною особою своїм майном гарантується також ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

З огляду на викладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивача в 2021 році має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 травня 2018 року у справі №308/11498/16-а, від 29 квітня 2020 року у справі №490/5366/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність рішень ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 80% від відповідних сум заробітної плати на 60%, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо застосування обмеження максимального розміру виплати пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок, суд зазначає наступне.

На час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону №1789.

Відповідно до ч. 14 ст. 50-1 Закону №1789 (в редакції, чинній на момент призначення пенсії ОСОБА_1 ) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Зазначені вище положення не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а та від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19. Окрім того, у постанові від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20 Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності рішення органу Пенсійного фонду України щодо обмеження пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, не знайшов підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

Як встановлено п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).

Судом встановлено, що пенсія ОСОБА_1 була призначена з 28 вересня 2012 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, а тому положення п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» такого законодавчого акту не можуть поширюватися на спірні правовідносини.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, з прийняттям Закону №1697 положення ч. 14 ст. 50-1 Закону №1789 втратили чинність, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Разом з тим положення Закону №1697 також містять норми щодо обмеження максимального розміру пенсії. Так, згідно абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697 (в редакції станом на день проведення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Вказані положення Закону №1697, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають застосуванню.

Таким чином, суд вважає, що на момент проведення перерахунку пенсії позивачу законодавчими нормами були встановлені обмеження максимального розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду з приводу спору в подібних правовідносинах, висловлену в ухвалі Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №400/6132/20.

Так, зокрема, Верховний Суд звернув увагу на неодноразовий касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону №1789, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону №1697.

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а).

Суд також враховує, що у п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Окрім того, право держави встановлювати законодавчі обмеження щодо розміру соціальних виплат узгоджується також з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України», в якому суд, розглянувши скаргу, зазначив, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними рішень ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо застосування обмеження максимального розміру виплати пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії (з урахуванням уточнених позовних вимог) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 31.03.2021 №921060811787 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії в частині її розрахунку в розмірі 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Закарпатської обласної прокуратури №21-31-вих.2021 від 17.03.2021.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27.07.2021 №921060811787 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії в частині її розрахунку в розмірі 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці прокуратури Закарпатської області №18-26-вих.2020 від 27.02.2020.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 13.12.2019 по 31.03.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної в довідці Закарпатської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) №21-31-вих.2021 від 17.03.2021 з рахуванням проведених виплат.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.04.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з розархунку 80% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної в довідці прокуратури Закарпатської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 27.02.2020 №18-26-вих.2020 з урахуванням проведених виплат.

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 454,00 гривень (Чотириста п`ятдесят чотири гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017).

СуддяР.О. Ващилін