Рішення № 100462302, 18.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 р. Справа№200/10004/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

6 серпня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, яка викладена в листі Костянтинівського міського відділу Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку із досягненням 16 - річного віку паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ без надання згоди на обробку персональних даних.

В обґрунтування позову зазначає, що по досягненню її донькою ОСОБА_2 16 -років позивач з донькою звернулися до Слов`янського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою про видачу їй паспорту у формі книжечки. Відповідачем у видачі паспорту відмовлено, вказано, що паспорт видається на підставі рішення суду. Позивач зазначає, що її дочка не бажає мати документ у формі картки, його оформлення та видача спричиняє втручання в особисте життя, наполягає на тому, що особа має право отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.

Вважає, що діями, які полягають у відмові в оформленні паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права її доньки, тим самим позбавивши її документа, що підтверджує громадянство України та підтверджує особу власника.

03 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Заявниця не надала під час звернення рішення суду про видачу їй паспорту у формі книжечки, у зв`язку з чим підстав для видачі такого документу не було.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11серпня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.20-21/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку із перебуванням судді Зеленова А.С. у відпустці з 9 вересня 2021 року розгляд справи здійснюється одразу після виходу судді із відпустки.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 11/.

25 травня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до міграційної служби із заявою щодо видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, у зв`язку з досягненням 16-річного віку/а.с.10/.

Листом Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області № А-29/6/1442-21/1402.49/27-21 від 19 червня 2021 року доньці позивача було повідомлено ОСОБА_2 , що відділ може оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки у разі подання заявником оригіналів документів, визначених Тимчасовим порядком, зокрема заяви встановленого зразка, та рішення суду, яке набрало законної сили/а.с. 7-8/.

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у видачіїї доньці паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, тому звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частинами 1 та 2 ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, згідно з яким неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В питанні, що стосується позивача, відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Так, Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Виходячи з наведених норм законодавства особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус» (далі по тексту - Закон № 5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно із п. 3 ч. 7 ст. 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо, зокрема, заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі по тексту - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з п. 2 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Відповідно до п.п. 3, 8 Положення №2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 12 Положення № 2503-XII визначено, що видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Згідно з п. 13 цього Положення для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

За видачу паспорту справляється державне мито (п.14 Положення № 2503-ХІІ).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302)затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанова № 302 установлено, що:

прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється;

паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VIна відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції. Велика Палата дійшла висновку про протиправність відмови у видачі особі паспорту у формі книжечки у разі побоювання останньої, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, оскільки така відмова становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного вище та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17, суд вважає, що будь-яка особа має право на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-XII, а відмови у видачі останньої з підстав, зокрема, проаналізованих Великою Палатою Верховного Суду, є протиправними.

У листі відповідача від 19.06.2021 у відповідь на заяву про видачу паспорту у формі книжечки ОСОБА_2 вказано, що територіальні підрозділи ДМС можуть оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки у разі подання заявником документів, визначених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (далі Порядок № 456), та рішення суду, яке набрало законної сили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398(далі Постанова № 389) внесено зміни (доповнено абзацом 5) до пункту 3постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, відповідно до яких Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Так, згідно з п.1 розділу І Порядку № 456 цей Тимчасовий порядок розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення №2503-XII та визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 розділу І Тимчасового порядку № 456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 415«Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185».

За приписами п.п. 4, 5 розділу І Тимчасового порядку № 456, оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

Згідно з п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Відповідачем у відповіді на звернення доньки позивача за оформлення паспорту у формі книжечки в листі від 27.05.2021 вказано, що відділ може оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки у разі подання заявником документів, визначених Тимчасовим порядком, та на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Втім, у листі взагалі не зазначено про конкретний результат розгляду (відмову або задоволення), всупереч ст. 16 Закону № 5492-VI відповідачем не прийнято рішення за наслідком розгляду заяви позивача, а надано лише лист в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї статті Кодексу у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім цього, станом на час звернення дочки позивача за паспортом у формі книжечки Положення № 2503-ХІІ було та є чинним. Пунктом 13 цього Положення визначено перелік документів, що мають подаватись для одержання паспорту громадянина у формі книжечки: заяву, свідоцтво про народження, дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Відповідачем не оспорюється факт надання ОСОБА_1 цих документів, їх подання вбачається з її заяви.

Таким чином, заявником надано повний пакет документів для отримання паспорту, що визначений Положенням № 2503-ХІІ.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) викладено висновки про можливість застосування до питання видачі паспорту громадянина України у формі книжечки Положення № 2503-ХІІ у разі бажання особи отримати документ такого зразку.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною відмови у видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1993 № 2503-ХІІ та наявність підстав для їх задоволення.

Частиною 4статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки під час розгляду справи судом не встановлено наявності підстав для відмови у видачі позивачу паспорту, відповідач не має будь-яких інших законних варіантів поведінки, аніж видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт відповідно до Положення № 2503-ХІІ, що свідчить про відсутність в даному випадку у відповідача дискреційних повноважень.

Беручи до уваги висновки про наявність у ОСОБА_2 права на отримання паспорту у формі книжечки, а також протиправність відмови у його видачі, не встановлення інших підстав для відмови у видачі паспорту, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про зобов`язання оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та наявність підстав для їх задоволення.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача оформити паспорт без надання згоди на обробку персональних даних, суд зауважує, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі доньці позивача паспорта у формі, визначеній Положенням № 2503-ХІІ, на підставі якого такий паспорт має бути виданий відповідачем на виконання рішення суду, не передбачено відібрання згоди на обробку персональних даних при його видачі. Станом на теперішній час немає підстав вважати, що паспорт буде виданий із обробкою персональних даних.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (вул. Георгіївська,30а, м. Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 37841728) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Костянтинівського міського відділу у видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (вул. Георгіївська, 30а, м. Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 37841728) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) 00 копійок на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 18 жовтня 2021 року. Повне судове рішення складено та підписано 21 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов