Рішення № 100461880, 24.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року Справа № 160/12167/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1314, Військової частини А3750 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1314, Військової частини А3750, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А1314 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 09.11.2018 року по 26 березня 2021 року;

- зобов`язати військову частину А1314 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.11.2018 року по 26.03.2021 року та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості однією сумою;

- зобов`язати військову частину А3750 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.11.2018 року по 26.03.2021 року та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості однією сумою.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що військова частина А1314 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 160/5973/20 виплатила йому 26.03.2021 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік. На думку позивача, у зв`язку з несвоєчасним проведенням повного розрахунку з останнім, відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.11.2018 року по 26.03.2021 року та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості однією сумою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 адміністративний позову у справі 160/12167/21 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.09.2021 від військової частини А3750 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 по справі № 160/5973/20 виконано шляхом зарахування на картковий рахунок позивача грошової суми у розмірі 26130,12 грн.

06.09.2021 до суду надійшов відзив на позов від військової частини А1314 з аргументами аналогічними доводам викладених у відзиві військової частини А3750.

07.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1314.

На підставі наказу ТВО командира військової частини А1314 від 09.11.2018 року №260 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини з 09.11.2018 року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.09.2015р. позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1314 у відношенні до ОСОБА_1 , щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 р., 2016 р., 2017 р., 2018 р., виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Військову частину А1314 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 р., 2016 р., 2017 р., 2018 р., виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

26.03.2021 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 по справі № 160/5973/20 відповідачем виплачено на картковий рахунок позивача грошову суму розмірі 26130,12 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Верховний Суд в постанові від 31.10.2019 року по справі №825/598/17 за позовом військовослужбовця до Військової частини А2622 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, дійшов висновку, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця - військової частини, за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику-військовослужбовцю всіх належних сум.

З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховного Суду прийшов до висновку про можливість застосування норм статті116та117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини - 09.11.2018 року та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 26.03.2021 року, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Проте ані відповідачем ані позивачем не надано до суду відомостей про грошове забезпечення останнього, зокрема, про середній заробіток.

Суд звертає увагу, в даній адміністративній справі, вимоги статей 116, 117 КЗпП щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача застосовується виключно до компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 року у сумі 26130,12 грн.

Суд зауважує, що в порівнянні із виплаченою позивачу сумою компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій при звільненні в розмірі 26130,12 грн., суму компенсації за несвоєчасний розрахунок за період з 09.11.2018 року по 26.03.2021 року є в значно більшому розмірі, та не може бути співмірною, оскільки вона перевищує суму такої компенсації.

Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений у постанові від 30.10.2019.

Враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає перерахуванню та виплаті позивачу у розмірі, що дорівнює сумі компенсації за невикористану додаткову відпустку, а саме – 26130,12 грн.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А 1314, А 3750 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З приводу вимог про компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості, суд зазначає, що зазначена вимога заявлена передчасно, тобто на урегулювання спору який може виникнути у майбутньому.

Проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів відноситься до повноважень відповідача. Позивач не звертався з вимогою до відповідача про проведення компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості, таким чином, право позивача щодо визначення суми для проведення компенсації не є порушеним на час звернення до суду, а суд при розгляді справи не вправі перебирати на себе повноваження військової частини та самостійно визначати кількісні показники та інші відповідні конкретні умови для нарахування та виплати компенсацію втрати частини доходів, оскільки в іншому випадку порушується принцип дискреційних повноважень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, та матеріалів справи, враховуючи відсутність відзиву щодо суті спору, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 9, 73-77, 90, 241-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини А 1314 (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, б. 42, код ЄДРПОУ: 08314614), Військової частини А3750 (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, б. 42, код ЄДРПОУ: 08381154) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А1314 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 09.11.2018 року по 26.03.2021 року.

Зобов`язати військову частину А1314 та військову частину А3750 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.11.2018 року по 26.03.2021 року у розмірі 26130,12 грн.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко