Рішення № 100461662, 09.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Справа № 160/12604/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене відповідачем повідомленням про розгляд звернення за вих. №16277-13581/Б-01/8-0400/21 від 18.05.2021 в частині відмови зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача теоретичних дисциплін у Дитячій музичній школі № 2 м. Дніпродзержинська, яка з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м. Кам`янського» Кам`янської міської ради;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача теоретичних дисциплін у Дитячій музичній школі № 2 м. Дніпродзержинська, яка з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», а з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м. Кам`янського» Кам`янської міської ради та нарахувати і виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв`язку з тим, що вона має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком згідно з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України 1058-ІV.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що позивачу з 25.04.2020 призначено пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 07.05.2021 позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, позивачу було відмовлено у такій виплаті з підстав відсутності посади викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу в Розділі І «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Таким чином, позбавлення позивача права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення, з огляду на відсутність місця її роботи у переліку, затвердженому Постановою №909 є таким, що порушує її конституційні права на соціальний захист, гарантовані державою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи по суті вирішено розпочати з 17 серпня 2021 року; витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено строк для їх подання до 17.08.2021; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Вказана ухвала від 02.08.2021 передана 04.08.2021 нарочно для отримання відповідачем та отримана ним 05.08.2021, отже строк на надання відзиву до 20.08.2021.

17.08.2021 засобами електронного зв`язку та 20.08.2021 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення витребуваних судом доказів до матеріалів справи.

Відповідно до частини 6 статті 120 КАС України встановлено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд вказує, що відповідно до вимог статті 263 КАС України, розгляд справи мав відбутись до 01.09.2021, проте, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. в період з 25.08.2021 по 08.09.2021 у відпустці, розгляд справи відбувся у перший робочий день – 09.09.2021.

З огляду на вищенаведене, судом продовжено відповідачу строк для надання відзиву до кінця терміну розгляду справи встановленого судом, з урахуванням поштового перебігу, для забезпечення права відповідача на подання відзиву.

03.09.2021 до суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування своєї позиції щодо виплати грошової допомоги в розмірі десяти пенсій відповідач зазначив, що в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посада викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу, на якій працює позивач, не передбачено, тому на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 права не має.

Стосовно вимог позивача по зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача теоретичних дисциплін у Дитячій музичній школі № 2 м. Дніпродзержинська, яка з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», а з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м. Кам`янського» Кам`янської міської ради відповідач вказав, що згідно з п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м. Кам`янського» Кам`янської міської ради відноситься до позашкільного навчального закладу, проте посада викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу не передбачає права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує з 25.04.2020 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданої 23.09.1980, підтверджено стаж роботи на посаді викладача теоретичних дисциплін з 01.08.1980 в Комунальному навчальному закладі культури «Школа мистецтв м.Кам`янського» Кам`янської міської ради.

Відповідно до довідки № 46 від 04.06.2020 та трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 23.09.1980 судом встановлено, що:

- згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради № 97-6/ХХІІІ від 31.03.1999 Дитяча музична школа № 2 з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв»;

- згідно з рішенням Кам`янської міської ради № 484-10/VІІ від 30.09.2016 Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв» з 01.11.2016 перейменовано в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м.Кам`янського» Кам`янської міської ради.

07.05.2021 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про здійснення нарахування та виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV.

Листом №16277-13581/Б-01/8-0400/21 від 18.05.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Підставою для відмови стало те, що, на думку відповідача, згідно з документами пенсійної справи, з 01.08.1980 по день досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді викладача теоретичних дисциплін в Комунальному навчальному закладі культури «Школа мистецтв м.Кам`янського» Кам`янської міської ради. Згідно з п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м.Кам`янського» Кам`янської міської ради відноситься до позашкільних навчальних закладів. Оскільки, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 посада викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу не передбачена, права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивач не має.

Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у вказаній виплаті, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Між сторонами наявний спір щодо спеціального страхового стажу, що визначає право позивача на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі – Закон №1788-ХІІ) та грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади га органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років. для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок №1191).

Згідно з п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі – Постанова № 909).

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-ІV) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (№1058-ІV), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (№1788-ХІІ), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII позашкільна освіта разом із загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні.

Статтею 21 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-III передбачено, що права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" викладачів всіх спеціальностей включено до переліку посад педагогічних працівників.

При цьому, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" визначено, що одним із типів позашкільних навчальних закладів є початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Так із записів в трудовій книжці позивача вбачається, що остання в період з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком) працювала на посаді викладача теоретичних дисциплін в Комунальному навчальному закладі культури «Школа мистецтв м.Кам`янського» Кам`янської міської ради.

У Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, зазначено такі посади в позашкільних навчальних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, даною постановою посада викладача позашкільного закладу не передбачена.

Однак, за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінетом Міністрів України поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року №397/21).

Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15 висловив позицію, що наявність Доручення № 397/21 без відповідних змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 відступила від вказаної вище позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а та зазначила, що Верховний Суд України при ухвалені постанови від 25 травня 2016 року, не врахував та не проаналізував положення Законів України "Про освіту" і «Про позашкільну освіту" та Переліків №963, №433, які поряд з Постановою №909 також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила на наступному: "відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанови від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

При цьому вважав, що положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

А з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років».

За правилами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що викладач теоретичних дисциплін є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу підлягає зараховуванню до пільгового стажу осіб у розумінні п. "е" і "ж" ст. 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Вищезазначене також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №458/452/17.

Отже, суд зазначає, що відмова відповідача зарахувати до спеціального стажу період роботи позивача з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача теоретичних дисциплін в Комунальному навчальному закладі культури «Школа мистецтв м.Кам`янського» Кам`янської міської ради, з посиланням на відсутність цієї посади в Переліку № 909, є протиправною.

Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням постанови №909, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ при розгляді відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Така позиція Верховного Суду була висловлена у постановах від 27.02.2019 у справі №694/935/17, від 12.03.2019 у справі №647/514/17, від 31.10.2019 у справі №686/19056/16-а, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.

Отже, враховуючи викладене вище, оскільки позивач, як викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником, його право на пенсію за вислугу років передбачено Законом України «Про позашкільну освіту», який має вищу юридичну силу над постановами Кабінету Міністрів України.

Виходячи з положень ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», Постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників", суд вважає, що станом на дату досягнення позивачем пенсійного віку, вона має достатній спеціальний стаж роботи на посаді, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на зазначене, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу позивача, що надає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду її роботи з 01.08.1980 по 25.04.2020 у Дитячій музичній школі № 2 м. Дніпродзержинська (яка з 01.04.1999 реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м.Кам`янського» Кам`янської міської ради), в якому позивач працювала на посаді викладача теоретичних дисциплін вчинені не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення, тому є протиправними.

З урахуванням зазначеного вище, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не враховано до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на пенсію за вислугу років, передбачене пунктами "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи позивача з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача теоретичних дисциплін у Дитячій музичній школі № 2 м. Дніпродзержинська, яка з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м. Кам`янського» Кам`янської міської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та:

- визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на пенсію за вислугу років, передбачене пунктами "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи ОСОБА_1 на посаді викладача теоретичних дисциплін у Дитячій музичній школі № 2 м.Дніпродзержинська, яка з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м. Кам`янського» Кам`янської міської ради з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком);

- зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на пенсію за вислугу років, передбачене пунктами "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи ОСОБА_1 на посаді викладача теоретичних дисциплін у Дитячій музичній школі № 2 м.Дніпродзержинська, яка з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м.Кам`янського» Кам`янської міської ради з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком);

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), яке оформлене листом Відділу методології та організації роботи із застосуванням пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області "Про розгляд звернення" від 18.05.2021 №16277-13581/Б-01/8-0400/21;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів отримання позивачем грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідачем до суду не надано.

Оскільки, інших доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової допомоги відповідачем не зазначено, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були відсутні законні підстави для відмови позивачу в призначенні грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмір 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на пенсію за вислугу років, передбачене пунктами "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи ОСОБА_1 на посаді викладача теоретичних дисциплін у Дитячій музичній школі № 2 м.Дніпродзержинська, яка з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м. Кам`янського» Кам`янської міської ради з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на пенсію за вислугу років, передбачене пунктами "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи ОСОБА_1 на посаді викладача теоретичних дисциплін у Дитячій музичній школі № 2 м.Дніпродзержинська, яка з 01.04.1999 була реорганізована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв», з 01.11.2016 перейменована в Комунальний навчальний заклад культури «Школа мистецтв м. Кам`янського» Кам`янської міської ради з 01.08.1980 по 25.04.2020 (день призначення пенсії за віком).

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), яке оформлене листом Відділу методології та організації роботи із застосуванням пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області "Про розгляд звернення" від 18.05.2021 №16277-13581/Б-01/8-0400/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094,м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. 00коп.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно