Рішення № 10046146, 20.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-10/102 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»

(вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»

(вул. Шостака, 9, м. Севастополь, 99045)

про стягнення заборгованості у розмірі 57485,75 грн., у тому числі: 46838,92 грн. –основний борг, 776,89 грн. –3% річних, 4085,24 грн. –інфляційних втрат, 5784,70 грн. –пеня,

за участю представників:

позивача –Немцевої Н.В., за довіреністю №02/02-10 від 16.01.2010;

відповідача –не з’явився.

          23.03.2010 Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 60485,75 грн., у тому числі: 49838,92 грн. –основний борг, 776,89 грн. –3% річних, 4085,24 грн. –інфляційних втрат, 5784,70 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням належним чином Відповідачем обов’язку щодо оплати виконаних робіт відповідно до умов договору №02/592 від 29.09.2009.

Заявою від 11.05.2010 за вих. №02/189 позивач надав заяву, відповідно до якої зменшив позовні вимоги у зв’язку з часткою сплатою боргу відповідачем, просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 57485,75 грн., у тому числі: 46838,92 грн. –основний борг, 776,89 грн. –3% річних, 4085,24 грн. –інфляційних втрат, 5784,70 грн. –пеня.

В судовому засіданні 20.05.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 15.04.2010, 11.05.2010, 20.05.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –09.03.2010 (повідомлення про повернення поштового відправлення вх. №16157 від 02.04.2010 /а.с.45-48/,повідомлення про повернення поштового відправлення вх. №16961 від 26.04.2010 /а.с.54-57/), до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що відповідач тричі не забезпечив явку у судове засідання свого представника, вимоги ухвал суду від 26.03.2010, 15.04.2010, 11.05.2010 без поважних причин не виконав, крім того, строк вирішення спору спливає 23.05.2009.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» (Замовник) укладений договір №02/592 (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов’язується провести ремонт судна СРТМ-К «Риболов»(далі –Судно) відповідно до основної ремонтної відомості (ОРВ), що узгоджена сторонами та є невід’ємною частиною даного Договору (додаток №1), а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт (пункт 1.1, 1.2 Договору) /а.с.9-12/.

Договором встановлені наступні умови.

Згідно з пунктом 5.1 Договору вартість ремонту Судна відповідно до ОРВ складає 166690,20 грн., крім того ПДВ –20%, а разом з ПДВ 200028,24 грн. Вартість робіт є попередньою та підлягає зміні за результатами дефектації і оформлення виконавчої ремонтної відомості (ВРВ).

          Додатковою угодою №2 від 08.11.2009 /а.с.18/ до Договору пункт 5.1 викладений у наступній редакції: «вартість ремонту Судна відповідно до виконавчої ремонтної відомості (ВРВ) складає 254044,20 грн., крім того ПДВ –20% - 50808,84 грн., а разом з ПДВ 304853,04 грн.».

Відповідно до пункту 3.3 Договору датою закінчення ремонту Судна вважається дата підписання сторонами акту прийому-здачі виконаних робіт, до якого повинна бути додана ВРВ, що уточнює виконані обсяги робіт.

          Пунктом 5.3 Договору встановлено, що розрахунки по даному Договору проводяться в гривнях шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця, у наступному порядку:

-          50% від вартості ремонту по ОРВ протягом п’яти банківських днів з моменту постановки Судна в ремонт і отримання рахунку від Виконавця (пункт 5.3.1 Договору).

-          оплата вартості виконаних робіт згідно з ВРВ за вирахуванням проведених замовником авансових платежів ( у відповідності до пунктів 5.3.1, 7.5 Договору) в день підписання акту прийому-здачі виконаних робіт і по отриманню рахунка від Виконавця, але в будь-якому разі до виходу судна із акваторії Виконавця.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання сторонами, та діє до 31.12.2009 (пункт 13.1).

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

          На виконання умов договору Позивач виконав на користь Відповідача роботи по ремонту Судна на суму 37224,00 грн., що підтверджується актом постановки в док замовлення СРТМ-К «Риболов»від 06.10.2009 /а.с.15/ та актом приймання-передачі виконаних робіт від 08.11.2009 /а.с.19/, що підписані представниками сторін без зауважень.

          Проте Відповідач умови Договору виконав не в повному обсязі, рахунок №855/9 від 12.11.2009 /а.с.23/ оплатив не в повному обсязі, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позивача /а.с.24-35/.

Станом на момент подачі позову заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 49838,92 грн.           

Судом встановлено, що 02.04.2010 (після подання позову) Відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено 3000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позивача /а.с.67/, довідкою Позивача /а.с.74/.

          Таким чином, на день винесення рішення, сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 46838,92 грн., що підтверджується матеріалами справи.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Господарського кодексу України та положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (частина перша статті 861 Цивільного кодексу України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

           З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 46838,92 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 4085,24 грн. за період з 22.10.2009 по 28.02.2010, 3% річних в розмірі 776,89 грн. за період з 22.10.2009 по 29.03.2010 та пеню у розмірі 5784,70 грн. за період з 22.10.2009 по 09.11.2009 по рахунку №813/11 від 27.10.2009 та за період з 14.11.2009 по 23.03.2010 по рахунку №813/9 від 12.11.2009.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 11.5 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання зобов’язань, встановлених пунктами 5.3.1, 5.3.2, 7.5 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем був виставлений рахунок №855/9 від 12.11.2009 /а.с.23/, перша часткова оплата якого у розмірі 35000,00 грн. була проведена Відповідачем 13.11.2009, це дозволяє стверджувати про те, що вказаний рахунок одержаний Відповідачем не пізніше 13.11.2009.

          Отже, відповідно до пункту 5.3.2 Договору остаточний розрахунок відповідно до рахунку №855/9 від 12.11.2009 /а.с.23/ повинен був бути здійснений Відповідачем не пізніше 13.11.2009.

          Також, відповідно, до пункту 7.2 Договору встановлено, що по узгодженості сторін може бути збільшений обсяг та/або розширена номенклатура робіт. У даному випадку на додаткові роботи, що не увійшли в ОРВ, оформлюється додаткова ремонтна відомість (ДРВ) з вказанням найменування робіт та їх вартості, яка є невід’ємною частиною даного Договору. Разом з ДРВ оформлюється додаткова угода до Договору.

          Додатковою угодою №1 від 16.10.2009 /а.с.16/ до Договору пункт 5.1 викладений у наступній редакції: «вартість ремонту Судна відповідно до ОРВ та ДРВ складає 242525,20,20 грн., крім того ПДВ –20% - 48505,04 грн., а разом з ПДВ 291030,24 грн. Вартість робіт по ОРВ і ДРВ є попередньою та підлягає зміні за результатами дефектації і оформлення виконавчої ремонтної відомості (ВРВ)»

          Згідно з ДРВ /а.с.17/ вартість додаткових робіт за Договором складає 91002,00 грн.

          Пунктом 7.5 Договору передбачено, що всі додаткові роботи, що виникли після узгодження ОРВ, авансуються у розмірі 50% від їх вартості протягом трьох банківських днів після узгодження ціни.

          Таким чином, відповідно до умов пункту 7.5 Договору Відповідач повинен був провести оплату додаткових робіт у розмірі 45501,00 грн. не пізніше 21.10.2009, що ним не було зроблено своєчасно.

          Позивачем був виставлений рахунок №813/11 від 27.10.2009, який оплачений Відповідачем частинами, а саме: 20000,00 грн. –02.11.2009 та 26000,00 грн. –09.11.2009, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позивача /а.с.24-35/.

Обчислюючи розмір пені /а.с.36/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, статтею 3 якого встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

                    Постановою Національного банку України (НБУ) від №468 10.08.2009 розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009 встановлений у розмірі 10,25%.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 5784,70 грн. за період з 22.10.2009 по 09.11.2009 по рахунку №813/11 від 27.10.2009 та за період з 14.11.2009 по 23.03.2010 по рахунку №813/9 від 12.11.2009 підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.38/ визнаний судом неправильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997

За вищевказаними нормами інфляційні втрати підлягають стягненню з Відповідача у розмірі 3218,55 грн.:

73838,92 грн. х (100.9% х 101.8% ) = 75844,53 грн., інфляційне збільшення з жовтня 2009 року по січень 2010 року склало: 75844,53 грн. - 73838,92 грн. = 2005,61 грн.

63838,92 грн. х 101.9% = 65051,86 грн., інфляційне збільшення з жовтня 2009 року по січень 2010 року склало: 65051,86 грн. - 63838,92 грн. = 1212,94 грн.

Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.37/ визнаний судом правильним.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 776,89 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини Відповідача, а сума боргу частково погашена ним в процесі розгляду справи, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в частині суми позовних вимог, що погашені останнім суд покладає на Відповідача.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»(вул. Шостака, 9, м. Севастополь, 99045, ідентифікаційний код 33366082 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»(вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 14312370, р/р 26006300000163 в СФ АКБ «Форум», МФО 384931) 56619,06 грн. (п’ятдесят шість тисяч шістсот дев’ятнадцять грн. 06 коп.), у тому числі: 46838,92 грн. –основний борг, 776,89 грн. –3% річних, 3218,55 грн. –інфляційних втрат, 5784,70 грн. –пеня , а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 596,19 грн. (п’ятсот дев’яносто шість грн. 19 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 232,44 грн. (двісті тридцять дві грн. 44 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 25.05.2010.