Рішення № 10046140, 20.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-10/096 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Адмиралтейские верфи»,

(Набережна річки Фонтанки, 203, м. Санкт-Петербург, 190121)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судоремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»

(вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості в розмірі 18438713,80 російських рублів та штрафних санкцій в розмірі 1475097,10 російських рублів,

за участю представників сторін:

позивача –Воробьова Л.Л., довіреність №68/159 від 12.04.2010; Молчадського Г.Л., довіреність №68/159 від 12.04.2010;

відповідача – не з’явився.

          28.10.2009 Відкрите акціонерне товариство «Адмиралтейские верфи»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольский судоремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 18438713,80 російських рублів та штрафних санкцій в розмірі 1475097,10 російських рублів.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням належним чином Відповідачем обов’язку щодо оплати виконаних робіт відповідно до умов договору №54-1/16-р від 06.09.2007.

В судовому засіданні 20.05.2009 представники Позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 20.05.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –26.04.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №9901112106650 від 22.04.2010 /а.с.110/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Адмиралтейские верфи»(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольский судоремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство» (Замовник) укладений договір генерального підряду №54-1/16р (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе обов’язок в узгоджені сторонами строки провести дефектацію, ремонт, заміну і монтаж демонтованих гідроакустичних покриттів легкого корпусу ДПЛ С-133 пр. 641 Б, а також підготовку поверхні її легкого корпусу до нанесення гідроакустичних покриттів, а Замовник прийняти та оплатити роботи. Обсяг робіт визначається дефектно-технологічними відомостями (ДТВ), що підписані Виконавцем та Замовником і узгоджені з ВП 800 МОУ. Роботи виконується у відповідності до вимог конструкторсько-технологічної документації (пункт 1.2 Договору) /а.с.10-14/.

          Протоколами розбіжностей до Договору від 28.09.2007, 07.09.2007 та додатковими угодами №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 із протоколами розбіжностей до додаткових угод №№2, 4 умови Договору частково змінені.

          Додатковою угодою №2 від 30.01.2008 до Договору /а.с.22/ та протоколом розбіжностей до даної додаткової угоди, Договір доповнений пунктом 1.2.1, відповідно до умов якого Виконавець виконує роботи поетапно у відповідності до «Графіку виконання технологічних етапів»(додаток №1 до даної додаткової угоди), узгодженого сторонами 208 ВП МО і в/ч 90073.

Договором встановлені наступні умови.

Згідно з пунктом 3.1 Договору орієнтовна вартість робіт складає 20349811,37 руб., витрати на проїзд та проживання оплачуються по фактичним витратами, узгодженим з 208 ВП МОРФ. При досягненні 80% технічної готовності орієнтовна вартість договору переводиться у тверду з оформленням протоколу твердої ціни, узгодженого з 208 ВП МОРФ. Факт досягнення 80% технічної готовності оформлюється двостороннім актом, узгодженим з ВП 800 МОУ.

          Додатковою угодою №5 /а.с.29-30/ до Договору визначена фіксована ціна етапу робіт №2, яка складає 22345877,58 руб.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Замовник сплачує предоплату у розмірі 40% вартості робіт. Остаточний розрахунок –за вирахуванням попередніх платежів від узгодженої сторонами «твердої»вартості робіт проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання двостороннього акту про 100% виконання робіт, що оформлений відповідно до ОТК Виконавця, ОТК Замовника та ВП 800 МОУ.

          Додатковою угодою №2 від 30.01.2008 /а.с.22-23/ та протоколом розбіжностей до неї /а.с.24/ пункт 3.2 Договору викладений у наступній редакції: «Оплата робіт здійснюється безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця, в наступному порядку:

-          аванс 40% від орієнтовної ціни протягом 10 банківських днів після підписання даного Договору;

-          оплата проводиться поетапно з погашенням сплаченого авансу пропорційно обсягам робіт етапів на підставі актів виконаних робіт, узгоджених сторонами, 800 ВП МОУ, в/ч 90073, в/ч 10501 та протоколами цін, узгоджених сторонами та 208 ВП МОРФ. До акту про закінчення робіт Виконавець додає табель обліку робочого часу, що узгоджений з в/ч 10501».

Відповідно до Додаткової угоди №6 /а.с.31-33/ останній абзац пункту 3.2 Договору викладений у наступній редакції: «Остаточний розрахунок за виконані роботи по кожному етапу даного Договору (за вирахуванням авансу) проводиться Замовником протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів після підписання двостороннього фінансового акту здачі-прийомки виконання робіт на підставі рахунка Виконавця, що направлений по факсу».

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, та діє до закінчення виконання зобов’язань по даному Договору (пункт 10.1).

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

          На виконання умов договору Позивач виконав на користь Відповідача роботи на загальну суму 22345877,00 руб., що підтверджується актом приймання виконаних №2 від 08.07.2008/а.с.45/, підписаним без зауважень представниками обох сторін, а також уповноваженими представниками в/ч 10501, в/ч 90073, 208 ВП МОРФ.

          Згідно вищевказаного акту сторони визнали, що роботи по другому етапу виконані в повному обсязі, прийняті замовником та є такими, що підлягають оплаті. З урахуванням авансу, перерахованого по другому етапу, Позивачу повинні були бути перераховані кошти у розмірі 18438713,80 руб.

          Позивачем був виставлений Відповідачу рахунок №735 від 30.06.2008 /а.с46/, який відповідно до умов пункту 3.2 Договору (зі змінами) направлений Відповідачу факсом.

          Листом від 19.08.2008 року за вих. №291183 /а.с.38/ Відповідач фактично визнав свій обов’язок провести оплати, проте повідомив, що оплата буде проведена після отримання грошових коштів від Військової частини 31270 у жовтні 2008 року. Гарантійним листом від 27.10.2008 за вих. №29-1547 /а.с39/ Відповідач повідомив про перенесення строку оплати на грудень 2008 року після отримання коштів від замовника.

          Факт фінансування другого етапу робіт підтверджується листом від 23.12.2008 за вих. №253/6889 /а.с44/ командира Військової частини 31270, в якому повідомляється, що Державним замовником перераховані кошти на розрахунковий рахунок Відповідача.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія за вих. №68-01/09 від 21.01.2009 /а.с.47/ про сплату заборгованості та штрафних санкцій за Договором, яка отримана Відповідачем, що підтверджується листом-відповідю на вказану претензію від 03.02.2009 за вих. №29-06/28 /а.с.48/.

                    Листом від 03.02.2009 за вих. №29-06/28 Відповідач повідомив, що він не має можливості погасити заборгованість по другому етапу за Договором.

Станом на день винесення рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 18438713,80 руб.

          Позивач просить стягнути з Відповідача 19913810,90 руб., у тому числі: 18438713,80 руб. –основний борг та 1475097,10 руб. –штрафні санкції.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, в якій, зокрема, зазначено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

При цьому статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Отже, у випадку обрання сторонами контракту права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК України застосовує це право у вирішенні спору.

          Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право»вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

          Пунктом 7.1 розділу 7 «Порядок вирішення спорів»Договору передбачено, що даний Договір і всі інші угоди, що відносяться до нього, повинні відповідати Законам Російської Федерації.

Тим самим, сторони скористувалися наданим їм правом вибору права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, закріпленим статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", і визначили законодавство, яке має бути застосовано судом при вирішенні спорів та розбіжностей між сторонам, а саме, законодавство Російської Федерації.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору підряду, є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу Російської Федерації.

Згідно з частиною першою статті 702 Цивільного кодексу Російської Федерації за договором підряду одна сторона (підрядник) за завданням другої сторони (замовника) зобов'язується виконати певну роботу і здати її результат, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо такий характер інформації такий, що використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (стаття 726 Цивільного кодексу Російської Федерації).

Замовник зобов’язаний в строки і в порядку, що передбачений договором підряду, за участі підрядника оглянути і прийняти виконану роботу (її результат), а при виявленні відступлень від договору, повинен негайно повідомити Підрядника (частина перша статті 720 Цивільного кодексу Російської Федерації).

                    Частиною першою статті 711 Цивільного кодексу Російської Федерації встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі результатів роботи за умови, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк, або за згодою Замовника достроково.

Відповідно до частини першої статті 309 Цивільного кодексу Російської Федерації зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 310 Цивільного кодексу Російської Федерації встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від виконання зобов'язання, пов’язаного зі здійсненням підприємницької діяльності, і одностороння зміна умов такого зобов’язання допускається також у випадках, встановлених договором, якщо інше не витікає з закону або природи зобов’язання.

Згідно з частиною першою статті 314 Цивільного кодексу Російської Федерації якщо зобов’язання передбачає або дозволяє передбачити день або період часу, протягом якого воно повинно бути виконано, то воно підлягає виконанню у цей день або, відповідно, у будь-який момент в межах такого періоду.

          З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 18438713,80 руб. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за період 21.07.2008 по 20.01.2009 відповідно до пункту 6.2 в редакції Договору станом на 06.09.2007, а не протоколу узгодження розбіжностей до нього від 07.09.2007, керуючись розумністю вимог та співвідношенням заборгованості і можливої суми штрафних санкцій.

                    Відповідно до частини першої статті 330 Цивільного кодексу Російської Федерації неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена договором або законом сума грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема у разі прострочення виконання. За вимогою про сплату неустойки кредитор не зобов’язаний доводити спричинення йому збитків.

                    Згідно з пунктом 6.2 Договору в редакції станом на 06.09.2007 при затримці оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми платежу за кожен день прострочки, але не більше ніж 8% від суми простроченого платежу.

                    Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до Договору від 07.09.2007 /а.с.17-20/ при затримці оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,3% від суми платежу за кожен день прострочки.

Як вже вказувалось вище, відповідно до Додаткової угоди №6 /а.с.31-33/ останній абзац пункту 3.2 Договору викладений у наступній редакції: «Остаточний розрахунок за виконані роботи по кожному етапу даного Договору (за вирахуванням авансу) проводиться Замовником протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів після підписання двостороннього фінансового акту здачі-прийомки виконання робіт на підставі рахунка Виконавця, що направлений по факсу».

Тобто, відповідно до умов пункту 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №6), остаточний розрахунок за Договором повинен бути виконаний відповідачем не пізніше 29.07.2008.                              

                    Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 23646,00 грн. виникла 30.07.2009 та до теперішнього часу не погашена.

Обчислюючи розмір штрафних санкцій /а.с.47/, Позивачем враховані умови пункту 6.2 Договору, згідно з яким розмір штрафних санкцій не повинен перевищувати 8% від суми простроченого платежу.                    

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1475097,10 руб. підлягають задоволенню в повному обсязі (з 30.07.2008 по 20.01.2009 (175 днів) 18438713,80 руб. *0,1% *175 = 3226774,91, проте не більш ніж 8% від суми простроченого платежу 18438713,80 руб.* 8% = 1475097,10 руб.)           

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на підповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судоремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»(вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 30394016, р/р 26003300114724 в Кримській філії Всеукраїнського акціонерного банку, м.Сімферополь, МФО 384834, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Адмиралтейские верфи»(Набережна річки Фонтанки, 203, м. Санкт-Петербург, 190121, ідентифікаційний код 07521952, р/р 40702810115000003915 в ВАТ «банк ВТБ Северо-Запад») 19913810,90 руб. ( дев’ятнадцять мільйонів дев’ятсот тринадцять тисяч вісімсот десять руб. 90 коп.), у тому числі: сума основного боргу –18438713,80 руб.; штрафні санкції –1475097,10 руб., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 108510,64 руб. (сто вісім тисяч п’ятсот десять руб. 64 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 25.05.2010.