Рішення № 10046097, 25.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-5/046 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-М” (88015, м. Ужгород, вул. Грушевського, 47, кв. 10),

до відповідача –Приватного підприємства „Сервіс АПК Логістика” (99059, м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, б. 53-Б, кв. 432),

про стягнення заборгованості в розмірі 3434,99 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач –не з’явився;

Відповідач - не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсал-М” звернулось до суду із позовом до відповідача - Приватного підприємства „Сервіс АПК Логістика” про стягнення 3434,99 грн., у тому числі 2200,00 грн. основного боргу, 1052,53 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 182,46 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати наданих послуг.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та у довідці статистики (а.с.41).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, відповідно до п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи між товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" (Виконавець) та приватним підприємством "Сервіс АПК Логістика" (Замовник) у лютому 2008 року було досягнуто усної домовленості про надання транспортно-експедиторських послуг та перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до усної домовленості на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовником було надіслано Виконавцю Заявку про надання транспортно-експедиторських послуг та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14 лютого 2008 року, по якій ТОВ "Універсал-М", як Виконавець взяло на себе зобов'язання надати послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом відповідно до наданої заявки Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити за надані послуги.

Умовами Заявки про надання транспортно-експедиторських послуг та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14 лютого 2008 року передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється Замовником після отримання оригіналу товарно-транспортної накладної, рахунків, актів виконаних робіт, податкової накладної.

На підставі усної домовленості та наданої Замовником заявки від 14.02.2008, ТОВ "Універсал-М" надало Замовнику транспортні послуги по перевезенню, що підтверджується товарно-транспортною накладною 10ААА № 176762 від 14 лютого 2008 року на загальну суму 3 200 грн. 00 коп. разом з ПДВ (а.с. 12).

Для проведення оплати за надані послуги Виконавцем був направлений на адресу Замовника рахунок № УН-0000157 від 29 лютого 2008 року на суму 3200, 00 грн. (а.с. 11) та податкову накладну за № 202 від 29 лютого 2008 року (а.с.10).на загальну суму 3 200,00 грн.

Свої зобов'язання по оплаті за надані послуги Замовник виконав частково, а саме 20 листопада 2009 року Замовником було проведено оплату за надані транспортні послуги на загальну суму 1000,00 грн.

Отже, на сьогоднішній день заборгованість відповідача складає 2 200 грн. 00 коп. разом з ПДВ.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір надання послуг в усній формі.

Зобов’язання по наданню послуг позивачем виконувались належним чином, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 2200,00 грн.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 182,46 грн. та збитки від інфляції в розмірі 1052,53 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Сервіс АПК Логістика” (99059, м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, б. 53-Б, кв. 432, код ЄДРПОУ 33280060, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-М” (88015, м. Ужгород, вул. Грушевського, 47, кв. 10, код ЄДРПОУ 22083669, п/р 26006001303756 в філії ЗАТ ОТП Банк в м. Ужгород, МФО 312624) заборгованість в сумі 3434,99 грн., у тому числі 2200,00 грн. основного боргу, 1052,53 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 182,46 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

26.05.2010