Рішення № 10046043, 20.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-9/037 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „K-TRADE LTD” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5)

до Приватного підприємства „Інформаційні Технології Севастополя” (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 11-А, кв. 64; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 72, оф. 44)

про стягнення 31999,97 грн.,

суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача - не з’явився;

відповідача - не з’явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „K-TRADE LTD” (далі –ТОВ „K-TRADE LTD”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Інформаційні Технології Севастополя” (далі –ПП „Інформаційні Технології Севастополя”) про стягнення 31999,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов’язань, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-3).

Ухвалою суду від 06.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/037.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресами, зазначеними у позові та у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.54-57).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з юридичної адреси особи з позначками „адресат вибув”, „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (а.с.15-18, 20-23).

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2009 між ТОВ „K-TRADE LTD” (Поклажодавець) та ПП „Інформаційні Технології Севастополя” (Зберігач) укладений договір зберігання №1709-03/3 (далі - Договір) (а.с.8-10).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає в платне користування товарно –матеріальні цінності (майно), виражені індивідуальними ознаками, які він зобов’язується повернути Поклажодавцю у тому ж стані, що був на момент передачі на зберігання, на першу його вимогу.

Даний договір набирає чинності з моменту укладення (підписання його сторонами) і діє протягом одного року –до 17.09.2010 (пункт 7.1 Договору).

Згідно пункту 1.2 Договору Поклажодавець передає майно Зберігачу згідно акту прийому –передачі, який є невід’ємною частиною Договору.

Так, 10.11.2009 Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання комп'ютери BRAVO І50.74-VST у кількості 8 штук, загальною вартістю 31999,97 грн., що підтверджується актом прийому - передачі на зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна) (а.с.11).

Відповідно до пункту 2.1.3. Договору Зберігач зобов'язаний повернути майно Поклажодавця на першу його вимогу.

Позивач неодноразово письмово звертався до відповідача з вимогою про повернення комп'ютерної техніки зі зберігання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.5, 12-13).

Проте, відповідач комп'ютери позивачу не повернув.

Дані обставини стали підставою для звернення ТОВ „K-TRADE LTD” з позовом до господарського суду.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У відповідності до пункту 2.5. Договору у випадку неповернення майна Поклажодавцю в строк трьох днів з моменту вимоги Поклажодавця, Зберігач зобов'язаний в строк не пізніше двох банківських днів відшкодувати Поклажодавцю вартість майна переданого на зберігання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Докази повернення комп’ютерної техніки із зберігання відповідачем на день прийняття рішення відсутні.

Вартість майна, яке передане на зберігання, визначена сторонами в акті прийому-передачі від 10.11.2009 (додаток №3 до договору зберігання №1709-03/3 від 17.09.2009) в розмірі 31999,97 грн. (а.с.11).

На підставі викладеного суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в заявленому розмірі 31999,97 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в розмірі 320,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись статями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Інформаційні Технології Севастополя” (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 11-А, кв. 64), ідентифікаційний код 35060587, п/р 26000054805960в СФ ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „K-TRADE LTD” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5, ідентифікаційний код 20055687, п/р 260030055829 у Київської регіональної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) 32555,97 грн., з яких: 31999,97 грн. –вартість неповернутого зі зберігання майна, 320,00 грн. - витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Суддя підпис                    С.А. Рибіна