Рішення № 10046039, 20.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-12/085 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Державного підприємства «471 відділ торгівлі Управління торгівлі Червонопрапорного Чорноморського флоту»

(99011, м. Севастополь, вул. Мічуріна, 1-А)

до Приватного підприємства «Цеоліт»

(99002, м. Севастополь, Мекензієві гори, «Севастопольське РТП»)

(99011, м. Севастополь, вул. Яна Гамарника, 12, кв. 2 )

про стягнення заборгованості по договору у розмірі 13 758,46 грн.

за участю представників:

позивача –Нестеренко Н.П., довіреність №18 від 18.01.2010;

Крічуна М.М., довіреність №134 від 07.04.2010;

відповідача –не з’явився.

Державне підприємство «471 відділ торгівлі Управління торгівлі Червонопрапорного Чорноморського флоту»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства «Цеоліт» (далі –Відповідач) про стягнення 13 758,46 грн., з яких: 12494,86 грн. –основна заборгованість, 1263,60 грн. –пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем договірних зобов’язань з оплати наданих послуг за договором про співпрацю №39 від 26.11.2008.

11.05.2010 від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№ 9203-д), у якій він просить стягнути з Відповідача 12796,56 грн., з яких: 12494,86 грн. - основна заборгованість, 301,70 грн. –пеня /а.с.53-55/.

13.05.2010 від Відповідача надійшов лист (вх.№9330-д), у якому від повідомив про незгоду з позовними вимогами та зазначив про існування заборгованості у розмірі 2370,18 грн. /а.с.67/.

Представник Позивача в судовому засіданні 20.05.2010 уточнені позовні вимоги підтримав на наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 20.05.2010 не забезпечив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

          26.11.2008 між Державне підприємство «471 відділ торгівлі Управління торгівлі Червонопрапорного Чорноморського флоту»(Сторона-1) та Приватним підприємством «Цеоліт»(Сторона-2) укладений договір №39 про співпрацю (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого даний Договір укладається з метою регулювання відносин між Стороною-1 та Стороною-2 з приводу їх сумісних дій для досягнення спільних господарських цілей у області розвитку сфери послу, які надаються населенню та із зберігання продуктів харчування у приміщенні складу №5, розташованого на території бази за адресою: м. Севастополь, вул. Шабаліна, 29-А /а.с.19/.

Сторона-1 зобов’язана:

-          надати Стороні-2 необхідне обладнання, інструмент та інші матеріали, які знаходяться у приміщенні складу №5, розташованому на території Бази за адресою: м. Севастополь, вул. Шабаліна, 29-А. Передача майна здійснюється за актом приймання-передачі;

-          забезпечити приміщення освітленням, електричною енергією;

-          надавати допомогу у вигляді консультацій спеці листі з організації діяльності Сторони-2 з метою підвищення ефективності сумісної діяльності;

-          щомісяця виставляти рахунки з компенсації Стороною-2 витрат Сторони-1 з оплати спожитих комунальних послуг, а також рахунок на оплату послуг, наданих Стороною-1 у рамках цього договору (пункт 2.1. Договору).

Сторона-2 зобов’язується, зокрема:

-          використовувати надане йому приміщення суворо за цільовим призначенням, визначеним пунктом 1.1 Договору;

-          забезпечити збереження майна, що використовується, та його цілісність;

-          згідно рахункам, що виставляються щомісячно, у триденний строк з дати отримання рахунку компенсувати стороні-1 витрати зі сплати комунальних послуг (електропостачання, вивезення сміття та інші), послуги позавідомчої та вартової охорони, електрозв’язку, нести експлуатаційні витрати у розмірі 10 % від суми наданих послуг;

-          щомісячно у строк до 10 числа поточного місяця виплачувати Стороні-1 4500 гривень з урахуванням ПДВ у якості оплати за надані послуги з організації господарської діяльності підприємства Сторони-2. Почати оплату з 10 січня 2009 року (пункт 2.4 Договору).

          Строк дії договору визначений сторонами з 26 листопада 2008 по 26 листопада 2009 та є обов’язковим для сторін (пункт 7.1 Договору).

Датою фактичного початку та припинення договірних відносин вважати дату підписання сторонами акта приймання-передачі майна (пункт 7.2 Договору).

На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу майно за найменуванням та кількістю, зафіксованими у акті приймання-передачі майна від 26.11.2010, підписаному представниками сторін без зауважень /а.с.21/.

Додатковою угодою від 24.02.2009 сторони змінили пункт 2.4 Договору щодо розміру оплати наданих послуг й узгодили його у сумі 2200,00 грн. Початок оплати –з 01.02.2009 /а.с.22/.

Судом встановлено, що Договір та додаткова угода до нього недійсними не визнані.

Як стверджує Позивач, за період з квітня 2009 по серпень 2009 Відповідач, на підставі пред’явлених Позивачем рахунків (№287 від 05.05.2009 –за травень 2009 року, №351 від 01.06.2009 за червень 2009 року, №415 від 01.07.2009 за липень 2009 року, №252 від 17.04.2009 –комунальні послуги за березень 2009 року, №316 від 20.05.2009 –комунальні послуги за квітень 2009 року, №380 від 19.06.2009 –комунальні послуги за травень 2009 року, №444 від 20.07.2009 –комунальні послуги за червень 2009 року, №511 від 21.08.2009 –комунальні послуги за липень 2009 року /а.с.33-40/ заборгував за отримані послуги 12494,86 грн.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості: від 12.03.2009 за вих. №113, від 10.07.2009 за вих. №193, від 23.09.2009 за вих. №366, від 19.01.2010 за вих. №20 /а.с.23, 26, 28, 30/.

Несплата зазначеної вище заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою сплати основного боргу та пені.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

                    Укладення договорів про надання послуг регулюється нормами глави 63 розділу III Цивільного кодексу України.

                    Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

                    Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    Факт отримання послуг Відповідачем та наявність заборгованості визнані Відповідачем у листі –відповіді від 15.07.2009 за вих. №26 /а.с.32/ на претензію Позивача.

Суд не визнає у якості доказів існування заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 2370,18 грн. акти звірення взаємних рахунків /а.с.68-73/, оскільки такі акти підписані лише представником Відповідача, а докази їх направлення на адресу Позивача суду не надані.

                    З огляду на викладене, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 12 494,86 грн. доведеною і обґрунтованою.          

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 301,70 грн.

В силу частини другої статті20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтями 230 Господарського кодексу України та 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що одним із заходів, із забезпечення зобов’язань Сторони-2 за Договором встановлюється при простроченні сплати платежів –пеня у розмірі, що визначається подвійною ставкою Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені /а.с.54/ за період березень 2009 року –червень 2010 року суд визнає його вірним, а вимогу про стягнення пені у розмірі 301,70 грн. –такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Цеоліт” (Севастопольське РТП, Мекензієві гори, м. Севастополь, 99056; вул. Гамарника, 12. кв. 2, м. Севастополь, 99002, ідентифікаційній код 30825495, р/р №260063013411 у СФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Севастополь, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь Державного підприємства «471 відділ торгівлі Управління торгівлі Червонопрапорного Чорноморського флоту»(99011, м. Севастополь, вул. Мічуріна, 1-А, ідентифікаційний код 25139472, р/р 26009945549472 у КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь, МФО 324010) заборгованість у розмірі 12796,56 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев’яносто шість грн. 56 коп.), з яких: 12494,86 грн. - основний борг, 301,70 грн. - пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 127,97 грн. (сто двадцять сім грн. 97 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               І.А. Харченко

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 21.05.2010.