Рішення № 10046019, 13.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-9/046 За позовом Приватного підприємства „Фин” (99022, м. Севастополь, вул. Костромська, буд. 8, кв. 62; 95007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 88-А, к. 526)

до Дочірнього підприємства “Севастопольський Упрдор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22)

про стягнення 14092,77 грн.,

суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача - Мітько Вікторія Вікторівна, довіреність б/н від 05.03.2010;

відповідача - Бобик Юлія Михайлівна, довіреність №1-3/329 від 14.05.2009.

Суть спору: Приватне підприємство „Фин” (далі –ПП „Фин”) звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства “Севастопольський Упрдор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі – ДП „Севастопольський Упрдор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”) про стягнення 14092,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення господарського суду міста Севастополя від 11.12.2009 по справі №5020-10/100, договірних зобов’язань, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.3-5).

Позивачем в порядку статей 66-67 Господарського процесуального кодексу України також заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки боржника в межах заявленої суми.

Ухвалою суду від 08.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/046.

Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у зв’язку з тим, що заявлені вимоги вже розглядались судом та сплинув строк позовної давності, передбачений законодавством для стягнення господарських санкцій. Інші доводи та обґрунтування викладені у відзиві на позов (а.с.68-69).

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України "Про судоустрій України", пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 між ПП “Фин” (Підрядник) та ДП „Севастопольський Упрдор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” (Замовник) укладений договір підряду №15 (далі –Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт будівництва печі для приготування асфальту (поетапне). Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід’ємною частиною Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору) (а.с.19-22).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 15 днів з дня виконання Замовником зобов’язань щодо надання будівельного майданчику, передачі проектної документації та відкриття фінансування об’єкту ремонту і завершить виконання робіт протягом 3 місяців з дня початку виконання робіт (пункт 2.1 Договору).

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід’ємною частиною Договору і складає 299000,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Уточнення договірної ціни буде здійснюватися у порядку, визначеному пунктом 3.3 ДБНД 1.1-1-2000 (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Замовник за актом передає Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) та всю дозвільну документацію протягом 5 днів з дня підписання Договору. Підрядник може використовувати будівельний майданчик для виконання робіт цілодобово протягом всього строку виконання робіт, визначеного п. 4 Договору (пункти 8.1, 8.2 Договору).

Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов на підставі актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 щомісячними проміжними платежами в міру виконання окремих видів робіт. Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику не пізніше 3 робочих днів до завершення звітного періоду. Замовник зобов’язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 7 днів з дня надходження відповідних коштів, передбачених на оплату цих робіт, на казначейський рахунок Замовника від головного розпорядника бюджетних коштів. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається по усіх складових вартості розрахованих у договірній ціні (пункти 11.1-11.3, 11.5 Договору).

Приймання-передача закінчених робіт (об’єкта ремонту) буде здійснюватися відповідно до Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об’єктів в експлуатацію. Якщо Підрядник закінчив виконання робіт, а Замовник не розрахувався проміжними платежами за виконані роботи або не сплатив інші суми, що належать Підряднику згідно з Договором, Підрядник має право притримати передачу Замовнику закінчених робіт. Підрядник у цьому випадку повідомить Замовника про закінчення виконання робіт та притримання їх передачі до повного погашення заборгованості. Затримка строків передачі закінчених робіт у цьому разі буде вважатися такою, що спричинена не з вини Підрядника, і зумовлені нею додаткові витрати Підрядника будуть компенсовані Замовником. Після погашення Замовником заборгованості Підрядник негайно повідомить Замовника про готовність передати закінчені роботи.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія –до повного виконання сторонами своїх обов’язків. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (пункти 16.1, 16.2 Договору).

На виконання умов договору позивач виконав на користь відповідача роботи на загальну суму 290285,00 грн.

Однак відповідачем обов’язок щодо оплати виконаної роботи був виконаний не в повному обсязі.

Так, згідно акту звірки взаєморозрахунків від 12.10.2009 заборгованість відповідача перед позивачем складала 64991,05 грн.(а.с.23).

Дані обставини сталі підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 190175,83 грн., з яких основний борг –64991,05 грн., інфляційні втрати - 68897,54 грн., пеня - 56287,24 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.12.2009 по справі №5020-10/100 за позовом Приватного підприємства “Фин” до ДП “Севастопольський Упрдор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” про стягнення 190175,83 грн. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ДП „Севастопольський Упрдор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” на користь ПП “Фин” заборгованість в розмірі 94473,01 грн., у тому числі: основна заборгованість –39991,05 грн., інфляційне відшкодування –54481,96 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 944,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 134,98 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач не виконав рішення суду в добровільному порядку, позивач вважає, що ДП “Севастопольський Упрдор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” повинен відшкодувати матеріальні витрати, які пов’язані з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань за договором підряду: інфляційне відшкодування на суму боргу за період вирішення спору в суді та до погашення заборгованості, інфляційне відшкодування на суму санкцій, які стягнуті за рішенням суду. Крім того, позивачем нараховані 3% річних на суму боргу за період з 01.09.2007 по 28.02.2010.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення цієї статті застосовується до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в незалежності від наявності вини в його діях.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.12.2009 по справі №5020-10/100 за позовом Приватного підприємства “Фин” до ДП “Севастопольський Упрдор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” про стягнення 190175,83 грн. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ДП „Севастопольський Упрдор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” на користь ПП “Фин” заборгованість в розмірі 94473,01 грн., у тому числі: основна заборгованість –39991,05 грн., інфляційне відшкодування –54481,96 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 944,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 134,98 грн.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, наявність у ДП „Севастопольський Упрдор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” основного боргу в розмірі 39991,05 грн. не підлягає доказуванню.

Після прийняття рішення по справі №5020-10/100 про стягнення 94473,01 грн., грошове зобов’язання не припинилось, оскільки кредитор грошові кошти не отримав.

Тому, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційне відшкодування на суму основного боргу підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 Цивільного України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Судом встановлено, що при розрахунку інфляційного відшкодування позивачем невірно нараховане інфляційне відшкодування, а саме: згідно Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які оформлені листом №62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується в період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок здійснюється з наступного місяця.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що інфляційне відшкодування на суму основного боргу в період з 01.10.2009 по 28.02.2010 підлягає стягненню в розмірі 2904,40 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.10.2009 - 12.11.200964991.051.009584.9265575.97

13.11.2009 - 28.02.201039991.051.0582319.4842310.53 Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційного відшкодування на основний борг за період 01.10.2009 по 28.02.2010 підлягають задоволенню частково в розмірі 2904,40 грн.

Не може бути прийнятий судом довід відповідача, що вимоги в цієї частині розглядались господарським судом при вирішенні спору по справі №5020-10/100, так як період, за який нараховане та стягнуте інфляційне відшкодування у справі №5020-10/100 (з 01.09.2007 по 30.09.2009) не відповідає періоду, за який нараховується інфляційне відшкодування по даній справі (з 01.10.2009 по 28.02.2010).

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 3% річних за період з 01.09.2007 по 28.02.2010 в розмірі 8533,69 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та визнав вимоги позивача в цієї частині такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного розрахунку.

Судом зроблений розрахунок 3% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

220285.001.09.2007 - 09.10.2007393 %706.12

210285.010.10.2007 - 25.11.2007473 %812.33

195285.026.11.2007 - 25.12.2007303 %481.52

165285.026.12.2007 - 28.12.200733 %40.76

145285.029.12.2007 - 10.08.20082263 %2698.72

130285.011.08.2008 - 28.10.2008793 %845.96

120285.029.10.2008 - 11.12.2008443 %435.00

119991.0512.12.2008 - 29.12.2008183 %177.52

99991.0530.12.2008 - 01.03.2009623 %509.54

89991.0502.03.2009 - 07.05.2009673 %495.57

84991.0508.05.2009 - 04.06.2009283 %195.60

64991.0505.06.2009 - 12.11.20091613 %860.02

39991.0513.11.2009 - 28.02.20101083 %354.99 Таким чином, сума 3% річних складає 8613,65 грн.

Враховуючи, що заявлена позивачем сума менша, ніж та, що підлягає стягненню, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних в повному обсязі в розмірі 8533,69 грн.

Не можуть бути прийняті судом зауваження відповідача, що ці вимоги вже розглядались судом з тих підстав, що вимоги позивача про стягнення 3% річних не заявлялись при вирішенні спору по справі №5020-10/100.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування в розмірі 2555,84 грн. на заборгованість з інфляційного відшкодування, витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які були сплачені по справі №5020-10/100.

Як вже зазначалось раніше, 15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 Цивільного України, та визначив, що вони не є заходами відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим неправомірно відносити їх до санкцій.

Інфляційне відшкодування, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які були стягнути по справі №5020-10/100 в розмірі 2555,84 грн., не є грошовим зобов’язанням в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому на них не може бути перераховані передбачені цією статтею санкції.

Стаття 258 Цивільного кодексу України (пункт 1 частини другої), яка передбачає застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а також правила статті 250 Господарського кодексу України про застосування адміністративно-господарських санкцій, на які посилається у запереченнях відповідач, не можуть бути застосовані до вимог про стягнення інфляційного відшкодування та 3% річних.

Тому доводи відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованими.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11438,09 грн., з яких: 8533,69 грн. –3% річних, 2904,40 грн. –інфляційне відшкодування за основний борг в період з 01.10.2009 по 28.02.2010.

Ухвалою суду від 13.05.2010 відмовлено Приватному підприємству „Фин” у задоволенні клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Севастопольський Упрдор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”(99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22, ідентифікаційний код 05422674, р/р 26004301336315 в Філії “Відділення Промінвестбанку”, МФО 324515) на користь Приватного підприємства “Фин”(99022, м. Севастополь, вул. Костромська, 8, кв.62, ідентифікаційний код 30350482, р/р 26008054801135 в СФ “Приватбанк”, МФО 324935) заборгованість в розмірі 11744,01 грн., з яких: 3% річних - 8533,69 грн., інфляційне відшкодування за основний борг в період з 01.10.2009 по 28.02.2010 - 2904,40 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 114,38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 191,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя підпис          С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 18.05.2010.