Рішення № 10046016, 26.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-2/030 Заступника прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул.Луначарського, 5)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

простягнення 11652,15 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

прокурор Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.2008;

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.01.2010;

відповідач не зявився.

Суть спору:

Заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в собі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди № 442-05 від 08.08.2008, зобовязання повернути орендоване майно та стягнення 27694,65 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 14011,45 грн, пеня у розмірі 1102,22 грн, 3% річних у розмірі 159,88 та штраф у розмірі 12421 грн.

26.04.2010 позивач у звязку з оплатою відповідачем заборгованості по орендній платі заявив клопотання про зменшення позовних вимог та просить: розірвати договір оренди № 442-05 від 08.08.2008, зобовязання повернути орендоване майно та стягнути11652,15 грн, з яких: пеня у розмірі 1102,22 грн, 3% річних у розмірі 159,88 та штраф у розмірі 10390,05 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором №442-05 від 08.08.2008 оренди нерухомого майна. Позивач зазначає, що у відповідача за період з 01.02.2009 по 01.02.2010 утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 14011,45 грн, на яку нараховані пеня у розмірі 1102,22 грн, 3% річних у розмірі 159,88 та штраф у розмірі 12421,10 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статтю 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди № 442-05 від 08.08.2008 та зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути (звільнити) орендовані приміщення.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2008 між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець), та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №442-05 (далі Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудовані нежитлові приміщення (з № І-1 по № 1-7) загальною площею 71,30 кв.м. в цілому з приямком, розташовані за адресою:АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі РЕП 17, для розміщення дизайнстудії, кафетерію (без підакцизної групи товарів) (арк.с. 7-8).

Згідно з пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення сесії Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007.

Пунктом 3.2 передбачено, що орендна плата складає 1571,40 грн за місяць і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з 01 квітня 2007 року. З 01.08.2008 орендна плата складає 2078,01 грн.

Згідно з пунктом 3.3 Договору у відповідності до Рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Сторони несуть майнову відповідальність у розмірі повного матеріального збитку (дійсний збиток і упущена вигода), що виник у результаті порушення однію із сторін умов даного договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань за Договором Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконання зобовязання за кожний день прострочення (пункт 6.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання обовязків по договору оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України штрафу пятикратному розмірі місячної орендної плати (пункт 6.2 Договору).

Цей договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації строком до 16.12.2012 (пункт 7.1 Договору).

Свої зобовязання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином, у звязку з чим його заборгованість перед позивачем за період з 01.02.2009 по 01.02.2010 по орендній платі та складає 14011,45 грн.

Безпосередньо перед подачею позову у суд відповідач погасив заборгованість по орендній платі, що підтверджується довідкою бухгалтерії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (арк. с. 38).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі то за своєю правовою природою вони є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 159,88 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовної вимоги про стягнення пені і штрафу, то суд встановив наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Визначення поняття неустойки, штрафу, пені міститься у статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частин четвертої шостої статті 231 цього Кодексу у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 8.5 Договору сторони несуть майнову відповідальність у розмірі повного матеріального збитку ( дійсний збиток і упущена вигода), що виникли у результаті порушення однієї із сторін умов даного договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань за Договором Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконання зобовязання за кожний день прострочення

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1102,22 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства.

Таким чином, пеня у розмірі 1102,22 грн підлягає стягненню.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу, то суд не вбачає підстав для її задоволення.

Так, пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що орендна плата складає 1571,40 грн за перший місяць оренди, а з 01.08.2008 орендна плата складає 2078,01 грн.

При цьому, згідно пункту 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розмірів місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Проте, відповідно до пункту 6.2 Договору за невиконання або неналежне виконання обовязків по договору оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України штрафу пятикратному розмірі місячної орендної плати.

Договором не визначено, з якого розміру місячної орендної плати слід виходити при розрахунку суми штрафу, передбаченого пунктом 6.2 цього Договору.

За таких обставин суд вважає, що розмір штрафу Договором не встановлений, а тому підстави для стягнення штрафу відсутні.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати вартості користування орендованим майном протягом тривалого часу позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна №442-05 від 08.08.2008 та зобовязати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені статтею 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; не приступив до проведення капітального ремонту (якщо обовязок проведення капітального ремонту був покладений на наймача).

Водночас, частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача по орендній платі за період з 01.02.2009 по 01.02.2010, наданого позивачем до матеріалів справи, у період з серпень 2009 по січень 2010 у відповідача була переплата у розмірі 4315,20 грн по орендній платі в частині, яка відповідно до пункту 3.2 Договору у розмірі 5 % перераховується орендарем на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р31516933700001 в ГУГК міста Севастополя МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007 (арк. с. 14).

Також довідкою, яка надана бухгалтерією Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, підтверджується наявність переплати у розмірі 4084,01 грн на час розгляду спору (арк. с. 38).

Таким чином, на протязі усього позовного періоду відповідачем частково сплачувалась заборгованість по орендній платі, що спростовує твердження позивача про те, що відповідачем не виконувалися договірні зобовязання по внесенню орендної плати по договору оренди № 442-05 від 08.08.2008.

Суд вважає вимоги позивача в частині розірвання договору та повернення майна такими, що не підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 80, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) пеню у розмірі 1102,22 грн (тисяча сто дві грн 22 коп.), три відсотка річних у розмірі 159,88 грн (сто пятдесят девять грн 88 коп.), витрати по оплати державного мита в розмірі 102 грн (сто дві грн 00 коп.), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Відмовити у позові в частині стягнення штрафу у сумі 10390,05 грн.

4.Відмовити у позові в частині розірвання договору оренди № 442-05 від 08.08.2008 та зобовязання повернути орендоване майно.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

05.05.2010