Рішення № 10045967, 17.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17.03.2010 справа № 5020-2/022

За позовом:           Заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Л. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011 )

в інтересах держави в особі

Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011 ),

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011),

Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон”

(вул. А. Октябрьського, 8, кв. 2, місто Севастополя, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія”

(вул. Часника, 66, місто Севастополь, 99006)

про визнання угоди недійсною,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунального закладу “Шкірно-венерологічний диспансер”

(вул. Очаковців, 14, місто Севастополь, 99011)

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

прокурор –Шульга А.М., посвідчення №438 від 20.02.2006;

позивача –Ігнатенко В.О., довіреність б/н від 11.01.2010, ФКМ СМР;

позивача –Пшенична С.В., довіреність № 1 від 12.01.2010, КП СМР „Аррікон”;

позивача –Ігнатенко В.О. довіреність б/н від 11.01.2010, СМР;

відповідача –Рубльова О.В., довіреність б/н від 25.02.2010;

третьої особи –Черкашина О.О., довіреність № 24 від 01.02.2010.

СУТЬ СПОРУ:

16.02.2010 заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Аррікон»звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Дерматовенерологія»про визнання договору оренди нерухомого майна №50 від 23.06.2009, укладеного Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Аррікон»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Дерматовенерологія», недійсним.

Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунального закладу «Шкірно-венерологічний диспансер».

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилаються на те, що оспорюваний договір суперечить актам цивільного законодавства, що відповідно до статті 215, частини першої статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Прокурор вважає, що невідповідність цього договору актам цивільного законодавства полягає у тому, що у пункті 7.1 Договору міститься посилання на рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008, при тому, що такого рішення не існувало, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 у справі №5020-2/173 на момент укладення договору була скасована; що рішення про передачу зазначеного у договорі комунального майна Міською комісією з оренди комунального майна не приймалось.

Позивач –комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон” у судовому засіданні надав письмові пояснення по суті спору, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що договір оренди нерухомого майна № 50 від 23.03.2009 укладений з додержання всіх вимог чинного законодавства, та діє до 05.03.2015 (арк. с. 79-80).

Севастопольська міська Рада та Фонд комунального майна Севастопольської місткої Ради свою позицію по спору письмово не повідомили, присутній у судовому засіданні представник позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що спірний договір укладений відповідно до чинного законодавства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача КЗ “Шкірно-венерологічний диспансер” вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки договір оренди від 23.06.2009 укладено відповідачем з КП Севастопольської міської Ради «Аррікон»на підставі рішення суду, яке є скасованим (арк.с.62-63).

У судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ :

Територіальна громада міста Севастополя, від імені якої діє власник комунального майна на праві оперативного управління (повного господарського відання) Комунальне підприємство «Аррікон»Севастопольської міської Ради (надалі –Орендодавець), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Дерматовенерологія»(надалі –Орендодар), керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», у відповідності з рішенням міської комісії по оренді комунального майна, наказом голови Фонду комунального майна №249 від 28.03.2007, наказом голови Фонду комунального майна №1050 від 16.09.2008, наказом голови Фонду комунального майна №699 від 19.06.2009, уклали договір оренди нерухомого майна №50 від 23.06.2009 (надалі –Договір) (арк.с.10-11).

Відповідно до пункту 1.1 Договору з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду комплекс будівель і споруд в цілому, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Частника, 66, які знаходяться на балансі Комунального підприємства «Аррікон» Севастопольської міської Ради.

Комплекс будівель і споруд складається з поліклініки літ. «А»заг. пл. 319,40 кв.м. з ґанком, поліклініки літ. «Б»заг. пл. 34,30 кв.м., поліклініки літ. «В»заг. пл. 97,40 кв.м., прибудови літ. «в», кухні літ. «Г»заг пл. 26,70 кв.м., прибудови літ. «г», контори літ. «Е»заг. пл. 28,20 кв.м., тамбуру літ. «е», уборної літ. «Д», са раю літ. «Ж», забору № 1, воріт № 2, мостіння І.

Вартість комплексу будівель і споруд складає згідно незалежної оцінки від 15 квітня 2001 року -72752 (сімдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят три) гривні.

          Пунктом 1.2 Договору передбачено, що комплекс будівель і споруд належить Територіальній громаді міста Севастополя в особі Севасто польської міської Ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на ком плекс будівель і споруд, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради від 04 чер вня 2009 року, на підставі Рішення сесії Севастопольської міської Ради за N8 339 від 12 листопада 2002 року, Наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за № 564 від 22 травня 2009 року та зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради за реєстровим № 6174 у реєстровій книзі 22 нж стор. 70 від 12 червня 2009 року.

Відповідно до пункту 7.1 Договору цей договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору та на підставі рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 (справа №5020-2/173) строком до 05.03.2015.

          23.06.2009 Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усенко Т.Т. та зареєстровано в реєстрі за № 855.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Такими вимогами є:

-          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-          правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, щодо майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачені істотні умови договору оренди, зокрема, комунального майна, яким є майно за спірним договором оренди. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна №50 від 23.06.2009 містить передбачені Законом істотні умови та відповідає типовому договору оренди.

Орендодавцем по цьому Договору є Територіальна громада міста Севастополя, від імені якої діє власник комунального майна на праві оперативного управління (повного господарського відання) Комунальне підприємство «Аррікон»Севастопольської міської Ради, предметом діяльності якого відповідно до Статуту є, зокрема, передання комунального майна в оренду по рішенню власника - територіальної громади м.Севастополя в особі Севастопольської міської Ради (арк.. с. 35-39).

Виконавчим органом Севастопольської міської Ради з керування майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

Договір укладений на підставі рішення і наказів Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №249 від 28.03.2007, №1050 від 16.09.2008, №699 від 19.06.2009 про продовження договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Дерматовенерологія»по оренді комплексу будівель і споруд в цілому, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Частника, 66, які не визнані в установленому порядку неправомірними.

Що стосується положень Договору в частині посилання у пункті 7.1 Договору на рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 (справа №5020-2/173), то доводи позивача в цій частині є обґрунтованими, оскільки такого процесуального документа як рішення Севастопольського апеляційного господарського суду не існувало (відповідно до частини першої статті 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову), а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 у справі №5020-2/173 на момент укладення договору була скасована постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2008.

Проте, відповідно до умов договору це судове рішення не є підставою укладення цього Договору, а вказано сторонами у пункті 7.1 Договору як підстава для визначення терміну дії договору.

За таких обставин посилання у пункті 7.1 Договору на рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 (справа №5020-2/173) є неправомірним, і Договір в цій частині суперечить положенням статті 124 Конституції України. статті 45 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язковості прийнятих господарськими судами рішень до виконання на всій території України, що відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору недійсним в частині цього посилання.

Докази невідповідності Договору в іншій частині в момент його укладення вимогам, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, відсутні.

Відповідно до статті 217 цього Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Обставини, які свідчили б про те, що спірний Договір не міг бути укладений сторонами без включення у пункт 7.1 як підстави встановлення строку дії договору фрази «на підставі рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 (справа №5020-2/173)», відсутні.

Беручи до уваги викладене, є підстави для визнання договору недійсним в частині посилання у пункті 7.1 на рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 (справа №5020-2/173)».

Державне мито та на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати договір оренди нерухомого майна № 50 від 23.06.2009, укладений Територіальною громадою міста Севастополя, від імені якої діє комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон”, і товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія”, недійсним в частині посилання у пункті 7.1 на рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року справа № 5020-2/174.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” (вул. Часника, 66, місто Севастополь, 99006, код ЄДРПОУ 33197025, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в дохід державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 42,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” (вул. Часника, 66, місто Севастополь, 99006, код ЄДРПОУ 33197025, відомості про рахунки в установах банків відсутні) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. на р/р 31216259700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення складено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

та підписано 22.03.2010.