Рішення № 10045897, 21.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2010 р. Справа № 2/78

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна"

до відповідача Закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "ТНТ"

про повернення безпідставно набутих коштів 41000 грн. та стягнення 6880 грн. 43 коп. процентів.

Суддя Савченко Г. І.

Секретар судового засідання Філіпов Є.В.

Представники:

Від позивача : не з`явився

Від відповідача : юрисконсульт Манжаюк Д.Л., дов. № 86 від 09.11.2009 року

від третьої особи: не з`явився

Оголошувалась перерва з 18.06. по 21.06.2010 року

СУТЬ СПОРУ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю ""Неріс- Україна" просить на підставі ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача Закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес-Рівнеенерго" 41000 грн. набутих останнім без достатніх правових підстав.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.1214, 1048, 536 ЦК України 6880 грн. 43 коп. процентів за користування безпідставно одержаними коштами за період з 10 жовтня 2008 року по 13 квітня 2010 року.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує в позовній заяві та в письмовому поясненні від 19.05. Зокрема посилається на ті обставини, що платіжним дорученням № 125 від 10 жовтня 2008 року помилково перерахував кошти відповідачеві. У спірний період (вересень) договір на користування електроенергією був укладений з третьою особою. Відповідно до ст. 1, 26 Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування енергією оплата здійснюється споживачем електроенергії з яким укладено договір. Вказує, що у вересні 2008 року приміщенням по вулиці Соборній, 4 в смт.Володимирець користувалися три особи - ВАТ "ТНТ" (третя особа), товариство "Неріс Україна" (позивач) та товариство "ТНТ Вест".

Відповідач позов заперечує. Свої заперечення обгрунтовує тим, що позивач добровільно перерахував кошти. У спірний період власником приміщення був позивач на підставі договору-продажу та акту прийому-передачі від 04.07.2008 року. У липні-вересні 2008 року позивач звертався з листами, просив укласти договір на постачання електроенергії. Договір був укладений 24 жовтня 2008 року.

Відповідач вважає, що рішенням господарського суду Волинської області від 28.12.2009 року по справі 03/170-38.1 стягнуто з позивача борг за період з 16.09.2009 року по 15.11.2009 року. Судом була надана правова оцінка платіжному дорученню № 125 від 10.10.2008 року, зокрема встановлений той факт що товариством "Неріс Україна" проведена оплата за електроенергію за вересень та жовтень 2008 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "ТНТ" позов заперечує. Свої заперечення обгрунтовує тим, що позивач споживав електричну енергію у спірний період, оскільки тимчасово був власником приміщення.

Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 41000 грн. підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 1, 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пункт 5.1 Правил користування електричною енергією затвердженого Постановою НКРЕ 31.07.96 N 28 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442, передбачає, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Пунктом 6.18 Правил користування електричною енергією передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи власником приміщення по вул.Соборній, 4 в смт. Володимирець був позивач Товариство “Неріс Україна” на підставі договору купівлі-продажу, та акту прийому передачі від 04 липня 2008 р.

Договір постачання електричної енергії у спірний період (вересень 2008 р.) був укладений відповідачем з третьою особою, та діяв у період з 29.05.2008 р. по 15.10.2008 р.

Договір на постачання електричної енергії укладений відповідачем з позивачем 24 жовтня 2008 р. Чинний на день розгляду справи. Знаходиться на стадії розірвання, оскільки між позивачем та третьою особою існував спір щодо права власності на приміщення.

Сторонами не заперечується, що у період вересень-жовтень 2008 р. третя особа ВАТ “ТНТ” приміщенням та електроенергією не користувався. Позивач не заперечує, що частково сам користувався електроенергією.

Господарський суд вважає, що не є суттєвим хто фактично споживав електроенергію у спірний період.

Визначальним є та обставина з ким укладався договір, тобто хто юридично був “споживачем”.

Як свідчать обставини справи, у спірний період стороною у договорі (споживачем) була третя особа .

Третя сторона, як споживач по договору, не дотрималась вимог Правил користування електричною енергією (п.6.18), не повідомила постачальника енергії про звільнення приміщення, або про припинення користування електроенергією, тому зобов’язана була здійснити оплату.

Суд приймає до уваги ту обставину, що рахунок за активну електроенергію від 21.10.2008 р. в якому вказано розрахунковий період з 16.09.2008 р. по 15.10.2008 р., виданий відповідачем на ім’я третьої особи, а не позивача.

Такі дії відповідача узгоджуються з чинним законодавством.

Постачальник електроенергії надсилає рахунки споживачеві по договору. Він не зобов’язаний встановлювати інших власників приміщення. Однак рахунок оплатив позивач, не сторона по договору. Таким чином відповідач безпідставно набув майно (кошти) позивача.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Господарський суд не погоджується з запереченням відповідача та третьої особи щодо надання господарським судом Волинської області оцінки платіжному дорученню №125, яким позивач сплатив рахунок.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.12.2009р. по справі №03/170-381 вирішувався спір про стягнення коштів з товариства “Неріс Україна” за період з 16.09.2009р. по 15.11.2009р., тобто за наступний рік.

Суд не виходив за межі позовних вимог, не з’ясовував обставин правомірності чи неправомірності сплати по платіжному дорученню №125 за вересень 2008 року.

В даному випадку відповідач не позбавлений права в установленому порядку вимагати сплати боргу третьою особою. Третя особа не позбавлена права на загальних підставах вимагати у позивача відшкодування збитків.

Суд приймає до уваги ту обставину, що чинне законодавство встановлює відповідальність за незаконне, самовільне споживання електроенергії без дозволу. Однак, в такому випадку особа, яка вчинила таке правопорушення несе окрему, спеціальну позадоговірну юридичну відповідальність перед постачальником електроенергії. Предметом даного ж спору є правомірність сплати за спожиту електроенергію за певний період.

Позов в частині стягнення 6880 грн. 43 коп. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами за період з 10 жовтня 2008 року по 13 квітня 2010 року задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставу вказаної вимоги позивач посилається на статті 536, 1214, 1048 ЦК України.

Частина друга ст.1214 встановлює, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу). Вказана норма є відсилочною до ст.536 ЦК України. Частина1 ст.536 ЦК України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Сторонами по справі є юридичні а не фізичні особи. Договір між сторонами не укладався.

Розмір процентів позивач обгрунтовує ч.2 ст.536 ЦК України та ст. 1048 ЦК України. Однак таке обгрунтування є некоректним, оскільки ст.1048 регулює правовідносини з договору позики.

В даному спорі безпідставно одержані кошти відповідачем не випливають з договору позики.

Оскільки позов задоволений частково, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. А саме, позов, заявлений на суму 47880 грн. 43 коп. задоволений на суму 41000 грн., тобто на 85,6 %.

Підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача 410 грн. витрат по державному миту та 202 грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 82-84, 49 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (вул.Кн.Володимира, 71, м.Рівне, 33000, р/р 260333016327 у ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 333368, код 05424874) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Неріс Україна” (вул.Єршова, 11, оф.413, м.Луцьк, 43026, р/р 26001021892 в КБ “Західінкомбанк”, м.Луцьк, МФО 303484, код 32273576) –41000 грн. безпідставно набутих коштів, 410 грн. витрат по державному миту, 202 грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Відмовити в позові про стягнення 6880 грн. 43 коп. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Савченко Г. І.

Рішення підписане "23" червня 2010 року