Рішення № 10045624, 28.05.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2010 р. Справа № 14/54

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси"

до відповідача Дочірнього підприємства "Альянс" Колківського споживчого товариства

про стягнення заборгованості в сумі 14 218 грн. 82 коп.

Суддя Марач В.В.

Представники:

від позивача : представник по довіреності Карплюк С. В.

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Альянс" Колківського споживчого товариства. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість за поставлений по договору № 249-Р/09 від 16 квітня 2009 року товар в сумі 12 661, 45 грн., а також пеню в сумі 851, 57 грн., 124, 61 грн. трьох процентів річних та 581, 19 грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 3300105590568, наявне у матеріалах справи.

Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами. Вказані дії відповідача свідчать про недобросовісне користування належними йому, як стороні у судовому процесі, процесуальними правами.

За таких обставин, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані позивачем та зібрані судом, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються його вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На підставі укладеного між сторонами договору поставки № 249-Р/09 від 16 квітня 2009 року відповідач отримав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 19 511, 46 грн. за видатковими накладними та за товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв:

1) накладна № 119160 від 24 вересня 2009 року на суму 5 399, 00 грн. та товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв № 968656 від 24 вересня 2009 pоку;

2) накладна № 122883 від 01 жовтня 2009 року на суму 1 746, 50 грн. та товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв № 968657 від 01 жовтня 2009 pоку;

3) накладна № 130549 від 15 жовтня 2009 року на суму 1 595, 70 грн. та товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв № 736491 від 15 жовтня 2009 pоку;

4) накладна № 132592 від 20 жовтня 2009 року на суму 4 521, 56 грн. та товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв № 864274 від 20 жовтня 2009 pоку;

5) накладна № 136880 від 27 жовтня 2009 року на суму 2 133, 00 грн. та товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв № 968660 від 27 жовтня 2009 pоку;

6) накладна № 144597 від 11 листопада 2009 року на суму 4 115, 70 грн. та товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв № 968661 від 11 листопада 2009 року.

Відповідач частково оплатив за товарно-матеріальні цінності, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в сумі 6 850, 00 грн., про що свідчать виписки з банку:

1) поступлення від 05 жовтня 2010 року на суму 1 210, 00 грн.;

2) поступлення від 16 жовтня 2010 року на суму 1 100, 00 грн.

3) поступлення від 21 жовтня 2010 року на суму 1 500, 00 грн.

4) поступлення від 28 жовтня 2010 року на суму 1 700, 00 грн.;

5) квитанція банку про оплату від 12 листопада 2010 року на суму 1 340, 00 грн.

Між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2009 pоку, про що складено акт, в якому підтверджено кредиторську заборгованість відповідача у розмірі 12 661, 45 грн.

Відповідно до пункту 2.3. Договору оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару. Таким чином, останні строки оплати за кожну партію товару становили:

1) 15 листопада 2009 р. за накладною № 130549 від 15 жовтня 2009 p.;

2) 20 листопада 2009 р. за накладною № 132592 від 20 жовтня 2009 p.;

3) 29 листопада 2009 р. за накладною № 136880 від 27 жовтня 2009 p.;

4) 13 грудня 2009 р. за накладною № 144597 від 11 листопада 2009 р.

Отже, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 12 661, 45 грн. і на даний час залишається несплаченою.

29 грудня 2009 року позивачем було вручено відповідачу вимогу № 45 від 22 грудня 2009 року про оплату за поставлений товар, проте відповідач досі не сплатив суму основного боргу в добровільному порядку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України чітко встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач прострочив грошове зобов'язання та не виконав умови Договору, починаючи з накладної № 130549 від 15 жовтня 2009 р. Згідно пункту 6.2 Договору у разі порушення грошового зобов'язання, передбаченого у пункті 2.3 цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення. Статтями 549, 551, 611 пунктом 3 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" також передбачена майнова відповідальність.

За накладною № 130549 від 15 жовтня 2009 року на суму 1 595, 70 грн. за період з 16.11.2009 року по 31.03.2010 року пеня становить 121, 89 грн.

За накладною № 132592 від 20 жовтня 2009 року на суму 4 521, 56 грн. за період 21.11.2009 року по 31.03.2010 року пеня становить 332, 68 грн.

За накладною № 136880 від 27 жовтня 2009 року на суму 2 133, 00 грн. за період з 30.11.2009 року по 31.03.2010 року пеня становить 147, 35 грн.

За накладною № 144597 від 11 листопада 2009 року на суму 4 115, 70 грн. за період з 14.12.2009 року по 31.03.2010 року пеня становить 249, 65 грн.

Загальна сума пені, що підлягає до сплати становить 851, 57 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 3 % річних від суми основного боргу в розмірі 124, 61 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 581, 19 грн., згідно поданого позивачем розрахунку обґрунтовані, а відтак, підлягають до задоволення.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" правомірні, ґрунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають до задоволення.

На відповідача покладаються судові витрати на підставі частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Альянс" Колківського споживчого товариства (34144, Рівненська область, Дубровицький район, с. Колки, вул. Шкільна, 22, ідентифікаційний код 30715946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (45200, Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Шевченка, буд. 35, ідентифікаційний код 35184264) заборгованість за поставлений по договору № 249-Р/09 від 16 квітня 2009 року товар в сумі 12 661 грн. 45 коп., пеню в сумі 851 грн. 57 коп., три проценти річних в сумі 124 грн. 61 коп., інфляційні в розмірі 581 грн. 19 коп., державне мито в сумі 142 грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Марач В.В.