Ухвала суду № 100451778, 20.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16784/17

Провадження № 8/522/37/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді – Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Бойко А.В.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участі третьої особи – ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.12.2020 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, просив переглянути рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року.

Заява мотивована тим, що заявнику стало відомо про опублікування зразкової постанови Верховним Судом, висновки викладені у постанові спростовують рішення суду. Вказує, що відступлення права вимоги за договором факторингу третій особі не допускається. Відступлення допускається шляхом укладення договору факторингу, а не договору про відступлення права вимоги з фізичною особою. Тому, ОСОБА_1 вказує, що фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи, при цьому, задіяли спосіб переходу формально начебто правильним, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було визнано не поданою та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої постановою Одеського апеляційного суду від 19.07.2021 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2021 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Справа 31.08.2021 року повернулася до Приморського районного суду м. Одеси та 02.09.2021 року була передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою від 06.09.2021 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні з призначенням судового засідання на 10.09.2021 року.

Розгляд справи у судовому засіданні 10.09.2021 року було відкладено на 20.10.2021 року, у зв`язку з неналежним сповіщенням інших учасників справи.

До суду 16.09.2021 року надійшов відзив АТ «Укрсиббанк», відповідно до якого заперечують проти заяви, оскільки постанова Великої Палати Верховного суду ухвалена 10.11.2020, тоді як рішення у даній справі ухвалене 29.01.2019 року, тобто значно раніше, а значить такі обставини не існували на момент ухвалення рішення. Вказане судове рішення не стосується жодної із сторін, воно відрізняється за предметом спору.

У судовому засіданні 20.10.2021 року ОСОБА_1 підтримав подану заяву, просив переглянути рішення суду.

Представник АТ «Укрсиббанк» Прокоф`єва Л.В. заперечувала проти задоволення заяви. Надала пояснення, які висловлені у відзиві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про безпідставність поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Судом встановлено, що Приморським районним судом м. Одеси 29 січня 2019 року ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участі третьої особи – ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, яким відмовлено у задоволенні позову (т.1 а.с.172-175).

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в результаті розгляду якою постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2019 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2019 року – без змін (т.1 а.с.224-229).

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного суду від 27 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17.07.2019 року залишено без змін (т.2 а.с.48-52).

Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами заявником не відзначені, оскілки обставини встановлені п.2-3 ч.2 ст.423 ЦПК України не встановлені, варто перевірити наявність істотних обставин для справи, що не були встановлені судом та не могли бути відомі ОСОБА_1 на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Велика Палата Верховного суду прийняла постанову у справі №638/22396/14-ц 10 листопада 2020 року, в той час як рішення у даній справі прийнято 29 січня 2019 року, тобто раніше на 10 місяців раніше.

Предметом розгляду справи №638/22396/14-ц стало визнання недійсним договору про відступлення прав, в той час як предметом спору в даній справі було визнання договору поруки припиненим.

Підставами позову ОСОБА_1 для визнання договору поруки припиненим стало збільшення процентної ставки за кредитним договором. Обставини щодо передачі прав вимоги від одного кредитора до іншого не були предметом розгляду.

Будь-які висновки Верховного суду у справі №638/22396/14-ц не входять до предмета доказування у даній справі.

Також варто відзначити, що справа на яку посилається заявник та дана справа відрізняється і складом учасників, тобто справа №638/22396/14-ц не перетинається з даною справою ні обставинами справи, ні складом учасників, ні предметом доказування.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Попри те, що рішення Великої Палати Верховного суду не існувало на момент розгляд справи №522/16784/17, також постанова не могла бути застосована, адже в ній застосовані зовсім інші норми права до зовсім інших правовідносин, що виникли між сторонами. Крім того, врахування висновків Верховного суду не є тотожним зобов`язанню суду керуватися такими висновками.

Більше того, сама по собі правозастосовча діяльність Верховного суду не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Як вбачається із рішення ЄСПЛ у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Постанова Великої Палати Верховного суду також не є доказом.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 року при розгляді справи №752/4995/17, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд.

У постанові на яку посилається заявник обставини не стосуються даної справи та не мають значення при вирішення питання про визнання договору поруки припиненим за тими підставами, які були наведені позивачем.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).

У рішенні у справі «Вієру проти Республіки Молдова» (Vieru v Republic of Moldova) Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання Суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що в першу чергу відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства (пункт 14, заява № 25763/10).

Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» проти України», заява № 10640/05).

Отже, суд дійшов переконливого висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, підстави вказані в заяві – не є нововиявленими обставинами, тому у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року за нововиявленими обставинами слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 268, 354, 429 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участі третьої особи – ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали суду складено 21.10.2021 року.

Суддя: В.Я.Бондар