Рішення № 100451690, 11.10.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14000/16-ц

пр. № 2/759/58/21

11 жовтня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Шум Л.М.

за участю секретаря: Дмитришиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Бізнес Корпорейшн» про визнання дій неправомірними, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в травні 2016 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання дій неправомірними, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.09.2015 року між ним, ОСОБА_1 та ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір №2005-20-ф. Виконання за даним кредитним договором забезпечувалось іпотечним договором №20-2005-Ф від 15.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В. із змінами внесеними договором №1 від 17.10.2005 року, договором №2 від 24.10.2006 року та договором №3 від 14.12.2006 року. Предметом іпотеки за вказаним Іпотечним договором виступили дві нежилі будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), що належали на праві приватної власності Іпотекодавцю ОСОБА_1 , право власності на яке зареєстровано за ним 10.10.2005 року. 14.03.2016 року він, ОСОБА_1 , дізнався, що рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни за індексним №28571521 від 03.03.2016 року та за індексним №28570232 від 03.03.2016 року право власності на належні йому приміщення зареєстровані за відповідачем ПАТ «ПУМБ». Вважає дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки неправомірними , а рішенням таким, що підлягає скасуванню та припиненню право власності ПАТ «ПУМБ» на об`єкти спірного нерухомого майна.

Ухвалою судді Петренко Н.О. від 17.10.2016 р. відкрито провадження по справі (а.с. 52 т. 1).

Ухвалою суду від 17.10.2016 р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову, шляхом забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будівлі гаражу (літ. «Ж»), будівлі їдальні (літ «Б») в АДРЕСА_1 (а.с. 53).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2016 р. ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17.10.2016 р. залишено без змін (а.с. 89-91 т. 1).

12.04.2017 р. до суду надійшли заперечення відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., я яких зазначила, що ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» разом із заявою про реєстрацію права власності на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», подало необхідні документи для реєстрації права власності за банком. На момент укладення договору іпотеки, законодавець передбачав можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового стягнення не лише на підставі фактичного окремого договору, але і на підставі застереження, яке може знаходитись в тексті основного іпотечного договору. Враховуючи, що відповідне застереження міститься в тексті договору, що виявляє згоду іпотекодавця на врегулювання відповідних правовідносин з можливістю застосування такого позасудового врегулювання, оскільки наявність підпису є способом його волевиявлення, а тому правомірною є підстава виникнення права власності за Банком та внесення змін про державну реєстрацію. У задоволенні позову просить відмовити (а.с. 102-105 т. 1).

13.04.2017 р. представник відповідача ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» надав письмові заперечення, зазначив, що сторони в іпотечному договорі домовились про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору, шляхом викладення у договорі умов щодо задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, який передбачає позасудове врегулювання спору одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений Законом України «Про іпотеку», чинного на момент укладення договору. Відсутність факту реалізації домовленості сторін щодо підписання сторонами акту прийому-передачі предмета іпотеки за наявності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимог іпотеко держателя, свідчить, що сторони домовились про позасудовий порядок врегулювання спору, а тому не є обставиною, яка обмежує державного реєстратора у здійсненні реєстраційної дії. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Позовні вимоги не визнають та заперечують проти їх задоволення (а.с. 111-114 т. 1).

Розпорядженням керівника апарату від 17.11.2017 р. по справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (а.с. 218 т. 1).

08.12.2017 року ухвалою судді Шум Л.М. прийнято в своє провадження справу та призначено справу в судове засідання (а.с. 220).

Відповідачем приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. 12.04.2017 року подано заперечення на позовну заяву позивача, в якому проти позову заперечує і який приєднаний судом до матеріалів справи ( а.с. 102 ).

Відповідачем ПАТ «ПУМБ» 27.02.2017 року подано заперечення на позовну заяву позивача, в якому проти позову заперечує і який приєднаний судом до матеріалів справи (а.с. 111 ).

Ухвалою суду за клопотанням позивача залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 05.07.2018 року за клопотанням позивача залучено в якості третьої особи ТОВ «Бізнес Корпорейшн»(ас.15-16, том 2).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. Представник третьої особи ТОВ «Бізнес Корпорейшн» проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 15.09.2015 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір №2005-20-ф.

Виконання за даним кредитним договором забезпечувалось іпотечним договором №20-2005-Ф від 15.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В. із змінами внесеними договором №1 від 17.10.2005 року, договором №2 від 24.10.2006 року та договором №3 від 14.12.2006 року.

Предметом іпотеки за вказаним Іпотечним договором виступили дві нежилі будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), що належали на праві приватної власності Іпотекодавцю ОСОБА_1 , право власності на яке зареєстровано за ним 10.10.2005 року.

Позивач та представник позивача наголошували в судовому засіданні, що в разі невиконання зобов`язань позивачем, Договором Іпотеки було визначено звернення стягнення на майно на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або при підписанні акту прийому-передачі забезпеченого майна. Проте, оскільки акт прийому-передачі не підписувався між сторонами, то дії Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни є неправомірними.

Суд з таким твердженням не погоджується, оскільки за умовами п.п.4.4. Іпотечного договору №20-2005-Ф від 15.09.2005 року звернення стягнення на Предмет іпотеки може бути здійснене шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання, у порядку передбаченому пунктами 4.5.1.- 4.5.3. цього договору.

При цьому, жодними умовами Іпотечного договору не визначалось, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише при умові підписання сторонами Акту прийому-передачі Предмету іпотеки.

Як передбачено п.4.5.1. Право власності на Предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя з моменту реєстрації права власності.

Отже, з матеріалів справи не вбачається неправомірності дій Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, як державного реєстратора.

Також суд відхиляє доводи представника позивача та позивача, що є незрозумілим що стало підставою для вчинення дій з реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», оскільки і умови Договору Іпотеки і норми Закону України «Про іпотеку» визначають , що відповідне застереження в іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя є позасудовим врегулюванням звернення стягнення на предмет іпотеки.

На пояснення представника позивача, що він погоджується, що відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна має бути третьою особою, але на його думку це не є перешкодою для задоволення позовних вимог, суд зазначає, що статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Як вбачається з позову, всі позовні вимоги пред`явлені саме до відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни і не визначено жодної вимоги до відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

При цьому, суд погоджується з доводами представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та представника третьої особи ТОВ «Бізнес Корпорейшн» , що умовами Договору Іпотеки, який не оскаржений і не визнаний недійсним в судовому порядку, визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Також суд погоджується і з доводами представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майн. ( постанова Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №925/1222/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 05.07.2018 року подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «Бізнес Корпорейшн», яке 15.02.2018 року придбало за договором купівлі-продажу предмет іпотеки.

Тобто, позивач будучи обізнаним про власника предмету іпотеки самостійно визначив коло відповідачів та зміст позовних вимог.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає йому застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: 1) умови, в разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; 2) порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; 3) прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Верховний Суд звертається до власних висновків в постановах від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 у справі №903/849/17).

Так, іпотечний договір, на підставі якого виникло зобов`язання позивача (майнового поручителя) зі сплати кредитного боргу є чинним, його правомірність презюмується в силу положень статті 204 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 8 статті 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а). Тоді як державна реєстрація права за своєю суттю є безпосередньо процедурою державної реєстрації, тобто сукупністю дій державного реєстратора щодо державної реєстрації прав.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними та такими, що не підлягають до задоволення .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,12,76-83, 89, 90,92,95,259, 263- 265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Копорейшен», ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів

Суддя: Л.М. Шум