Рішення № 100444773, 18.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4793/21

18 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецької районної ради про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Кременецької районної ради Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кременецької районної ради Тернопільської області щодо не здійснення виплати ОСОБА_1 з місцевого бюджету середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді голови Шумської районної ради, з 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року;

- стягнути з Кременецької районної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по середній заробітній платі на період працевлаштування, але не більше шести місяців, в сумі 77101,29 грн;

- стягнути з Кременецької районної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 12000 грн;

- стягнути з Кременецької районної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розпорядженням голови Кременецької районної ради від 05.01.2021 №05-к «Про призначення середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 » призначено виплату середньомісячної заробітної плати на період не більше 6 місяців з 01.01.2021. На виконання зазначеного розпорядження голови районної ради виплату середньомісячної заробітної плати здійснено за січень та лютий 2021 року. Поряд з тим, за березень, квітень, травень та червень протиправно допущено заборгованість в розмірі 77101,29 грн (сімдесят сім тисяч сто одна гривня двадцять дев`ять копійок). Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2021 подав до суду 10.08.2021 заява та квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання на 18.10.2021.

В судовому засіданні 18.10.2021 позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обґрунтування.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, проте, суд не визнав причини поважними, а тому прийшов до висновку про можливий розгляд справи без участі представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та відзиві на позов, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Кременецької районної ради від 05.01.2021 №05-к «Про призначення середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 » призначено виплату середньомісячної заробітної плати на період не більше 6 місяців з 01.01.2021 (аркуш справи 9).

На виконання зазначеного розпорядження голови районної ради виплату середньомісячної заробітної плати здійснено за січень та лютий 2021 року.

Станом на 09.07.2021 наявна заборгованість з виплати середньомісячної заробітної плати позивачу в сумі 77101,29 грн, яка виникла внаслідок відсутності кошторисних призначень і відповідного фінансування наведених виплат, що підтверджується листом Кременецької районної ради Тернопільської області від 14.07.2020 № 01-104/03-04 (аркуш справи 10).

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати йому середньомісячної заробітної плати в сумі 77101,29 грн, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною п`ятою ст.12 Закону №280/97-ВР визначено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України від 11 липня 2002 року №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон №93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до частин 1, 2 ст.4 Закону №93-IV депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Згідно з ст.6 Закону №93-IV депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

За рішенням обласної, Київської та Севастопольської міських рад депутат, обраний головою постійної комісії з питань бюджету, може працювати в раді на постійній основі.

Позивач обраний та працював головою районної ради на постійній основі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.33 Закону України №93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Тобто, право на отримання середнього заробітку, отриманого на виборній посаді, має особа, якщо вона не є пенсіонером та не була забезпечена роботою після припинення повноважень. Такий заробіток зберігається на період 6 місяців і підлягає виплаті з відповідного місцевого бюджету.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право депутата місцевої ради на надання йому, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої або рівноцінної роботи (посади), а за її відсутності - збереження за ним середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців або до дня його працевлаштування.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.08.2020 (справа №174/445/16-а (2-а/174/18/2016).

За змістом Закону №93-IV збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради (голова ради), від обов`язку вжити заходи до його працевлаштування. Закон №93-IV покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, в силу вимог ст.33 Закону України №93-IV відповідач прийняв розпорядження про виплату середньомісячної заробітної плати позивачу з 01.01.2021.

Проте, як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем, станом на 09.07.2021 наявна заборгованості із даної виплати, з підстав відсутності кошторисних призначень і відповідного фінансування наведених виплат.

Щодо підстав для не виплати, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частин 1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання виплати заробітної плати.

З огляду на наведене, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, як на підставу для невиплати позивачу середньомісячної заробітної плати, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виплатив нараховану частину середньомісячної заробітної плати.

Під час розгляду справи відповідач доказів виплати середньомісячної заробітної плати позивачу не надав, а також не подав заперечень щодо його наявності, доводи позивача не спростував.

Отже, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність Кременецької районної ради щодо не виплати ОСОБА_1 з місцевого бюджету середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді голови Шумської районної ради, з 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року та зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 з місцевого бюджету середню заробітну плату, яку він одержував на виборній посаді голови Шумської районної ради, з 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року.

Враховуючи, що станом на день прийняття рішення у справі, в суду немає даних про розмір заборгованості по сплаті позивачу середньомісячної заробітної плати, то суд прийшов до висновку про не зазначення конкретної суми, яка підлягає до стягнення.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 20000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, щодо доказування моральної шкоди, порушення прав особи вже само по собі тягне моральні страждання і виникнення моральної шкоди, тому не потрібно доводити факт страждань, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (рішення у справах «Анатолій Войтенко проти України», заява №18966/02, «Світлана Науменко проти України», заява №41984/9).

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно норм ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п`ята)

Згідно розділу 6 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди», Мінюст 13.05.2004 № 35-13/797 відповідно до чинного законодавства моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (п. 6.2.)

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (п. 6.3.). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.

У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді (п. 6.4.).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем не доведено завданої моральної шкоди, а тому дана вимога не підлягає до задоволення.

Крім того, позивач просить компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано до суду лише договір про надання правової допомоги.

Проте, ні розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги, ні доказів сплати такої сплати та понесених судових витрат до суду, позивач не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 12000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході судового розгляду не довели обґрунтованість своїх дій, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги частково.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кременецької районної ради щодо не виплати ОСОБА_1 з місцевого бюджету середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді голови Шумської районної ради, з 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року.

3. Зобов`язати Кременецьку районну раду виплатити ОСОБА_1 з місцевого бюджету середню заробітну плату, яку він одержував на виборній посаді голови Шумської районної ради, з 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Кременецька районна рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шевченка, 56,м.Кременець,Тернопільська область,47003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 24631395);

Головуючий суддя Осташ А.В.