Рішення № 100443772, 19.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 р. Справа № 400/4747/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів:1. Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, 2. Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, про:визнання протиправними та скасування постанов від 03.06.2021 № 281606, №218607,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати винесені в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Д. Володьковим постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №№ 281606, 218607 від 03.06.2021 року (далі також – оскаржувані постанови).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вважає оскаржувані постанови безпідставними, необґрунтованими і протиправними, адже позивач не є суб`єктом господарювання, взагалі не має посвідчення водія, а тому апріорі не може бути автомобільним перевізником. Позивач ніколи не надавала та не надає послуги з перевезення вантажів, а тому не вчиняла порушення, про яке зазначено в оскаржуваних постановах. Акт № 281199, на який міститься посилання в оскаржуваних постановах, позивачу не вручався та у присутності позивача чи з відома позивача не складався.

Позивач зазначає, що не здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, не має посвідчення водія, а тому не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто не є тією особою, до якої згідно з абзацом третім, шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» можуть застосовуватися адміністративно-господарські штрафи, а тому безпідставними, незаконними і протиправними є оскаржувані постанови.

Ухвалою від 30.06.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

09.08.2021 року до суду надійшов відзив Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та який обґрунтовано наступним.

Відповідач зазначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення вагових норм на одиночну вісь понад 20% включно, чим порушено абз. 16 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач зазначає, що товарно-транспортна накладна № 115 від 01.05.2021 року в графі «автомобільний перевізник» перевізника не зазначено. Зі змісту ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» єдиним документом, на підставі якого можливо достеменно встановити належного автомобільного перевізника є договір про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що належним автомобільним перевізником під час перевірки 02.05.2021 року був саме відповідач, адже іншого не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезнеки, при розгляді справи, за наявними матеріалами, виявили підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

02.05.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Одеська область), на а/д М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» 452 км + 811 м, на підставі направлення на перевірку від 28.04.2021 №026479, було проведено ваговий контроль транспортного засобу DAF, д/н НОМЕР_1 та причіп д/н НОМЕР_2 .

Згідно з наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 115 від 01.05.2021 року транспортний засіб перевозив вантаж: пиломатеріали обрізні (сосна). Із огляду цієї ТТН в графі «автомобільний перевізник» будь-які дані відсутні.

За результатами вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.05.2021 року № 0068541, якою встановлено:

- повна маса транспортного засобу 45,07 тон.

- навантаження на осі: 7,98/15,07/7,3/7,54/7,18 тон.

Також судом досліджено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0065661 від 02.05.2021 ркоу. Згідно із зазначеним актом встановлена нормативно допустима маса: 44,00 тони та фактична 45,07 тон. Осьові навантаження: нормативно допустиме – 11/11/24 тон, фактичне – 7,98/15,07/7,3/7,54/7,18 тон.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 281199 від 02.05.2021 року.

Із аналізу вказаного акту вбачається, що відповідачем виявлено порушення, а саме:

- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу;

- надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутнє посвідчення водія відповідної категорії.

У матеріалах справи також наявний розрахунок плати за проїзд великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 00656601 від 02.05.2021 року, на суму 499,0 євро, який виставлено позивачу.

Також судом досліджено запрошення від відповідача адресоване позивачу про розгляд справи за актом 281199, з проханням прибути 03.06.2021 року для участі у розгляді справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610151092.

За результатами розгляду справи відповідачем винесено:

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 281606 від 03.06.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 281607 від 03.06.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до абз. 4. п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 422 «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Положення).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті»; утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Враховуючи зазначене висновується, що відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 року № 1567 (далі – Порядок), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно абзацу 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі п. 25 - 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

З огляду наявних у матеріалах справи документів, порядку їх оформлення, строків їх винесення, у тому числі щодо оскаржуваної постанови, та з урахуванням означеного порядку суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано передбачену законодавством процедуру застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд бере до уваги ті обставини, що позивача належним чином було запрошено до розгляду адміністративної справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610151092, отже, позивач не скористався своїм правом на участь у розгляді справи, подання заперечень тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 33 Закону України від «Про автомобільні дороги» 08 вересня 2005 року № 2862-ІV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як передбачено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі та раніше за текстом – Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» висновується, що за відсутність документів при перевезенні вантажу відповідальність покладається на перевізника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, утому числі:

для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах;

для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб.

Відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі – Порядок № 1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Із наведених норм законодавства висновується, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або користувач мали у встановленому законодавством порядку забезпечити оформлення і видачу тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Схожа позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16.

Однак, тимчасовий реєстраційний документ, що підтверджує право користування транспортним засобом, про який йдеться у цьому спорі, у матеріалах справи відсутній.

Крім того, відповідно до ст. 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

На підставі статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Беручи до уваги, що позивач, як власник транспортного засобу або водій під час здійснення рейдової перевірки, не надали доказів підтвердження передачі права користування транспортним засобом іншій особі, суд погоджується із доводами відповідача, що за відсутності договору про перевезення неможливо достеменно встановити належного автомобільного перевізника, окрім власника транспортного засобу.

В аспекті ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою, автомобільним перевізником може бути фізична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, статті 319 Цивільного кодексу України, згідно з якою встановлено, що власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, суд приходить до висновку, що власник транспортного засобу, як фізична особа може виступати автомобільним перевізником, за умови якщо не забезпечить належне оформлення передачі права користування транспортним засобом іншій особі.

Отже беручи до уваги, що належний позивачці транспортний засіб фактично здійснював комерційне перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.05.2021 № 115, позивачка у спірних правовідносинах може виступати як автомобільний перевізник в розумінні вищезазначених норм чинного законодавства та нести відповідальність передбачену Законом України «Про автомобільний транспорт».

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39394277) та Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) про визнання протиправними та скасування винесених в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Д. Володьковим постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №№ 281606, 218607 від 03.06.2021 року – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.10.2021 року.

Суддя О.В. Малих